Коментарі (26)
Появу будь-якої нової моделі зазвичай чекаєш з інтересом, але коли мова йде про таке гучне ім'я, як Audi Q7, очікування перетворюється на справжнє нетерпіння. Саме з таким почуттям я готувався до поїздки на російському тесті Q7 з бензиновим V8 4,2 FSI. У прес-релізі цю машину прямо називають «легендарною» — мовляв, перед нами кросовер з феноменальними даними. Погодьтеся, складно встояти перед спокусою доторкнутися до «легенди», тим більше коли реклама з усіх боків твердить, що вона «прийшла взяти своє».
З вигляду Q7 і не скажеш, що схожий на танк, але коли дивишся на нього, інші асоціації в голову не приходять. Він виглядає масивніше, ніж Hummer (обох версій), пафосний Range Rover чи споріднений з ним Porsche Cayenne, який один відомий журналіст влучно обізвав тролем. Можливо, вся справа в забарвленні… чорний Q7 – це справжній монстр, а ось сріблястий сприймається вже як звичайний автомобіль. Він не лякає дітей і більше подобається офісним працівникам. Холодний погляд примружених ксенонових фар і мускулисті лінії кузова одразу дають зрозуміти: тут є і міць, і інтелект, тож свої кровні краще віддавати одразу, без зайвих роздумів. Що, власне, багато хто і робить, вишиковуючись у чергу на 7 місяців вперед. І мені хочеться вірити, що у цих людей в гаражі вже стоять і Alfa Romeo, і Land Rover, і, припустімо, Lotus...
На щастя, відкатавши Q7 без пригод і повернувши машину в цілості, я повернувся в місто з важкими думками. Я кілька разів перевищив швидкість, поповзав по умовному бездоріжжю біля Нової Риги під крики латиноамериканця Зака Де Ла Роки з динаміків Bose, завзято «попилив» по стежках біля Рузького водосховища (совість мене не мучить — Q7 відповідає нормам Євро-4) і переконався, що цей Audi, за великим рахунком, здатний на все в межах, які диктує міський стиль життя. А потім став згадувати, чим же мене здивувала ця машина. Згадував — і не міг. Все було б простіше, якби цей танк зробили ліниві італійці з Fiat або, без образ, хлопці з АвтоВАЗу, ну або навіть бездоганні корейці з Hyundai. Але ні, Q7 – типово німецький, а тому на сто відсотків передбачуваний у плані похвали продукт.
По суті, розповідати в деталях, наскільки хороший черговий Audi за сотню з лишком тисяч доларів, так само дивно, як описувати смак стейка за 100 доларів у ресторані Гудмана. За такі гроші вам просто зобов'язані подати хороший стейк, і в цьому немає нічого дивовижного. Точно так само нічим не дивує і Audi Q7. Це просто дуже хороший автомо… ні, продукт — ще один добре просмажений стейк.
Ну що тут дивовижного в старому доброму диференціалі Torsen, який ділить момент між осями в пропорції 40/60? Чим унікальний 4,2-літровий алюмінієвий V8 потужністю 350 к.с., який тягне так, ніби під капотом не 350, а всі 700 коней? Та нічим: всі мотори FSI славляться чудовою тягою і феноменальною еластичністю. Розгін до сотні за 8 секунд — це дуже добре. А з 100 до 200 ще за 20 секунд — просто чудово! І що незвичайного в 6-ступінчастому автоматі, який перемикається так плавно, що зрозуміти, що передача змінилася, можна лише глянувши на індикатор на панелі приладів? Що дивовижного в тому, що пневмопідвіска робить все як треба — на швидкості затискається, роблячи їзду спортивнішою, а на бездоріжжі піднімає машину на 240 мм? Що дивного і незвичайного в тому, що інтерфейс MMI повністю русифікований і досі зручніший, ніж iDrive у BMW? Чим може здивувати розкішний шкіряний салон з безліччю регулювань і масажем, система Side Assist — лампочка в дзеркалах, яка попереджає про те, що перешиковуватися не варто? Або нова, не відключувана ESP, яка сама вирішує, яке колесо пригальмувати і куди перекинути момент? На крутих спусках працює «електронний нашийник», який утримує машину на мінімальній швидкості... Але чомусь усі ці опції не створюють характеру. Що виняткового в тому, що при складених задніх сидіннях у салон поміщаються три гірські велосипеди і ще пара об'ємних чемоданів — об'єм багажника в такому вигляді перевищує два кубометри? Не дивують і додаткові сидіння третього ряду — хіба що тим, що вони розраховані на безстрашних дітей, готових сидіти якомога далі від батьків, на самій галерці, в багажнику — далі тільки собака. Я так хотів здивуватися і вигукнути: оце так! круто! Але Q7 не дав мені приводу.
Чесно кажучи, машина дивує тільки одним — відсутністю яскравого характеру, і цим відрізняється від багатьох інших Audi. А ще тим, що вже не привертає до себе уваги. Це дуже якісний продукт, розрахований на конкретну аудиторію — американців. Великий, потужний, здатний комфортно перевозити і одного драйвера, і його сім'ю з семи осіб. Так уже склалося, що Америка непомітно для себе обзавелася комплексом повноцінності, і це відбилося навіть у черговому технологічному шедеврі німців, які створювали Q7 під американський ринок. Q7 — автомобіль для досконалої людини, homo sapiens без недоліків. Засіб пересування для спортсмена, музиканта, поліглота, спецагента ФСБ, ФБР і МОСАД і для тих, хто до автомобілів не відчуває взагалі жодних емоцій — ні любові, ні ненависті. Унікальний автомобіль, який складно полюбити, як складно полюбити супермодель — і так само складно відрізнити одну супермодель від іншої. Володіти ним можна тільки з міркувань статусу, хоча вже зараз, через півроку після старту продажів, услід Q7 ніхто не обернеться, і «статус» залишиться непоміченим. Ніхто ж не пам'ятає, скільки добре просмажених стейків він з'їв цього року.
Текст: Леонід Павлов. Фото: Дмитро Малигін.