Toyota Camry. Масовий престиж.

Toyota Camry. Масовий престиж

Маркетологи з усіх сил шукають нові ніші для споживачів, ламають голови на брейн-штормах, вигадуючи все більш хитромудрі способи зацікавити платоспроможних покупців. А ті знову носа вернуть!

Погляньте на Європу. Захотілося людям малолітражок — отримайте; припали до душі мінівени, компактвени, кросовери — і це теж будь ласка. Невже знову не догодили? Тільки ціною та економічним мотором клієнта не привабиш — йому подавай оздоблення багатше, пластик кращий, оснащення щедріше і дизайн, щоб неодмінно «сексі». Автомобілі для «перебірливих» навіть отримали особливий термін — mass prestige, тобто «масовий престиж», або коротко «мастіж». У нас це явище теж існує, але з місцевим колоритом: «Чим більше — тим статусніше».

Щеплення з минулого

Ця негласна істина засіла в головах наших людей через несправедливий розподіл автомобільних благ у минулому: маленькі та убогі Запорожці, Жигулі та Москвичі — для простих, а Волги, не кажучи вже про Чайки та ЗІЛи — тільки для обраних. Після розпаду Союзу ця ідея зміцнилася потоком статусних уживаних іномарок: Audi, Mercedes, BMW, Saab, Volvo. Малолітражки майже не ввозили — не престижно. За роки вільного ринку у вітчизняних автолюбителів сформувався свій лідер серед великих седанів — Toyota Camry, про неї й тест.

Японці знають рецепт російського «мастіжу»! Хоча нинішня, шоста генерація Toyota Camry, як і всі попередниці, створювалася для підкорення американського ринку, але й нам вона припала до двору, ставши наймасовішою машиною в Е-класі. На хвилі торішньої нафтодоларової удачі було продано 28 029 екземплярів (більше, ніж усі Волги разом узяті). Camry була настільки бажаною покупкою, що люди місяцями вистоювали черги за нею, а чому б і ні — солідна, добре укомплектована за цілком адекватні для таких параметрів гроші, і головне — ця машина вміє повідомляти оточуючим про статус власника. А це дуже «по-мастіжному».

Седан справді вражаючий: від носа до хвоста майже 5 метрів, усередині просторо, і посадка досить висока — у потоці будете як мінімум нарівні з кросоверами, а 160-міліметровий кліренс дозволяє не чіпляти днищем бордюри. На тест дістався екземпляр бірюзового кольору з бензиновим мотором 2,4 літра (167 к.с.) і п'ятидіапазонною автоматичною коробкою. Як не дивно, у комплектації «Престиж» із чорним шкіряним салоном та електричними кріслами, ксеноновими фарами, передніми та задніми «парктроніками», датчиками світла й дощу, клімат-контролем з іонізатором Plasmaclaster, електросклопідйомниками, сімома подушками безпеки, включно з колінною, системою курсової стійкості (VSC+), антипробуксувальною системою (TRC) — і все це за 1 007 100 рублів. Заодно було цікаво перевірити, як поводитиметься автомобіль із маркуванням «Зроблено в Росії», адже кузов цієї машини зварений, пофарбований і зібраний на Санкт-Петербурзькому заводі Toyota.

Багато водіїв упевнені, що після участі вітчизняних робітників якість автомобіля неодмінно страждає. Це омана! Давно відомо, що на якість насамперед впливають компоненти, які навіть у іменитих іномарках іноді підводять. А руки — що руки, на них особливо не згрішиш! Пора вже зрозуміти, що наші люди анітрохи не гірші, скажімо, португальських чи турецьких емігрантів, які працюють на автоскладальних заводах Старого Світу. Хоча один недолік у машини з пробігом 10 500 км я помітив — під час руху панель водійських дверей уже порипує. Хто винен — не знаю, але лікувалося це збільшенням гучності музики.

За кермом як за штурвалом

Отже, двері зачинилися з благородним хлопком. За кермом я влаштувався як у кріслі бізнес-класу аерофлотівського «Airbus» — широко, м'яко, зручно, розслаблено і на комфортній відстані від пасажира. Але регулювань тут явно більше, ніж у літаку, і всі вони електрифіковані, навіть поперековий підпір. Перед очима приємні оптронні прилади з білим підсвічуванням — показання читаються чудово і вдень, і вночі, а ось обід «штурвала» затонкий, хоча кнопки на маточині, що відповідають за керування магнітолою та кліматичною системою, виявилися корисними. Пластик хороший, дерев'яні вставки, схоже, справді дерев'яні — текстура дерева проглядається глибоко під шаром лаку. Причому це той рідкісний випадок, коли з деревом не переборщили — рівно стільки, скільки потрібно, щоб підкреслити завидний статус. Але оформлення центральної консолі з прозоро-блакитним склом і сріблястою пластмасою нагадує бюджетний магнітофон. Дивно, що на двох монохромних дисплеях — один відповідає за музику, інший за мікроклімат — не знайшлося місця для графічної індикації про небезпечне зближення з перешкодою. Під час руху назад на машині за мільйон я чую тільки мерзенний писк парктроніка. Прислів'я «Краще один раз побачити, ніж сто разів почути» тут якнайкраще. Хоча треба визнати, в темряві з підсвічуванням консоль виглядає доречно. Між кріслами виявився широкий підлокітник з містким боксом і потаємними відсіками.

