Саме спокій / Тест-драйви Volvo

Універсали підвищеної прохідності сьогодні в тренді — нові Audi A6 Allroad і Subaru Outback уже активно продаються, а тепер до них приєднався і шведський гравець: Volvo XC70 змінив покоління. Цікаво, що прем'єра третього за рахунком XC70 збіглася з десятирічним ювілеєм усієї лінійки: саме в 1997-му дебютував перший повнопривідний універсал із приставкою XC — V70 XC. Він миттєво завоював симпатії покупців, адже це був ідеальний компроміс: повний привід, місткий кузов, придатний і для вилазок за місто, і для щоденної рутини в мегаполісі.

Новий XC70 зовні помітно цікавіший за попередника. Він побудований на базі універсала V70, який своєю чергою є похідним від седана S80. «Позашляхову» версію виділяє яскравий пластиковий обвіс по нижньому периметру кузова зі сріблястими акцентами. Виглядає це свіжо й зухвало. В обличчі універсала відчувається якийсь завзятість: машина ніби натякає на те, що не проти прокататися з вітерцем по гравійці.

Але щойно опиняєшся в салоні, настрій змінюється. Якщо зовні XC70 усіляко намагається дистанціюватися від своїх асфальтових родичів, то всередині він із ними єдиний і нероздільний. Та сама масивна передня панель із козирком над приладовою дошкою, ті самі акуратні клавіші на «парячій» центральній консолі. Ергономіка в порядку, хоча до дрібних кнопочок треба звикати. Кермо регулюється в широких діапазонах — і по висоті, і по вильоту.

Сидіння пропонують розслаблену, ненав'язливу посадку, бічна підтримка в них практично відсутня. Це одразу натякає на характер автомобіля. Зате доступні вентиляція та підігрів сидінь (опції). Сидиш досить високо — мені особисто не вистачило діапазону регулювання, хотілося опуститися трохи нижче, але до кросоверної посадки універсалу навіть із його 210-міліметровим кліренсом далеко. Відчуття за кермом суто легкове, що, загалом, відповідає дійсності. Над головою багато запасу, просторо і спереду, і ззаду. Дзеркала — величезні, ніби запозичені в XC90 (на S80 вони менші та витонченіші), і вони забезпечують чудову оглядовість.

Багажник — окрема пісня! Цифра 575 літрів не передає й половини вражень. Те, як шведи продумали організацію цього простору, треба бачити наживо. Кришка закривається натисканням кнопки на торці. Коли вона піднята, перед очима — справжній рай для прагматика. Величезний об'єм, зручний доступ, а підлогу можна підняти та зафіксувати — під нею виявиться органайзер для дрібниць із розділювачами. Ще нижче — повноцінна запаска з інструментом. По підлозі прокладено напрямні, на які можна навісити гачки. Задні сидіння складаються в пропорції 40/20/20. А за підголівниками другого ряду заховані висувні сітки, які при підйомі утворюють екран, що відділяє багажник від салону.

Підвіска XC70 конструктивно майже не відрізняється від цивільних версій. З відмінностей — свої амортизатори та пружини, а також збільшений на 67 мм дорожній просвіт. Цікаво, що тестовий автомобіль був взутий у скромні 16-дюймові диски з майже «джиперською» гумою 215/65. Такий високий профіль шин — ще одне підтвердження призначення машини. Привід в універсала суто «цивільний»: ззаду встановлено муфту Haldex, яка за командою електроніки підключає задню вісь при пробуксовці передньої.

Окрім самого автомобіля, знайомство з ним подарувало і зустріч із новим мотором Volvo — рядною «шісткою» об'ємом 3,2 літра. Звучить агрегат соковито, особливо на високих обертах — справжній вокал. Та й характеристики пристойні: 238 кінських сил і 320 Нм. Щоправда, для машини, яка важить понад дві тонни, цього достатньо лише для спокійного життя. Розгін без вогника: універсал упевнено, але без азарту набирає швидкість. Пожвавлення настає, тільки якщо розкрутити тахометр у червону зону. Загалом прискорення можна охарактеризувати як комфортабельне.

Немалу роль у цьому відіграє автоматична коробка. Такий би «автомат» — у представницький лімузин: настільки м'яко і плавно він клацає передачі та керує потоком тяги. Навіть при кікдауні він не порушує комфорт. За необхідності знизити передачу трансмісія робить коротку паузу й акуратно вмикає наступну ступінь. Пасажир розуміє, що передача змінилася, лише по тому, що машина стала інтенсивніше прискорюватися.

Максималка в універсала — 215 км/год, але гнати на ній зовсім не тягне. Навіть 200 км/год на таких «валиках» — уже занадто. Пряму XC70 тримає непогано, але на кермі є деяка порожнеча, через яку до перебудов підходиш з острахом. У поворотах високопрофільні покришки даються взнаки помітними уводами. Машина відгукується на поворот керма із затримкою, а зворотного зв'язку бракує навіть при ввімкненому в налаштуваннях бортового комп'ютера важчому кермі.

Але я розумію, що підходжу до цього автомобіля з неправильною міркою. Швидкість і керованість — не ті категорії, якими живе XC70. Той, хто захоче його купити, не стане викладати гроші за динаміку. Швидше за все, його головними цінностями будуть безпека та комфорт — особливо коли в багажнику поклажа, а на задньому сидінні сім'я. І ось якраз безпека з комфортом — головні козирі нового Volvo.

Перебудовуюся під його філософію: газ у півпедалі, поза вальяжніша, швидкість нижча. Витрата палива за такого стилю падає з двадцяти з лишком літрів до 16–17. Деякий час їду в тиші, без музики, і насолоджуюся салоном. Вулиць не чути зовсім, шум коліс — лише віддалено, а на високих швидкостях з'являється ледь вловимий аеродинамічний фон. Звукоізоляція — на рівні преміум-класу. І збірка салону бездоганна: ні скрипів, ні цвіркунів. Тиша та відчуття якості заспокоюють, позбавляють від метушні та благотворно впливають на стиль водіння. За кермом XC70 хуліганити рішуче не хочеться.

Але варто з'їхати на мокрий ґрунт, як м'які реакції стають перевагою, а довгохідна й досить податлива підвіска легко ковтає вибоїни. Там, де водій звичайної S80 буде нервувати й акуратно вибирати траєкторію, власник XC70 просто проїде, не напружуючись. Заради цього, власне, машину й створювали. XC70 вийшов багатоликим: зовні — легкий і стрімкий, усередині — солідний і спокійний, у русі — еталон комфорту. Упевнений, для багатьох таке поєднання видасться єдино правильним.

ЦІНИ ТА КОМПЛЕКТАЦІЇ

Автомобіль пропонується з двома моторами. Дизельна п'ятициліндрова версія комплектується 6-ступінчастою «механікою» і коштує від приблизно 1 290 000 рублів. Топова модифікація, яка була в нас на тесті, обійдеться мінімум у 1 393 000 рублів. Автоматична коробка для дизеля — опція за 51 700 рублів, а люк для будь-якої з версій — 25 800 рублів.