Aston Martin у Сочі. Хто б міг таке уявити років двадцять тому? Фантастика, аксеновщина, «Острів Крим». А тепер сіро-сталеве купе V8 Vantage якщо й дивує, то зовсім з іншого приводу. «Чому ж ви яму не помітили?» — докірливо хитає головою гаїшник, який зупинив мене за перевищення. А як її помітиш — з такою низькою посадкою?
На щастя, легкосплавне колесо з витонченими спицями залишилося цілим: величезна діра в асфальті ховалася біля самого бордюру, якраз навпроти того місця, де стояв гаїшний Ford. Але удар все одно вийшов жорстким. Сочінські дороги поки що не створені для таких машин, як Aston Martin V8 Vantage.
Поки що не створені. Адже через шість років, до Олімпіади-2014, місто Сочі напевно стане зовсім іншим. Має стати. З'являться нові дороги, розширять тунелі, облаштують гірськолижні схили, зведуть стадіони, бобслейні траси, готелі, ресторани… І тоді Сочі будуть нагадувати Ніццу або Канни. Та й суперкарів на тутешніх вулицях стане на порядок більше.
А поки Aston Martin виглядає дивнувато на тлі напівзакинутої набережної з колонами та фонтанами радянських часів. «Профспілкові здравниці» з гіпсовими робітниками та колгоспницями, «фешенебельний» готель Radisson з тісними та непровітрюваними номерами, сірі коробки панельних будинків — і розсип різнокаліберних дач, вілл, котеджів та будиночків по схилах навколишніх гір. Постперебудовний «шанхай» колишнього курорту, крізь який тільки-но почали пробиватися несміливі паростки нафтогазового нуворишества.
Нинішні Астони успадкували просту архітектуру інтер'єру від моделі Vanquish, створеної під керівництвом дизайнера Йана Келлама, але V8 Vantage — крок уперед за якістю матеріалів та «відчуттям ексклюзиву»
Втім, зовсім чужими тут були б Ferrari або Lamborghini. А Aston Martin — інший. Прості форми, гармонійний силует, ніби викреслений у пропорціях золотого перетину... Ні Йан Келлам, нинішній ягуарівський стиліст, який заклав основи дизайну «нових Астонів» XXI століття, ні Хенрік Фіскер, який доводив нинішні моделі V8 та DB9 до серійного втілення, не поступилися аристократичними принципами англійської марки ані на гран. Хіба що скупчення світлодіодних «габаритів» у кутах фар може здатися недоречним. Але саме по них найпростіше відрізнити V8 Vantage від більшого дванадцятициліндрового купе DB9. До речі, їх навмисно зробили дуже схожими один на одного. «Це нехай Ford піклується про відмінності між моделями Mustang та Taurus, — пояснював свою позицію Фіскер. — А Aston Martin — завжди Aston Martin!»
 |  | |
| У вузенькі сонцезахисні козирки все-таки вбудовані дзеркальця: декоративні? | Поліровані дерев'яні панелі — на жаль, джерело відблисків та деренчання | Сюди помістяться і рукавички, і документи |
Істинна правда: завжди і всюди. Навіть у Сочі. І Vantage настільки гарний, що його алюмінієве тіло просто не хочеться оскверняти банальним брудом гірських доріг, що йдуть убік від Сочі. І я вже биту годину кружляю центральними вулицями в пошуках місця для фотосесії. Під низьке гудіння мотора, під клацання та підвивання сервоприводів роботизованої коробки передач, під смикання при старті та під характерний запах паленого зчеплення…
Дивне відчуття. Сідаєш в автомобіль ціною близько півтори сотні тисяч євро, який зовні сама досконалість, і раптом — вада за вадою. Ні, інтер'єр, звісно, теж гарний, хоч і тіснуватий. Товста шкіра крісел, алюміній на центральному тунелі, блакитнувате світіння металевих приладових шкал. Але перш ніж на табло засвітиться астонівський слоган «Power, Beauty, Soul», потрібно встромити в шпарину ключ запалювання — з вольвівським корпусом і тривіальним круглим фордівським жалом, як у Фокуса або старого Mondeo. Уніфікація? Так. Ось і блок клавіш склопідйомників на дверній панелі як у Volvo… І в цьому немає нічого незвичайного — навпаки, для Астонів фордівської ери (яка почалася в 1987 році, коли Ford купив 75% акцій, і закінчилася тільки минулого року з продажем англійської фірми двом арабським консорціумам на чолі з Девідом Річардсом) дуже мало уніфікованих деталей! Раніше і світлотехніка була від Мазди, а нині «ширвжиткових» запозичень — раз-два та й усе.
