Suzuki Grand Vitara
ПОТУЖНІСТЬ
Двигун - 3.2 л VVT
Макс. потужність -
233 к.с./6200 об.
Макс. крут. момент - 291Нм/3200 об.
Макс. швидкість (км/год) - 200
Розгін 0-100 км/год - 9,3
Витрата палива:
місто - 14,4
траса - 8,3
змішаний - 10,6
5-АКПП
Спорядж. маса - 1677 кг
Довжина - 4300 мм
Ширина - 1810 мм
Висота - 1695 мм
Кліренс - 200 мм
Шини 225/65R17
Ціна $ 43 943 (351 540 грн)
Комплектація:
Постійний повний привід з можливістю блокування міжосьового диференціала та включення зниженої передачі, ESP, ABS, система допомоги при спуску, шкіряний салон, шкіряне кермо, круїз-контроль, клімат-контроль, А/Т power
Міжсервісний пробіг:
15000 км
КО - 1000-2000 км -$ 169 (1 350 грн)
ТО1 - 15000 км -$ 237 (1 891 грн)
ТО2 - 30000 км -$ 372 (2 970 грн)
ТО3 - 45000 км -$ 338 (2 700 грн)
ТО4 - 60000 км -$ 608 (4 860 грн)
ТО5 - 750000 км -$ 237 (1 891 грн)
ТО6 - 90000 км -$ 743 (5 940 грн)
Конкуренти:
Chevrolet Captiva
Opel Antara
Nissan X-trail
Renault Coleos
Марат Махмутов, «Казанська школа вищої водійської майстерності»
Зима висуває специфічні вимоги до вибору кандидата на проведення чергового тест-драйву, оскільки найбільш повно цьому заходу відповідають різного роду позашляховики, а також кросовери та звичайні легкові автомобілі з повнопривідною трансмісією. Тому не дивно, що в нашому розпорядженні цього разу опинилася «Suzuki Grand Vitara» нинішнього покоління, яка вже досить давно продається, зокрема і на російському автомобільному ринку. У чому ж полягає сенс тестування саме цього позашляховика, який не є новинкою за великим рахунком? Причиною нашої зацікавленості став не стільки сам автомобіль як такий, а новий 6-циліндровий двигун об'ємом 3.2 л потужністю в 233 к.с., який став встановлюватися на цю модель. Власники «Grand Vitar» 2-го покоління перших років випуску купували їх тільки з 4-циліндровими двигунами 1.6 л (106 к.с.) і 2.0 л (140 к.с.), і навіть найбільший з них не мав достатньої потужності для динамічної їзди. Треба визнати, що окрім нової лінійки двигунів (крім згаданого вже новачка додався також двигун об'ємом 2.4 л потужністю в 169 к.с. теж про чотири циліндри), сам автомобіль пройшов легкий рестайлінг, який полягає у вигляді оновленої решітки радіатора, бамперах дещо іншої форми та повторювачах повороту на корпусах зовнішніх дзеркал.
Для тест-драйву було надано автомобіль чорного кольору в максимальній комплектації, яка є і єдиною для топової моделі. До неї входить практично все, що може бути на цьому японському позашляховику, а саме: шість подушок безпеки зі шторками, п'ятиступінчаста автоматична коробка передач, шкіряний салон, аудіосистема з кнопками керування на кермі, клімат-контроль, круїз-контроль, ксенонові фари, люк, 18-дюймові колеса, система допомоги на спуску та багато чого ще.
Загалом і в цілому на недосвідчений погляд автомобіль з 2006 року зовні практично не змінився, і тільки шильдик «V6» на задніх (п'ятих) дверях переконує нас у тому, що це версія 2009 модельного року. Якісне японське складання проявляє себе буквально в усьому, починаючи з мінімальних зазорів у місцях сполучення кузовних деталей, і закінчуючи внутрішністю салону. Оздоблювальні матеріали та пластик, використані при оздобленні останнього, хорошої якості, і при русі по нерівних дорогах вони не видали жодного звуку. У салоні місця достатньо для розміщення п'ятьох не особливо великих пасажирів, ну а чотирьом місця вистачає з головою. На задньому сидінні запас простору перед ногами пасажирів такий, що дозволяє їм влаштуватися без будь-яких проблем. Прогрес порівняно з «Вітарою» 1-го покоління очевидний, оскільки попередня модель відверто стискала тих, хто сидить ззаду, зокрема і за відстанню до спинок передніх сидінь. Багажник зі своїми 400 літрами об'єму не дуже великий, але при складанні задніх сидінь він збільшується до 1385 л, що є достатнім для такого автомобіля. Такий короткий загальний опис автомобіля, ну а тепер перейду безпосередньо до того, заради чого взагалі і був задуманий цей тест: до оцінки їздових якостей оновленої «SUZUKI». Влаштовуючись зручніше за кермом, зазначив, що, незважаючи на максимальну комплектацію, у «Вітарі» відсутнє електричне регулювання сидіння водія. Дрібниця, звичайно, але для топової версії можна було б цю опцію все-таки включити як елемент базової комплектації.
