Оцінюємо подальшу європеїзацію моделі Toyota Verso

Треба зазначити, що зовнішність у новому корпоративному стилі припала Verso до лиця. І це не каламбур — ззаду в машині змін кіт наплакав. Трохи загострилася форма бампера, з'явився дифузор, та й годі. Особисто в мене жодних претензій до задніх ліхтарів самих по собі немає. Просто якщо раніше їхня округла форма перегукувалася з аналогічними обрисами передньої оптики, то тепер спереду все гранчасто-рубане, а ззаду — як і було. Не виходить стовідсотково гармонійного образу.

У салоні немає жодних архітектурних чи компонувальних новинок. Трохи змінилася стилістика оздоблення, і, що головне, кардинально покращені матеріали. Пластик — здебільшого м'який, шкіра на кермі не абияка, а Nappa. Матові сріблясті вставки виглядають доречно і приємно контрастують із темними деталями салону. Якість збірки — на висоті. Окреме спасибі відповідальним за рестайлінг треба сказати за білий колір підсвітки комбінації приладів. Виглядає він порівняно зі старим бурштиновим помітно приємніше, та й для читабельності показань приладів — це плюс.

У салоні, як і раніше, безліч відсіків і кишеньок для дрібниць, а верхня частина розділеної надвоє речової скриньки охолоджується. Фірмова система трансформації салону під назвою Easy Flat справді проста у використанні та передбачає понад 30 різних комбінацій. Місця для ніг у другому ряду купа, та до того ж усі три окремі крісла незалежно регулюються за довжиною в діапазоні 195 мм. А ось третій ряд сидінь дещо засмутив. Щоб умоститися на ньому справді зручно, попереду стояче крісло необхідно відсувати вперед по максимуму, в результаті місця там залишається обмаль. Можна, звісно, знайти компромісне положення, але це буде варіант, у якому всім приблизно однаково незручно.

Однак, мабуть, цього й варто було очікувати від машини з такими скромними за мірками класу габаритами. Крім того, навіть з усіма піднятими спинками об'єм багажника можна назвати корисним. Принаймні пара валіз, на кшталт тих, що можна брати в літак як ручну поклажу, туди поміщається без необхідності утрамбовувати їх ногами, навіть місце залишається. Гадаю, варіант із задніми сидіннями, зсунутими до краю назад, під час створення Verso теж розглядався, але, по-перше, незрозуміло, що в такому разі було б із безпекою, а по-друге, ідея зовсім позбуватися багажника особисто мене не приваблює.

На додачу до практичності міського використання компактніші розміри дають змогу втримати масу машини на прийнятному рівні, що грає на користь керованості, динаміці та економічності. У ту ж скарбничку потрапляють зміни в передній і задній підвісці, збільшення кількості точок зварювання, переналаштовані електропідсилювач і варіатор. Єдина версія, на якій можна було покататися й оцінити зміни, що відбулися, — Verso з бензиновим двигуном 1.8, що працює в парі з варіатором. Мені сподобалося те, що машина в такій комбінації їде дуже чесно.

Жодних чудес, звісно, немає: 11 секунд у розгоні до 100 км/год — це відверто довго, і тут значною мірою вина варіатора. Однак роботу безступеневої трансмісії в автоматичному режимі зробили приємнішою, оберти двигуна тепер зростають у більшій відповідності з розгоном. Спортивний і ручний режими ж принципово нічим не відрізняються — і в тому, і в іншому діапазон передавальних співвідношень розділяється на сім віртуальних ступенів, в обох варіантах передачі автоматично перемикаються комп'ютером і вниз, і вгору під час досягнення критичних обертів.

Якщо довго їхати з педаллю газу в підлогу, Verso зрештою розжене до своїх максимальних 185 км/год. Не візьмуся говорити, скільки часу йде на цей розгін, засікти в мене можливості не було, але приємно те, що керованість протягом усього розгону аж до максимуму залишалася прозорою, і не було натяків ні на нишпорення від бокового вітру, ні на розвантаження осей через зрослі підйомні сили. Та й розмовляти на високих швидкостях можна, не сильно підвищуючи голос. Винні зменшені порівняно з дорестайлінговою машиною дзеркала заднього виду, додаткова шумоізоляція в районі передніх стійок і покращений ущільнювач у прорізах передніх дверей.

Звісно, Verso — це не driver's car, і було б дивно очікувати від компактвена спортивних звичок. Але те, наскільки чуйним виявилося на повірку рульове керування, викликає повагу. Зв'язок «дія — ефект» тут негайний. Пробираючись тісними європейськими вуличками, легко уявити, наскільки це великий плюс у наших вечірніх дворах, коли машини з довколишніх будинків уже припарковані чи не на даху одна в одної. Та й крени навіть за активного їзди по звивистих доріжках виявилися напрочуд незначними.

Якщо шансів познайомитися з керованістю Verso було хоч відбавляй — навколо Канн, де, власне, і пролягав маршрут європейської презентації Verso, повно серпантинів, то з поганими дорогами, на превелику радість французів, там дуже й дуже туго. Доводилося користуватися кожним шансом випробувати підвіску в ділі. Проїхатися колесом по каналізаційних люках, трохи швидше, ніж належить, подолати «лежачого поліцейського» і прислухатися до ефекту. А його якраз майже й не було, шини поплескують, і все. Причому ззаду їхати рівно так само комфортно, як і в першому ряду. Що з підвіскою, що з шумоізоляцією арок команда ED2 попрацювала на славу.

Можливо, це лише збіг, але виробляти автомобіль, оновлений під керівництвом інженера з Туреччини, будуть саме в цій країні. В Європі Тойота розраховує продавати достатню кількість компактвенів Verso, щоб досягти показника в 5% ринку. Кажуть, в Росії план приблизно такий же, і мені здається, він цілком досяжний. Ціни на ґрунтовно покращений автомобіль залишилися хоч і не низькими, але цілком прийнятними (базова версія навіть подешевшала на 23 тисячі рублів), а людей, які не бажають возити за собою щодня зайві півметра машини заради епізодичної необхідності посадити сімох, цілком достатньо. Я, наприклад, з такими знайомий особисто.

Паспортні дані