 |  |
| Алюмінієві шкали чудові, але нечитабельні — особливо з огляду на те, що стрілки спідометра та тахометра ходять назустріч одна одній | Щоб відчинити двері, потрібно спочатку натиснути на ручку, втоплену в алюмінієвій панелі обшивки |
Зараз в Астоні, навпаки, дуже багато незвичайного. Те, що завести мотор після ввімкнення запалювання потрібно натисканням великої кнопки Start у центрі передньої панелі, — це ще квіточки. Так само як і те, що кнопки режимів роботизованої коробки передач розташовані тут же, у верхній частині консолі. Але перша ж прогазовка викликає когнітивний дисонанс: на панелі приладів явно щось не так. Але що? Ага, стрілка спідометра ходить по шкалі як зазвичай, а стрілка тахометра — навпаки, їй назустріч!
Відпустити «ручник»? Мало того що рукоятка примостилася зліва біля порога, так вона ще й не фіксована — щоб не заважала посадці в затягнутому стані: фірмова особливість Астонів. Ти затягуєш важіль — і він знову падає вниз. Щоб тепер звільнити хватку колодок, важіль треба підняти знову, натиснути на кнопку фіксатора, дотягнути «ручник» угору, відпустити кнопку — і тільки потім повернути рукоятку на місце.
Тепер залишилося натиснути на кнопку D — і під таємничі звуки актуаторів Magneti Marelli, які перемикають передачі у віднесеній назад коробці Graziano, Aston рушить з місця.
 | |
| Електролюмінесцентні дисплеї гарні, але кнопки простоваті, а аудіосистема звучить невиразно | Блок кнопок від Volvo — одна з небагатьох прикмет уніфікації. Зате дверні ручки — «крилатий» метал! |
 |  |
| Ковшоподібні крісла гарні та оснащені електрорегулюваннями: за жорсткістю та профілем — компроміс між спортивністю та комфортом | |
Точно така ж роботизована трансмісія стоїть і на Ferrari, і на Lamborghini, і на Audi R8. Але на Астоні вона, мабуть, найшумніша та найсвоєвільніша. Зрушення з місця — процес! Під днищем щось гуде, клацає та кряхтить, мотор з грубим гарчанням приймає навантаження від зчеплення, що замикається… Після кількох плавних стартів у гору в салоні починає тхнути паленим. У корках характерні «трансмісійні» звуки та запахи мимоволі наводять на думку про вартість заміни зчеплення… До речі, ви думаєте, що в маленькому місті Сочі немає корків? На те, щоб уранці подолати пів кілометра по Курортному проспекту, пішла майже година!
Господи, що ж тут буде через рік, коли сюди приїдуть десятки тисяч будівельників? І взагалі, як місто Сочі з його повною відсутністю інфраструктури, відзначеною в доповіді комісії МОК ще в 2006 році, могло виграти у Зальцбурга та Пьончанга?
Коли V8 Vantage уже набрав ходу, коробка перемикається непогано — досить швидко (за 0,2 секунди) і з мінімальними клювками. Але тільки якщо не натискати кнопку Comfort, яка ніби притуплює керуючу електроніку трансмісії, розтягуючи час перемикання. Дайте сюди звичайну базову «механіку»!
«Робот» поганий ще й тим, що пручається різкому старту. Натискаєш на газ, але Aston рушає з місця м'яко і без пробуксовки. Адже привід дросельної заслінки тут теж задемпфований, ніби в якогось седана Daewoo Leganza.
На малих обертах двигун не тішить — свою роль відіграє і приглушена педаль газу. Однак після чотирьох тисяч обертів і аж до відсічки на 7300 мотор тягне потужно і нещадно, а чудово налаштоване шасі прямо-таки провокує вимкнути систему стабілізації, яку вольвівці назвали б DSTC. Головне тут — не пропустити чергову нерівність на асфальті.
До чого я згадав про Daewoo? Можливо, тому, що німець Ульріх Бец, який з 2000 року керує компанією Aston Martin Lagonda, з 1993-го по 1998-й працював у Південній Кореї та доклав руку до створення Matiz, Lanos, Nubira і Leganza?