Переведення важеля АКПП по звивистій траєкторії в положення «D» і легке натискання на педаль газу з метою виїзду на тестовий майданчик дали початкове позитивне враження про динаміку автомобіля: двигун завзятий. Але подальша поїздка показала, що веселу вдачу двигуна приборкує не зовсім розторопна, хоч і п'ятиступінчаста, коробка передач. Двигун просить додати газу, він уже співає на високих обертах, а машина не їде. Точніше, їде, звичайно, але не на 233 кінські сили. Подальші спостереження за роботою АКПП внесли думки про те, що творці цього автомобіля керувалися в першу чергу його економічністю, а не динамічними показниками. Присутня в базі система ESP (відключається окремою кнопкою), діє на швидкостях до 40 км/год, а при перевищенні цього ліміту знову самоактивується, що не дозволяє ефектно пройти швидкісну змійку по льоду (один з елементів нашого тесту). До речі, самовключення ESP зіграло з нами злий жарт при подальшому позашляховому випробуванні, але про це трохи пізніше. Поїздка по нерівній дорозі виявила недолік підвіски, що полягає в надто докладній передачі пасажирам інформації про нерівності дорожнього покриття, особисто мені не сподобалося. При поїздці по трасі так само відчувалася задумливість АКПП, водночас усіма було відзначено, що шумоізоляція автомобіля зробила крок вперед порівняно з дорестайлінговою моделлю, в салоні стало набагато тихіше.
Наш тест був би неповноцінним без саме позашляхового етапу, а тому з'їзд з траси в бік засніженого полігону сприймається як обов'язковий і необхідний елемент нашого тесту. Серед компактних позашляховиків і кросоверів саме «Grand Vitara» має всі атрибути справжнього позашляховика: рамою, хай і інтегрованою в кузов, значним дорожнім просвітом, блокуванням міжосьового диференціала та зниженим рядом. Підключення та відключення останніх двох здійснюється не важелем або кнопками, а за допомогою багатопозиційного поворотного вимикача, розташованого на торпедо праворуч від водія. Першу перешкоду у вигляді засипаного свіжовипалим снігом підйому пристойної крутизни вирішуємо пройти при положенні вимикача 4Н (чотири ведучих без зниженої передачі). З місця в кар'єр перешкоду подолати не вдалося - завадили неукочений сніг і непрямолінійність в'їзду на пагорб. Друга спроба здійснювалася вже в положенні 4L перемикача (чотири ведучих з увімкненим зниженим рядом). І знову невдача. Справа в тому, що сніг дуже м'який, а тому колесам не вистачало зчеплення для подолання підступного підйому. Вирішуємо проїхатися по інших ділянках траси. І треба зауважити, що вся решта частина нашого позашляхового відрізку шляху була пройдена автомобілем без будь-яких серйозних зауважень. Тільки один раз при виїзді із засипаного снігом яру на швидкості понад 40 км/год активізувалася ESP, і на самому верху автомобіль, миттєво втративши швидкість, тут же став. Ось воно, незручність! Але це сталося при положенні перемикача 4Н, а ось у режимі 4L все пройшло без сучка і задирки, як і личить справжньому позашляховику. Відчувши смак перемог над засніженим бездоріжжям, вирішуємося на подолання злощасного підйому втретє, попередньо перевіривши на ньому роботу системи допомоги на спусках (працює!). Втретє фортуна зволила нам, і підступний пагорб, хай і не зовсім з легкістю, але був подоланий. Автомобіль реабілітував сам себе, і, підозрюю, що в цьому є і заслуга потужного двигуна, що дозволив на малих обертах витягнути автомобіль у натяг.
Підводячи короткий огляд до кінця, висловлю свою думку про цей автомобіль: добротний, якісний, практично не має конкурентів-аналогів за ціною у своєму класі, хороший для повсякденної їзди по помірному бездоріжжю.
