Амнезія. Alfa Romeo Spider

Точно, згадав: на Женевському автосалоні найкращим кабріолетом року визнали Alfa Romeo Spider. Пам'ятаю, як біля альфівського стенду юрмилися журналісти, як проходила церемонія нагородження... Ось тільки випустив з уваги одну деталь: як взагалі виглядає Alfa Spider? Адже я ходив навколо неї, роздивлявся... Приголомшливу тридверку Alfa Brera пам'ятаю, «гранований» седан Alfa 159 пам'ятаю. Але чому в моїй зоровій пам'яті не відклався образ відкритої Альфи? Видно, пам'ять у мене вибіркова.

Пізніше я опинився на Сицилії, де багато їздив за кермом відкритої Альфи. І навіть удача мені усміхнулася: у попутниці я взяв красуню Крістіну Сілетто — ту саму даму, яка відповідає за розробку «великих» автомобілів концерну FIAT, включно з Fiat Croma, Alfa 159, Alfa Brera і, звісно, створеним на тій самій платформі кабріолетом Alfa Spider. До дрібниць пам'ятаю нашу розмову «про життя»: як Крістіна навчилася розмовляти з чоловіками на рівних, як засиджується на роботі до півночі, як їй вічно бракує часу й сил помітити нові барви життя, що пролітає повз… Крістіну пам'ятаю, рибалок на узбережжі пам'ятаю. А от Альфу... Alfa просто їхала собі й їхала. Зараз гортаю фотографії, намагаюся заповнити цю прогалину…

Крістіна Сілетто — саме вона оживила «їздову» презентацію нової Альфи на Сицилії. На цій дамі лежить відповідальність за всі автомобілі Fiat на «великій» платформі

Формально розробкою стилю кабріолета займалася знаменита студія Pininfarina. Та й збирається Alfa Spider на заводі Пінінфаріни в Турині. Але якщо дизайн Альфи 159 і приголомшливої Брери створювався в студії Джуджаро, то стилістам Пінінфаріни дісталося завдання простіше: не вигадувати відкритий автомобіль «з нуля», як це траплялося раніше, а зробити кабріолет на базі «чужого» купе Alfa Brera. Природно, з максимальною уніфікацією, щоб вписатися в скромний бюджет. «А чи немає у вас такого самого, тільки без даху?»

І ось вам результат: уніфікація є, а іскри немає. Добре хоч залишили традиційний для кабріолетів матерчатий верх, а не взялися розробляти жорсткий складаний дах, що майже напевно призвело б до безглуздого подовження корми, як це вже сталося з французькими Peugeot і Renault з індексом CC, тобто «купе-кабріолет». Навіщо це потрібно? Адже кабріолет (як, зрештою, і купе) купують насамперед тому, що це красивий автомобіль, а зовсім не через «два в одному». Причому найчастіше такі машини беруть люди, які можуть дозволити собі не один, а два автомобілі, але щоб кожен був не «два в одному», а саме «один в одному». І щоб кожен тішив око. Щоб, зачинивши двері, через п'ять кроків відчував непереборне бажання обернутися. Я зачиняв Spider і не обертався. Тому що кабріолет вторинний — він «перероблений» з Брери та з Альфи 159.

Скажете, що подібні «переробки» звичайні для індустрії, і наведете з десяток прикладів? Так, звичайні. Але згадайте автомобілі-попередники: наприклад, хижий Spider минулого покоління, що з'явився 1994 року, зі злими круглими фарами. На що він був схожий? Тільки на купе Alfa GTV! Але і купе GTV, і кабріолет Spider були від і до розроблені стилістами Пінінфаріни і не мали нічого спільного з «пасажирськими» моделями тих років, чи то Alfa 156, Alfa 146 чи велика Alfa 166! Якщо, звісно, не рахувати альфівського «дзьоба» та круглої емблеми. І вийшло чудово.

Разом із художнім редактором Авторевю Наталією Якуніною ми роздивляємося знімки для цієї статті. Вона, як завжди, уже прочитала чернетку. «Але це ж дуже красива машина. І вона тобі не сподобалася?» Наталочко! Я повністю довіряю твоєму смаку. Але через те, що торгові менеджери Альфи так бездарно впустили російський ринок, ти так і не побачила наживо альфівську Бреру! Вважай, що Alfa Brera знесла мені дах, звідси й напад амнезії…

Складається і розкладається дах повністю автоматично, але займатися цим на ходу не можна: потрібно зупинитися і затягнути «ручник»