Ні, звинувачувати Беца — остання справа. Бец — розумниця! Саме цей талановитий інженер і гонщик, який встиг до Daewoo попрацювати і в Porsche, і в підрозділі BMW Technik, вдихнув нове життя в Aston Martin на рубежі тисячоліть. Адже Астони 80-х і 90-х критикували всі, кому не лінь: Virage, DB7, колишній V8 Vantage були потужними й суворими, проте ненадійними та з купою недоліків. До речі, за всю історію ми їздили на автомобілях Aston Martin лише одного разу — приблизно 12 років тому, на нині закритому заводі в Ньюпорт-Пенеллі (див. АР №17, 1996).
 | |
| Передачі можна перемикати вручну, але виключно алюмінієвими пелюстками під кермом. Кнопки круїз-контролю та телефону на кермі розміщені незручно — внизу | |
Отже, десять років тому становище в Aston Martin Lagonda нагадувало сочинське. Постійні збитки, застарілий модельний ряд, мізерні продажі. Але фордівці вірили в Aston Martin — так само, як члени МОК вірять у Росію, чий президент пообіцяв звести всі об'єкти до 2014 року. Однак однієї віри замало: фордівці найняли «кризового менеджера». І щойно в 1998 році до них прийшов Бец, Aston Martin узявся за розробку абсолютно нової, революційної моделі V12 Vanquish. Вірніше, почав роботу Lotus: не покладаючись на власні сили, фордівці звернулися до творців ультралегкого родстера Elise з його клеєною алюмінієвою просторовою рамою. У підсумку V12 Vanquish вийшов справді принципово іншим — зі складним кузовом з алюмінієвого профілю, з'єднаного клеєм і заклепками та додатково укріпленого карбоновими елементами. Двигун залишився спереду, але його змістили назад, у межі колісної бази, а коробка передач була винесена до задньої осі за гоночною схемою transaxle. Дворічажні підвіски, ідеальне розподілення маси по осях, малий момент інерції… Справжній спорткар! Щоправда, Aston Martin V12 Vanquish усе одно виявився важким — без малого дві тонни.
 |  |
| Запуск двигуна та вибір режиму коробки — тільки кнопками на консолі. Причому «головна» кнопка D винесена вправо — англійцям на праворульних машинах так звичніше, а нам? Зате на тунелі є м'який шкіряний тримач для карт, скляна (!) попільничка під алюмінієвою кришкою, кнопка опційного електропідігріву лобового скла — і традиційний для Астонів «ручник» біля порога | |
 | |
Зараз Vanquish уже не випускають, але на додачу до нього в британському Гейдоні з 2003 року збирають DB9, а з 2005-го — V8 Vantage. Нові моделі успадкували багато: базову конструкцію кузова з клеєними просторовими алюмінієвими елементами, компонування, розподіл маси, «дворічажки», округлий дизайн Ієна Келлама. А різниця між цими двома Астонами в тому, що DB9 більший і важчий (з формулою 2+2, 450-сильним V12 та опційним «автоматом» ZF), тоді як V8 Vantage — компактніший, суто двомісний та оснащений легшою «вісімкою»: 4,3 л, 385 к.с. Тобто Vantage — це Aston Martin «для драйву», суперник Porsche 911 і Ferrari F430. Тому й «автомата» йому не покладено — тільки «робот».
От би він ще працював як треба…
Якщо повернутися до аналогії з Олімпіадою-2014, то Aston Martin зараз — як Сочі в 2013-му. Усе начебто вже збудовано і навіть функціонує, але недоробки даються взнаки. То скрипне, то смикне… І річ не лише в коробці передач. Взяти хоча б плавність ходу: усі нерівності сочинських доріг Aston передає з точністю осцилографа, хай і в пом'якшеному вигляді. Машину дрібно потрушує і помітно розгойдує, а в салоні постійно щось поскрипує. Звідки звуки? А це вібрує полірована накладка чорного дерева, приклеєна до висувного екрана «навігації».
 |  |  |
| Двигун максимально зсунутий назад і вниз, а жорсткість кузова підвищують розтяжки: усе для драйву, усе для перемоги! | Строго кажучи, Aston Martin V8 Vantage — це двомісний тридверний хетчбек: треті двері ведуть у багажник, усередині якого виступає «горб» кожуха розміщеної ззаду коробки передач |
Зате дерево — натуральне!