Вадим Садиков, «Автоклуб-Казань»
Це вже 3-я Grand Vitara, яку ми катаємо: до цього були 1.6 літрова 3-дверка і 2.0 5-дверка. Перше, на що звертаєш увагу – автомобіль став добротнішим, зокрема, покращилася шумоізоляція. Але майже одразу виявився недолік литих дисків R17. По-перше, з 225/60R17 машина надмірно жорстка. Набагато краще тут буде інший рекомендований розмір - 225/65R16. По-друге, у литих дисків є паралельна землі широка площадка, яка забивається снігом, що призводить до биття коліс. Після короткої пробіжки по місту, ми випробували автомобіль на льодовому майданчику. Треба відзначити, що Grand Vitara 3.2 насамперед орієнтована на безпеку. ESP повністю вимкнути неможливо, а антипробуксовка вимикається тільки після блокування міжосьового диференціала. До речі, антипробуксовка автоматично вмикається при швидкості 40 км/год. Пустувати на цій машині не можна, безпека – понад усе.
Але навіть при такому підході є у машини деякі тонкощі, з якими краще познайомитися завчасно, не на дорогах загального користування. Заходжу в поворот на льоду, ESP починає спрацьовувати, відпускаю газ – і машина йде по попередній траєкторії, абсолютно не реагуючи на поворот керма. Таку ж ситуацію спостерігав зі сторони, коли за кермом був Альфред: колеса повернуті вліво, а машину тягне прямо. Тепер спробуємо при заносі збільшити газ. Напевно, це найбезпечніший варіант для недосвідченого водія. Гальма (автоматична робота ESP) спрацьовують жорстко, двигун душиться (у мене було відчуття, що він ось-ось заглохне), і машина зупиняється дуже швидко. Залишилося спробувати третій варіант: акуратну роботу педаллю газу. Тут начебто щось починає виходити, але дозувати зусилля на педаль треба дуже обережно: недожав – значить, летимо по старій траєкторії, пережав – зупинимося.
Кілька слів про 5АКПП. Ми вже стикалися з тим, що для двигунів понад 3.0 КПП з 5-ма ступенями недостатньо (наприклад, на Honda Pilot 3.5). Тут у 5АКПП є ще 2 недоліки: надмірна задумливість при перемиканнях і древній алгоритм роботи «ручного» режиму (це коли режим «3» означає не 3-ю передачу, а лише заборону використання передач вище 3-ї). Разом з тим, налаштування 5АКПП настільки незвичні, що цьому варто присвятити час. Передаточне співвідношення на виході з КПП після 4-ї передачі – 3,58! Це практично збігається з 5-ю передачею на багатьох 5-ступках! Спеціально перевірив на трасі: 4-та передача, швидкість 90, оберти менше 3000. Адже у Grand Vitara є ще й 5-та передача, за своїми характеристиками відповідна 6-й на 6-ступках. Дані налаштування 5АКПП дозволяють рухатися з хорошою швидкістю на відносно низьких обертах двигуна, забезпечуючи хорошу економічність. Після в'їзду в місто БК показував 16.4, а через деякий час – 16.0, і це на необкатаній машині з пробігом всього 300 км. Навряд чи можна буде досягти паспортних 14.4 л, але економічність очевидна. Оскільки 5АКПП намагається копіювати 6-ступку, на нижчих передачах доводиться шукати компроміс. Наприклад, передаточне співвідношення на виході з КПП після 1-ї передачі – всього 12.6, що дуже мало (звичайні цифри на більшості КПП – від 16 до 17). Образно кажучи, машина стартує ніби не з 1-ї, а з «полуторної» передачі. До речі, у Grand Vitara 2.4 з механікою – саме 17.
Що означає ця цифра? А те, що крутний момент на виході з КПП в 17 разів більший, ніж на двигуні. У «нашого» автомобіля збільшення крутного моменту набагато скромніше – всього в 12.6 разів, але нас рятують чудові характеристики двигуна 3.2. Максимальне значення тяги тут на низах, при 3200 об/хв. «Два в одному» - якщо коротко викласти суть автомобіля. Можна рухатися на низьких обертах (з хорошою тягою і в той же час економно), а можна і «топнути» від душі, щоб відчути всю міць 3.2.
Це не просто зміна двигуна (2.0 на 3.2), це практично зовсім інша машина. І вона багатьом сподобається.
