Volvo XC70. До самих до околиць

 

Volvo XC70. Ціна: $52 000. У продажу: з вересня 2007 р.

Volvo XC70 у нашому гаражі 4 місяці. За цей час ми намотали на ньому 5000 км, однак відсутність снігу та морозів не давали нам провести справжні випробування. Сніг і стужу ми вирішили пошукати там, де їх справді багато, — на полюсі

На збори пішов день. Взяли небагато: гроші на бензин, 10 літрів медичного спирту замість незамерзайки та для зігріву, штатний набір інструментів (у надійності машини сумніватися не було) і пам'ятні речі з дому, на випадок, якщо в далекій дорозі трапиться напад ностальгії. Забивати багажник не наважилися. По-перше, тому що відпочивати планували безпосередньо в машині — площа салону при розкладених сидіннях цілком дозволяє витягнутися на всю довжину. А по-друге, на зворотному шляху збиралися набити машину сувенірами для редакції. Загалом, у путь вирушили налегке.

На перший, цивілізований відрізок шляху завдовжки 1359 км від Санкт-Петербурга до Мурманська у нас пішло близько доби. Нічого особливо примітного на трасі М18 з нами не сталося. Хіба що пару разів ми обігнали загулялих курортників. Їхні «Лади» та «Волги» тягли лямку у вигляді причепів, з-під пошарпаних чохлів яких стирчали заморожені дині, кавуни та інші фрукти з півдня. Крізь заматовілі від інею шибки було видно, що мінус 20 градусів (саме стільки показував термометр у нашому автомобілі) для них, відвиклих від морозу в далеких мандрах Центром Росії, — серйозне випробування. Нам же було цілком комфортно та затишно. Клімат-контроль підтримував задану температуру, виставлену ще в Пітері.

Незважаючи на те, що за кермом ми мінялися кожні п'ять годин, втома далася взнаки, і першу ніч ми провели вже за Мурманськом. Наші припущення виявилися вірними. Розклавши задній ряд сидінь, отримали цілком придатний для ночівлі майданчик. До того ж складна спинка переднього правого крісла дозволила розташуватися по правому борту найвищому з нас взагалі в королівських умовах. Як-не-як, а від задніх дверей до торпедо тут близько двох з половиною метрів. Провівши в полоні Морфея вісім годин, ми з подивом виявили, що шибки автомобіля, в районі багажника, зсередини все ж підмерзли. Конденсат осів на них химерними візерунками: згодом ми не раз користувалися ним як джерелом чистої вологи. Річ у тім, що в XC70 повітря, яке надходить у салон, проходить кілька ступенів очищення, а отже, і конденсат, що перетворюється на лід, має досить чисту з погляду бактеріології складову. Взявши з собою 10 літрів спирту, ми якось зовсім не подумали про воду, у зв'язку з чим і розбавляли його в питних цілях виключно зіскобленим у кухоль конденсатом.

Потрібно сказати, що на відміну від Москви та Пітера, які цього року зима не балувала, на Півночі вона розгулялася чимало. Морози під 25 градусів скували навіть Мурманський порт. У зв'язку з цим відпала необхідність у раніше обумовленому нашому завантаженні на один із криголамів. За запевненнями місцевих жителів, цього року, як і багатьма роками раніше, до Північного полюса вів стерпний зимник, який використовують у своїх благородних цілях прикордонники. Інфраструктури, зрозуміло, на цьому шляху протяжністю в 2400 км жодної, зате дорога пряма як стріла і навіть досить рівна. Рішення було прийнято само собою. До осі, яку фактично до блиску натерли ведмеді, полярники та численні туристи, вирішено було їхати на машині. Прикинувши, що на дорогу туди й назад за середньої витрати в 10 літрів нам знадобиться близько 500 літрів бензину, ми забили під зав'язку повний бак і ще 22 каністри, які без зусиль умістилися в 560-літровому багажнику. Так, у підготовці до кидка, минув ще один день.

Вийшовши на маршрут, ми без проблем проїхали перші 100 км шляху, але… Один із нас раптом згадав, що магнітний полюс Землі сильно відрізняється від географічного. Мало того, що він постійно мігрує (за рік зміщується на 1040 км), так ще й знаходиться на відстані близько 430 км убік. Загалом, під мирне дзижчання склопідйомника компас вилетів за вікно, а його місце зайняла навігаційна система. Пряма лінія на моніторі, прокреслена з пункту А в пункт Б, і стрілка, що повзе від паралелі до паралелі, стали нашим єдиним орієнтиром у білій тиші.