І все ж відчуття «автомобіля, зробленого вручну» гріє душу — навіть попри те, що на зупинці показання термометра стрімко повзуть угору з актуальних +8°С до +44°С (мабуть, датчик стоїть надто близько до двигуна). І чи велика біда в тому, що кондиціонер доведеться вмикати навіть узимку — щоб компенсувати неминучий нагрів повітря від потужного мотора?
Зрештою, усе це дрібниці. Так вважає і Генрік Фіскер. «Люди втомилися від просторих і зручних, але потворних машин, — говорив він в одному з інтерв'ю. — Чому такий популярний тісний і дорогий Mini? Чому жінки носять підбори? Тому що дедалі більше людей готові жертвувати комфортом заради краси!»
Питання лише в тому, що для цієї машини головне — краса чи все-таки драйв?
Відповідь можна отримати, тільки вичавивши газ до упору. Стрілки приладів рвонули назустріч одна одній, металеве бурчання мотора переросло у високий, не надто мелодійний рев — це автоматично відкрилися байпасні клапани у випускній системі — і… Здрастуй, інспектор ДАІ з радаром, на якому світиться «83»! Як добре, що я не встиг дістатися до третьої передачі.
ДАІшник обмежився попередженням: дякую йому. Але де ж усе-таки випробувати Aston Martin, який за паспортом розганяється до 280 км/год? На дорозі від Сочі до Червоної Поляни? Щоб шасі Астона по-справжньому ожило в цих ходових віражах, потрібно їхати під 200 км/год. А ДАІшники, найімовірніше, чергують і там. Може, рвонути на ралійний доп у Солох-Аулі? Ні, не встигну — корки, та й машина вкриється брудом до даху.
А спроби пришпорити Aston на вузьких доріжках на кшталт тієї, що веде до гори Ахун, приречені. Тільки «відкрився» на другій передачі, тільки мотор заспівав свою пісню, а шасі вже «задихало», приймаючи бічні навантаження, і… Знову попереду горбом вигинається потрісканий асфальт. Гальмо «в підлогу», жорстка струс, загрозливий скрегіт з-під днища… Слава богу, тільки пластикові щитки перед колесами потерті. А якщо прогавити удар серйозніший — і пробити «сухий» картер двигуна, максимально опущеного для зниження центру мас?
Але швидкісний потенціал в Астона є, і чималий. У рідкісних хороших віражах із рівним покриттям відчувається, як легко Vantage відгукується на відхилення «важкого» керма, як охоче стає на дугу, як передбачувано починає ковзати зимовими шинами Pirelli Snowsport. Баланс шасі витриманий на «відмінно» — не гірше за дизайн! І це — тільки початок. Адже недарма налаштуванням Астонів — і гоночною програмою! — тепер займається Prodrive, фірма, яка належить тому ж Девіду Річардсу. І недарма Aston Martin щойно оголосив про заснування власного центру на Нюрбургрингу — за образом і подобою тих, що давно мають там Porsche і BMW.
Так, Aston Martin V8 Vantage створений, щоб бути справжнім суперкаром — нестримно швидким і зібрано-точним. Адже за енергоозброєністю, тобто за відношенням потужності до спорядженої маси (242 к.с./т) «молодший» Aston потрапляє якраз в один клас із такими прямими конкурентами, як Porsche 911 Carrera S (241 к.с./т) та Audi R8 (269 к.с./т). Але Vantage помітно дорожчий. Чому? За що доплачувати десятки тисяч євро тим, хто віддасть перевагу Aston Martin тому ж «дев'ятсот одинадцятому»? За дизайн, за витриманий подібно до односолодового віскі джентльменський стиль — чи все-таки за швидкісні якості?
Зрозуміти це можна тільки одним способом — порівнявши машини одна з одною. На літніх шинах, на нормальному асфальті полігону та гоночної траси в Мячкові, без обмежень за часом і швидкістю…
І ми це зробимо. А поки вважатимемо, що Aston Martin V8 Vantage — обіцянка драйву. Так само, як Сочі — обіцянка Олімпіади.
