Toyota Land Cruiser 200: Не ідеальний

У британців є Land Rover Defender, у німців — Mercedes Gelandewagen, а в японців звання легендарного позашляховика носить Toyota Land Cruiser, який нещодавно змінив покоління.

У чому ж реальна відмінність «Крузака», як у народі величають Land Cruiser, від європейських однокласників? Якщо розібрати технічну начинку, то всі троє виявляться дуже схожими: рама лонжеронного типу, нерозрізний задній міст, величезний п'ятидверний універсальний кузов і тяговитий дизель з турбонаддувом.

Тоді чому ж за такої схожої конструкції Toyota настільки відрізняється від Land Rover і Mercedes? Відповідь і легка, і важка одночасно. Все впирається насамперед у різне сприйняття світу — в азіатів і європейців воно своє!

Європейці ще в Середньовіччі пережили чимало потрясінь і з часом звикли не стільки нарощувати багатства, скільки зберігати те, що вже є. Погляньте на вигляд європейських міст, навіть тих, що бомбили під час Другої світової. Люди скрупульозно відновлювали будівлі по вцілілих фундаментах — за це Європу й прозвали Старим світом. Багато міст виглядають як живі музеї просто неба, де життя кипить і в епоху комп'ютерів і нанотехнологій.

Тепер перенесемося в Токіо. Прогуляйтеся по Гінзі — це ж Нью-Йорк, перероблений на японський лад. У підсвідомості японців зашита філософія Кайдзен: нічого ідеального у світі немає, і все можна покращити.

Оскільки технічна начинка, близька до ідеальної, з'явилася понад пів століття тому і з тих пір лише злегка доопрацьовувалася, основні зусилля японці спрямували на дизайн — і зовнішній, і внутрішній.

Зрозуміло, що при розробці нового Land Cruiser перед дизайнерами стояло непросте завдання: як зберегти впізнаваність? Адже старий «Крузак» був постійним гостем розборок ще з перебудовних часів і частим учасником кортежів у ролі машини супроводу. Такий автомобіль зобов'язані помічати здалеку й обов'язково з повагою пропускати. Найочевидніший хід — зробити ще більшою емблему на решітці радіатора і розширити й без того чималі фари разом із хромованою решіткою, яка в дзеркалі заднього виду легковиків займає практично весь простір.

А ось корма у Cruiser втратила частину колишньої брутальності. Звичайно, форма задніх ліхтарів власника мало хвилює — її бачать лише ті, хто вже поступився дорогою або залишився позаду. Але все ж округлі лінії викликають асоціації з відверто жіночним Toyota RAV4, що не дуже в'яжеться з мужньою передньою частиною.

Салон Land Cruiser оформлений у типовому для Toyota стилі — тут порахована кожна копійка, точніше, єна. Пластик фірмовий, японський, а кнопки розкидані по всьому простору. «Крузак» давно не можна дорікнути в нестачі електроніки, але, опинившись у новому салоні, розумієш, що її тут просто надмір. Є інтерфейсна система керування основними функціями, але, незважаючи на це, значна частина опцій винесена на окремі клавіші. У цьому відношенні Toyota Land Cruiser скидається на старшого брата — Lexus LS.

Але головне в Cruiser — це діапазон регулювання водійського крісла, адже аудиторія позашляховика неймовірно широка. Від високих охоронців, що вийшли зі спецназу, до невисоких людей, які за допомогою Toyota намагаються компенсувати комплекс маленького зросту. Тут Cruiser догодить усім — від баскетболістів до домогосподарок. М'яке крісло з електрорегулюваннями підлаштується під будь-яку фігуру.

Як і належить великому автомобілю, задній диван просто величезний, хоча зручністю і набором сервісних функцій не вражає. За пасажирськими опціями — пряма дорога в салон Lexus LX570, який є близнюком Land Cruiser 200.

У багажнику знайшлося місце не лише для речей, а й для пари складних крісел, які в складеному вигляді закріплені на боковинах. Таке рішення не дозволяє встановити шторку багажника, але враховуючи високу лінію вікон і те, що майже всі «Крузаки» тонуються наглухо, відсутність шторки проблемою не назвеш.

Під капотом нашого автомобіля виявився 235-сильний турбодизель V8 об'ємом 4,5 літра. Раніше такого у Land Cruiser не було, і з появою нового двигуна позашляховик помітно виграв. Хоча формально дизель слабший за бензинового побратима об'ємом 4,7 літра (235 к.с. проти 288 «коней»), він динамічніший навіть за сухими технічними показниками, а за їздовими відчуттями турбодизель виявляється куди цікавішим за бензиновий. Секрет не лише в повній перевазі за крутним моментом, а й у тому, в якому діапазоні він доступний. Бензиновий двигун впевнено розганяє майже тритонну машину лише після 3500 об/хв, тоді як турбодизель готовий до будь-яких завдань уже з 1500 об/хв і видає чудову тягу до тритисячної позначки. Чесно кажучи, робочий діапазон невеликий, але те, як мотор працює в цих межах, та ще в парі з розторопним 6-ступінчастим «автоматом», перетворює Land Cruiser 200 на своєрідний реактивний трактор. Розгін не такий драматичний, як, наприклад, у Mercedes G 55 AMG, але дуже впевнений — сусіди по потоку жодної секунди не сумніватимуться, що поруч потужний суперник. 8,6 секунди до «сотні» — це швидше, ніж у 238-сильної Mazda CX-7, у якої потужність та сама, що й у «д двохсотки», але вага в півтора раза менша...

Позашляхова частина випробувань, яку ми приберегли наостанок, усупереч очікуванням, не піднесла сюрпризів. Land Cruiser завжди славився чудовою прохідністю, і нове покоління анітрохи не впустило цю планку. Однак чимала вага і виступаючі бампери помітно сковують маневри на бездоріжжі. Стрибати по вибоїнах, як на УАЗі чи Дефендері, на цьому Toyota вже не виходить, та й особливого бажання немає. Всі перешкоди «Крузак» долає з відчуттям власної важливості, ніби намагаючись розчавити їх своєю масою. Окремих компліментів заслуговують величезні ходи підвіски: створюється відчуття, що задню балку підвісили на нескінченних гумових пружинах, і досягти діагонального вивішування практично нереально.

Коли повертаєшся в місто, знову ловиш себе на думці: а для чого, власне, потрібен Land Cruiser? Що дійсно важливо для людини, яка збирається підкорювати бездоріжжя? Невже їй критично необхідні шкіряний салон чи телевізор? І чи потрібні такі автомобілі взагалі? Якщо за ними вишиковується черга на місяці вперед, то відповідь очевидна — потрібні! Тільки ось навіщо? Мабуть, щоб підтвердити могутність маркетологів, яким вдалося створити моду на величезні й абсолютно нелогічні машини. Що стосується зовнішності, де стильні брутальні риси перших поколінь принесли в жертву Кайзену, то залишається сподіватися на невтомний японський геній: досконалості немає меж, і все можна зробити ще краще.

Леонід Павлов