 

Розхвалений аборигенами як «ідеальна траса» зимник насправді давно не обслуговувався місцевим ДРСУ, у зв'язку з чим швидкість руху на деяких ділянках сильно відрізнялася від запланованої. Лише один раз нам трапилася оленяча упряжка, в якій у величезному казані кип'ятили сніг, а потім гарячою водою заливали величезні ями. За морозу в -30 вода швидко застигала і вирівнювала зіпсовану ділянку. Добре хоч, таких місць було небагато, а ті ями, що траплялися, підвіска нашого XC70 проковтувала без проблем. Серйозно збивали темп руху тріщини в льоду. Деякі сягали 3 метрів завширшки, і через них були перекинуті містки з досить крутими кутами в'їзду, явно розрахованими на армійську техніку. Деякі з них були в такому стані, що спочатку видавалися непрохідними. Але й з ними наш «вольвохід» справлявся легко, благо кути переднього та заднього звисів дозволяли. Так минув ще один день у дорозі. До полюса залишалося близько 700 км.

Дикий шум і скрегіт розбудив нас уранці. Метрах у трьохстах від нашого нічлігу йшов криголам. видовище, треба сказати, заворожливе, коли ця махіна водотоннажністю 10000 тонн виповзає з ополонки, немов морж, і потім давить лід своєю масою. Пізніше, зв'язавшись із капітаном по телефону (номер його мобільника був передбачливо написаний на борту трохи вище ватерлінії), ми з'ясували, що, на відміну від нас, корабель із Мурманська вийшов не позавчора, а сімома днями раніше. Позаздривши нашій швидкості, він потягнувся паралельним курсом на своїх 10 вузлах, а ми, поснідавши строганиною та лізуниною, якою нас пригостили вчорашні дорожники, рвонули далі. Останню добу не піднесло жодних сюрпризів, і до полюса ми дісталися, як і планували, надвечір. Уявіть наше здивування, коли ми побачили близько десяти припаркованих, немов автобуси на Палацовій площі, криголамів і туристів, що снували між ними. Деякі з них то й діло підбігали до вбитої в вісь Землі таблички з написом North Pole 90N, фотографувалися і юрбою мчали назад у свої затишні каюти. Виглядав полюс абсолютно не величним. Ми відверто розчарувалися. П'ять днів шляху — і такий підсумок! Навіть не було бажання вийти з машини. Але відзначити якось було потрібно. Ідея народилася миттєво. Вимкнувши систему стабілізації, ми нарізали п'ять, за кількістю коліс у машині, ідеально рівних кіл у боковому ковзанні навколо земної осі і під здивовані вигуки тих, хто це бачив, віддалилися в бік материка.

Зворотний шлях зайняв трохи більше часу, бо за наводкою місцевих ми заїхали на місце, де палеонтологи розкопали чергового мамонта. Поблукавши навколо скам'янілого скелета, за прийнятну суму виторгували в охоронця куприк доісторичної тварини і за допомогою того ж охоронця заволокли кістку в багажник. Раритет був доставлений до Пітера колегам на подив і нам на згадку про цікаву подорож. Так, додому ми повернулися 1 квітня.

Керування
Однаково гарний як на асфальті, так і поза ним. Особливо порадувала можливість підтримувати високий темп руху на зледенілих ділянках, яких на нашому шляху цього разу було предостатньо.

Салон
Добротний і зручний, розташовує до довгої та захопливої подорожі.

Комфорт
На високому рівні навіть в автомобілі з базовою комплектацією.

Безпека
Висока.

 

Ціна
Ех, була б нижчою...

Переваги та недоліки

+ Універсальність, комфортність, відмінні ходові якості на трасі, непогана прохідність
- Обмерзання форсунок омивача лобового скла.

Технічні характеристики

Марка і модель - Volvo XC70
Габарити - 4838/1861/1604 мм
Двигун - бензиновий, 3192 см3, 2381 л.с./6200 хв-1
Трансмісія - автоматична, 5-ступінчаста
Динаміка - max 215 км/год; 8,6 с до 100 км/год
Конкуренти - Subaru Outback, Audi Allroad

Наша думка

Тривала поїздка дозволила по достоїнству оцінити автомобіль як у звичайних, так і в екстремальних умовах. VOLVO XC70 однаково комфортна як для водія, так і для пасажирів. Але найбільше нас машина вразила місткістю багажника. Сувенір з півночі в неї помістився без труднощів.