| Технічні характеристики | |
| Параметри | Автомобіль |
| Aston Martin V8 Vantage | |
| Тип кузова | купе |
| Число місць | 2 |
| Розміри, мм | |
| довжина | 4380 |
| ширина | 1865 |
| висота | 1255 |
| колісна база | 2600 |
| колія передня/задня | 1570/1560 |
| Об'єм багажника, л | 300 |
| Споряджена маса, кг | 1570 |
| Повна маса, кг | 1830 |
| Двигун | бензиновий, з розподіленим уприскуванням |
| Розташування | спереду, поздовжньо |
| Число і розташування циліндрів | 8, V-подібно |
| Робочий об'єм, см³ | 4280 |
| Діаметр циліндра/хід поршня, мм | 89,0/86,0 |
| Ступінь стиснення | 11,3:1 |
| Число клапанів | 32 |
| Макс. потужність, к.с./кВт/об/хв | 380/283/7000 |
| Макс. крутний момент, Нм/об/хв | 410/5000 |
| Коробка передач | механічна, 6-ступінчаста (механічна, роботизована, 6-ступінчаста) |
| Привід | задній |
| Передня підвіска | незалежна, пружинна, на подвійних поперечних важелях |
| Задня підвіска | незалежна, пружинна, на подвійних поперечних важелях |
| Передні гальма/діаметр дисків, мм | дискові, вентильовані/355 |
| Задні гальма/діаметр дисків, мм | дискові, вентильовані/330 |
| Передні шини | 235/45 R18, 235/40 R19 або 245/40 R19 |
| Задні шини | 275/40 R18, 275/35 R19 або 285/35 R19 |
| Максимальна швидкість, км/год | 280 |
| Час розгону 0—100 км/год, с | 5,0 |
| Витрата палива, л/100 км | |
| міський цикл | 25,3 |
| заміський цикл | 12,5 |
| змішаний цикл | 17,5 |
| Викиди CO², г/км | |
| змішаний цикл | 358 |
| Ємність паливного бака, л | 80 |
| Паливо | бензин АІ-95—98 |
 |  |  |
| У другій половині минулого століття Aston Martin випускав переважно чотиримісні моделі, а дводверні версії були великою рідкістю. Серед винятків — DB2 (1950–1953 роки, випущено 411 екземплярів), що став першим по-справжньому серійним Астоном після війни, і зображений тут DB4GT (1960–1963 роки, всього 75 машин) — укорочений і полегшений варіант з рядною «шісткою» на 3670 см³, двома трамблерами і парою свічок на циліндр, що видавала 302 к.с. і витрачала на розгін до сотні трохи більше шести секунд | Ім'я Vantage («Перевага») вперше з'явилося в гамі Aston Martin у 1977 році. Тоді це був флагман — потужніша модифікація чотиримісного купе V8 з форсованим 5,3-літровим мотором на 438 к.с., здатна розігнатися до 270 км/год. Таким чином, і перший V8 Vantage (1977–1989), і другий, який ви бачите на фото (1993–2000 роки, з компресорним V8 5.3 потужністю 550 к.с.), — по суті, предтечі більшої сучасної моделі DB9 | Aston Martin V12 Vanquish (2001–2007) відкрив нову еру для марки: компонування transaxle, кузов з алюмінію і композитів, дизайн Яна Каллума. Саме від нього ведуть родовід і DB9, і V8 Vantage |
 |  | |
| Вісімка базується на агрегаті Jaguar, проте отримала систему змащення з «сухим» картером і випускні колектори за схемою «4—2—1». Зараз усі двигуни Aston Martin збирають у Німеччині, на спеціально оснащеному заводі в Кельні | Мотор нинішніх Астонів пов'язаний з коробкою передач, зсунутою до задньої осі, масивною алюмінієвою трубою, всередині якої прокладено вал з вуглепластику та алюмінію. Диференціал — самоблоківний | Кузов і шасі Vanquish створювали фахівці Lotus: клеєний просторовий каркас з алюмінієвих панелей посилений вуглепластиковими елементами. Сучасні V8 Vantage і DB9 зберегли цю схему, але центральний тунель тепер алюмінієвий, а зовнішні панелі (які, як і раніше, роблять з «крилатого» металу) вже не вибивають вручну — їх штампують на пресах нового заводу в Гейдоні |
На цьому «шпигунському» фото — майбутня «заряджена» версія Aston Martin V12 Vantage RS: двомісний кузов від V8 Vantage, але з силовою установкою від більшого купе DBS — форсованим шестилітровим V12, який має видавати близько 600 сил. Зверніть увагу на масляний радіатор коробки передач, вбудований у дифузор під заднім бампером