Альфред Марданов, «Автоклуб-Казань»
Цей автомобіль новим назвати складно, у нього змінили, вірніше, збільшили кубатуру двигуна до грізних 3,2 літра, і здавалося б, що і все. Ах, так, ще зник з торпедо цифровий індикатор і замість нього з'явився динамік акустики, а індикація тепер на самій панелі приладів, що набагато зручніше. Але це тільки на перший погляд немає змін, насправді вони є, але про це пізніше. Сівши за кермо і намагаючись лівою рукою намацати важілець електричних регулювань, сильно здивувався, не виявивши їх. Начебто комплектація топова, а такої дрібниці немає. Хоча, кинувши погляд на прилади, мимоволі помітив, що і клімат-контроль однозонний і, як з'ясувалося пізніше, він не зовсім автоматичний. Я маю на увазі те, що він не регулює в автоматичному режимі повітряні потоки, що, швидше за все, і стало причиною частого запотівання задніх стекол у салоні. Цей момент доводилося компенсувати, збільшуючи вручну швидкість вентилятора і встановлюючи режим «скло-ноги». Щось сумно починається все, настрій зовсім інший, я б сказав, бойовий, а у мене одні причіпки. Ну що ж, пора їхати на наш улюблений іподром, благо там ось-ось почнеться перерва в заняттях автошколи, і ми зможемо вдосталь поковзати на льодовому майданчику. У ручному режимі відрегулювавши положення сидіння (я ж не знайшов електричний важілець), бадьоро ляскаю дверима і вперед!!! А-ха, а автомобіль, що дуже помітно навіть з перших метрів дороги, поводиться зовсім по-іншому, ніж його побратим з менш потужним мотором.
Цей щільніший, гостріший і менш шумний. Ну ось, однією фразою взяв і виклав усі відмінності. Спробую тепер докладніше. Той «вітарик», який ми вже мали щастя тестувати, відрізнявся якоюсь, перепрошую, «відровістю». Він голосно ухав навіть на не дуже серйозних нерівностях і зовсім не хотів оберігати спокій і комфорт пасажирів. У нашому випадку відчувається, що амортизатори зазнали змін, принаймні, це відчувається по тому, як Vitara відпрацьовує дорогу - надійно, пружно. Він швидше жорсткий, ніж м'який, особливо це помітно на дрібній «пральній дошці», де пасажири відчувають кожну нерівність. Але зате натомість автомобіль отримав гостре рульове управління, він не схильний до бокового крену, навіть якщо різко закласти кермо в поворот. Хоча завдяки безапеляційній роботі ESP душиться всяка ініціатива драйвера, але тим не менш все одно помітна певна зібраність автомобіля, ну і шумоізоляція помітно краща, за рахунок цього автомобіль здається щільнішим і більш захищеним. А ось ESP, раз уже її торкнувся, працює дуже хитро. Вадим уже описав тонкощі спілкування з цією системою, я не буду розумничати і злословити, а просто дам пораду тим, кому доведеться їздити на цьому автомобілі. З педаллю газу будьте ніжні і чемні, і привчайте себе до думки не тиснути «в підлогу» в критичних випадках і не відпускайте її у випадках заносу. Грубо кажучи, автомобіль завжди повинен відчувати тягу, інакше він «може загубитися».
Якщо ви раптом пішли в легкий занос і зі страху відпустили газ, автомобіль рухається за інерцією, не звертаючи на вас ані найменшої уваги (цей ефект і спостерігав зі сторони Вадим). Якщо ж навпаки ви натиснули газ «в підлогу», при цьому правильно вивернувши колеса, автомобіль все одно «затикається» і тільки подумавши, починає «витягувати», хоча в реальній ситуації ви вже можете опинитися в кюветі. Найвірніше, це правильно виставляти передні колеса і акуратно-дозовано працювати педаллю газу, і тоді автомобіль слухняно випрямляє будь-яку криву заносу і не дає піти в зону відчуженості. Насправді нескладне тренування на якомусь майданчику - і ви відчуєте норов і характер автомобіля, яким надалі зможете легко керувати і отримувати від цього задоволення. А ось на бездоріжжі з цією машиною впорається навіть дитина. Головне вибрати напрямок і тупо їхати. Ми навіть не відключали режим «драйв» і спокійно проїхали по занесеній снігом дорозі. Перейшли в режим «L» з одночасним відключенням міжосьового диференціала швидше чисто з цікавості, машина перетворюється на маленький танк, і складається таке враження, що вона ще й здатна тягнути ще 2 тонни за собою. Недарма американці люблять на таких машинах тягати і спускати на воду катери і човни. Спеціальна кнопка «A/T Power» якраз для того й існує, щоб перевести режим роботи автомобіля для затяжних підйомів і спусків (ми це потім в інструкції прочитали). Та по-іншому й бути не може, маючи у своєму бойовому арсеналі «джипівські» примочки, він все ж не просто кросовер, а кросовер підвищеної прохідності. Цим-то Vitara і завоювала свого часу популярність, і донині залишається вірною позашляховим традиціям.