Двигунів два, обидва бензинові, і кожен уже знайомий за моделями 159 і Brera: чотирициліндровий (2.2 JTS, 185 к.с.) і V-подібна «шістка» (3,2 л, 260 к.с.), що припливла морем з Австралії. Дизелів немає, як немає й автоматичних коробок: тільки шестиступінчаста «механіка». Хоча «автомат» цій Альфі був би дуже доречний — Альфа обуржуазилася. Так, звук «шістки» досі тішить соковитим утробним «низом», але його тужливо-правильний характер радше пасував би Мерседесу, ніж Альфі: хочеш — переходь з другої на третю на 2000 об/хв, хочеш — на шести тисячах... Мотор тягне собі й тягне: 90% крутного моменту — від 1800 до 6200 об/хв. Поганого слова не скажеш. Не скажеш його і про коробку передач. Здавалося б, чудово: раз усі маніпуляції здійснюються чи не на підсвідомому рівні, не вимагаючи зосередженості, отже, інженери та ергономісти попрацювали на славу. Так, на славу! Але за однієї умови: якби вони працювали на корейців, китайців чи американців. Браво, хлопці! Ви зробили автомобіль, у якому ніщо не дратує! Але від Альфи, хай йому грець, я досі чекаю іншого. Щоб кожне перемикання — подія, кожен поворот — перемога, кожен погляд — любов! На жаль. Ні любові, ні подій, ні перемог. Праворуч прекрасна дама, ліворуч — гори, зверху — сонце, а мені й на думку не спадає до дзвону викрутити другу передачу, у легкому ковзанні пройти поворот, рвонути на виході… Адже на кабріолетах із «шістками» — повний привід, і велика частина моменту подається на задок. Але немає куражу, хоч трісни!

Передня частина салону практично та сама, що в купе Alfa Romeo Brera. У багажнику та за спинками сидінь хоч і залишилося місце для поклажі, але навіть невелику валізу, з якою пускають у салон літака, прилаштувати буде непросто

Ніби відчувши, про що я мовчу, Крістіна запропонувала змінити Альфу з шестициліндровим мотором на ту, що з «четвіркою»: «Мені здається, вона живіша, вам буде цікавіше…»

Цікавіше. Принаймні на гірській дорозі. Із втратою двох циліндрів, диференціала Torsen, а разом із ними і 160 кілограмів, що обтяжували, відкрита Alfa почала проявляти щось схоже на темперамент. На відміну від ситого бурчання «шістки», у звуці мотора вже з'явився натяк на лють, а своїм гострим носом Альфа почала винюхувати повороти не як об'їдений кіт, а як зрілий хижак, точними й вивіреними рухами. А те, що разом із вагою зникли ще й 75 «конячок», майже дві секунди в розгоні до сотні та привід на задні колеса — не біда. «Справа не в грошах і не в кількості жінок…» Справа у відчуттях. І вони нарешті з'явилися.

Я вже помічаю, що порівняно з попереднім «спайдером» поменшало «кабріолетних» скрипів, що кузов майже перестав «дихати» на нерівностях, що реакції стали точнішими, що в поворотах можна їхати набагато сміливіше, не побоюючись, що задня вісь раптом провалиться в занос. Я помічаю, що всі панелі підігнані на совість, а фактура та якість оздоблювальних матеріалів під стать найкращим німецьким машинам… І кажу про це Крістіні. Вона задоволена: «Ви ж знаєте, ми планували провести цю презентацію на пару місяців раніше, навіть розіслали запрошення, а потім скасували. Вирішили, що годі нам вибачатися за те, що, мовляв, це автомобілі з перших, налагоджувальних партій, а пізніше ми все доведемо до пуття. Ми вирішили, що одразу все зробимо як треба».

Вони справді зробили все як треба: Alfa Spider сприймається як добротний, добре оснащений автомобіль, який цілком вартий своїх 45 або, за дорогі версії, навіть 55 тисяч євро. І ламатися він, найімовірніше, буде не так часто, як Альфи-попередниці. Але…

Я вже вдесяте гортаю важкий буклет, доданий до прес-релізу. На кількох сторінках розписано тонкощі роботи Bluetooth і перелічено формати аудіофайлів — mp3, WMA, WAP, — які можна відтворити на штатній акустиці Bose, чи то через телефон, чи USB-накопичувач. Але думки десь далеко. Спадає на думку, що антиглобалістам не завадило б створити власне «автомобільне» крило. Охочих і співчуваючих знайшлося б не менше, ніж у лавах нашої Партії автомобілістів. Одного такого прихильника я знаю точно. А дивись, і провалів у пам'яті стане менше, і Альфа залишиться тією самою італійською Альфою.

Розумію, що це наївно, але помріяти завжди приємно.

P.S. Схоже, лід усе-таки скрес. Прямо перед здачею номера до друку стало відомо, що компанія Major-Auto отримала статус офіційного імпортера Alfa Romeo в Росії. Найближчим часом планується запустити три дилерські центри: два — у Москві та один — у Петербурзі. У шоу-румах обіцяють виставити і Alfa Brera, і Alfa Spider.