Багажник об'ємом 535 літрів правильно організований. Схема відкривання традиційна — важелем зліва від водійського крісла або кнопкою на брелоку. Проріз досить широкий, є кілька ніш, де можна зберігати, скажімо, господарські рукавички та іншу корисну дрібницю. До речі, стали в пригоді й спеціальні гачки на внутрішньому боці, за які зручно чіпляти пакети, щоб вони не літали по порожньому багажному відділенню. А під підлогою виявилося повноцінне запасне колесо та інструмент першої необхідності. Збільшити корисний об'єм пропонується за рахунок трансформації спинки дивана. Причому зробити це можна прямо з багажника — потягнув на себе важель тросового приводу — половинка спинки відстебнулася, так само і з другою половинкою. Втім, засмучення викликали — замок кришки багажника — треба сильно розмахнутися, щоб він закрився з першого разу, і економія на повстяному оздобленні — голий метал на найвиднішому місці, пробачте, якось не в'яжеться з ціною машини…

Зате мої пасажири, до речі, зовсім не обізнані в автомобільних справах люди, після годинної поїздки описували свій досвід такими фразами: «Пливе як корабель», «Летить над дорогою», «Тихо так, майже не чути». Від себе можу додати, що Camry справді їде м'яко і дорого, але як будь-який корабель при різких змінах курсу «лягає» на борт і трохи розгойдується на хвилях асфальту. Хотілося б більше зібраності, більше зв'язку на кермі та менше кренів — як у новому Avensis, про тест якого ми розповімо найближчим часом. Але залежно від швидкості поведінка змінюється. У місті кермо доводиться повертати на великі кути. На шосе, де швидкість 80–110 км/год, стає цікавіше: реакції гостріші, і зворотного зв'язку на кермі мені цілком достатньо, щоб здійснювати навіть різкі перешикування. А навіть якщо трохи «притопити», Camry залишиться такою ж незворушною, стабільною та приємною в керуванні, навіть якщо опуститися до шахових маневрів по смугах.

167-сильний мотор із системою регулювання фаз газорозподілу VVi виявився тяговитим, прийомистим, малошумним і вельми економічним — за час тесту переважно по місту бортовий комп'ютер показав витрату 11,2 літра 95-го бензину. Настрій «автомата» неідеальний і теж залежить від швидкості: у корках він досить гостро реагує на подачу палива, тож у відповідь доводиться перегальмовувати. Або навпаки, надто ранніми переходами вгору та затримками при повному відкритті дроселя. Хоча з ним цілком легко знайти спільну мову або взяти керування на себе, обмеживши перехід на вищі ступені. З гальмами все в повному порядку: керування просте і точне, ABS вступає в роботу передбачувано, і керованість у режимі «антиблокування» вельми прийнятна.

Безстресер

А ще за кілька днів, проведених разом, я помітив, що в поведінці Camry є ледь вловимий зв'язок із Lexus GS: та сама непробивна пружність підвіски, помірно різкі відгуки на дії кермом, плавна робота «автомата». Звісно, матеріали оздоблення тут простіші, і шини могли б гудіти тихіше, або взагалі не гудіти, але баланс комфорту й драйву тут майже такий самий за суттєво менших витрат. А якщо немає різниці, навіщо платити більше? Особисто я керувався б цим принципом.

А ще Toyota подіяла як ліки від стресу: я майже жодного разу не гудів у клаксон у відповідь на відверте хамство учасників руху, не нервував через довгі стояння в корках, пофігістично ставився до об'їзду ям, люків, трамвайних рейок та інших дорожніх подразників.

Може, ця машина в хорошому сенсі старить? За кілька днів я майже не бачив серед власників Camry молодих людей, які віддають перевагу активному стилю водіння. А все більше людей зрілого і дуже зрілого віку. Тих, хто вже досяг успіху в кар'єрі, обзавівся сім'єю, дітьми та животиком. Так, були й ті, хто взагалі віддав перевагу їзді з водієм. Благо місця на задньому дивані предостатньо — і в плечах, і над головою, і в колінах. Навіть високій людині, якщо відсунути пасажирське крісло. А з додаткових зручностей — широкий підлокітник із підстаканниками, що висувається зі спинки, та опційні сонцезахисні шторки.

Володимир Палкін

Технічні характеристики

Хетчбек/Седан/Універсал

* Дані для автомобіля з 6-ступінчастою АКПП

Джерело – AUTOMANIA.RU