Subaru Legacy STI: Ралійна спадщина

Седан Subaru Legacy завжди залишався в тіні своєї молодшої сестри Impreza, яка давно завоювала титули на гоночних трасах. Сам Legacy у змаганнях ніколи не брав участі, але, схоже, інженери з Японії вирішили це виправити...

На тест нам дістався досить цікавий екземпляр. Зовні — начебто звичайний седан Legacy, але з агресивним аеродинамічним обважуванням від STI та величезними 18-дюймовими дисками. Думаєте, на цьому все? Як би не так. Найцікавіше приховано не в салоні й не під капотом, а в підвісці. Під арками встановлені спортивні амортизатори та пружини, які занизили машину й перетворили Legacy на справжнього хижака.

Раз уже на автомобілі красується шильдик STI (Subaru Tecnika International), значить, і їхати потрібно відповідно — педаль у підлогу, не менше. Коли запускаєш мотор, кузов здригається й похитується з боку в бік. Зазвичай так поводяться величезні позашляховики з потужними V8 і м'якою підвіскою. Але в нашого героя причина інша — опозитний двигун, який сьогодні використовує тільки Subaru. Я перебуваю в салоні седана бізнес-класу, хоча до «бізнесу» він трохи не дотягує за матеріалами оздоблення. За габаритами машина порівнянна з Audi A4 та однокласниками. Інтер'єр Legacy можна було б назвати симпатичним, якби не дивний ящик, розміщений просто в центрі консолі, на найвиднішому місці. Що туди класти й кому він взагалі потрібен — загадка. Краще б зробили відкритий відсік, як у Газелі, — і оку приємніше, і користі більше.

Зовнішність у Subaru куди цікавіша. На відміну від химерних і спірних рішень сімейства Impreza, які здаються красивими лише на тлі ще дивніших нових версій, Legacy завжди мав власний стиль. Жодного кітчу, але при цьому сучасно — такий собі японський Мерседес Е-класу. Не кричуще, однак у відсутності смаку ніхто не дорікне. Аеродинамічне обважування, 18-дюймові колеса та занижений кліренс роблять Legacy STI ще привабливішим. Силует став ще стрімкішим і притиснутим до землі, а низький бампер, здається, готовий знести будь-кого, хто стане на шляху.

Якщо вірити опитуванням, зовнішність і салон для шанувальників Subaru — не головне. Вони люблять цю марку за характерний опозитний мотор і повний привід. З практичної точки зору повний привід на легковику — річ надмірна. Тим, хто мріє про бездоріжжя та снігові замети, краще придивитися до повноцінного кросовера на кшталт Mazda CX7 — він не поступається за потужністю, а салон у нього просторіший. Для міста ж вистачило б і моноприводу. Що б не торочили маркетологи та фанати, повний привід на Subaru — це чисте задоволення, а не необхідність.

Увечері, вибравшись на вільні дороги, зовсім не обов'язково шукати довгі прямі. Звісно, 3,0-літровий мотор явно потужніший за малолітражки гольф-класу, але з серйознішими суперниками Legacy тягатися складно — «автомат» не такий спритний, а важка трансмісія має помітну інерцію. Зате в поворотах — суцільне задоволення. Головне — заздалегідь вимкнути стабілізацію та освоїти прийом контрсміщення, щоб подолати недостатню повертальність важкого передка. Спрямувавши ніс машини на вихід із віражу, можна сміливо тиснути газ і прискорюватися, поки інші ще тільки входять у поворот. Це виглядає ефектно й весело. На льоду Subaru слухається водія, як добре вишколений кінь, що розуміє господаря з півслова. Хочеш крутнути «вовчка» — будь ласка, хочеш описати дугу ковзання — без проблем. Тримай рівний газ і керуй машиною як душі завгодно — усе виконає.

Єдине, чого STI вимагає від власника, — це гранична увага до якості дороги. Занижена підвіска дуже жорстка, і їй іноді бракує енергоємності. Це зовсім не ралійна поведінка, але ж і 3,0-літрова Legacy важить куди більше за гоночний автомобіль, який може без наслідків стрибати з трампліна на трамплін, не звертаючи уваги на покриття.

Підвіска нашої машини налаштована радше за кільцевою філософією: мінімальні крени та занижений кліренс — ідеально для треку чи гладких європейських доріг. Але в наших умовах, особливо наприкінці зими, така підвіска перетворюється на випробування: водій змушений постійно видивлятися ями, а пасажирів періодично добряче трусить на жорстких вибоїнах.

3,0-літровий двигун у парі з «автоматом» залишив приємне, але не видатне враження. Його характер можна налаштовувати під себе системою Si-Drive. По суті, це три режими керування мотором і коробкою, які перемикаються однією кнопкою. Si-Drive керує потужністю двигуна, реакцією на газ та алгоритмами перемикання передач. У найспокійнішому режимі Intelligent перемикання відбуваються раніше, не доводячи оберти до пікових, а при відпусканні газу коробка прагне одразу підвищити передачу й не поспішає знижувати при натисканні на педаль. Їзда виходить розмірена, навіть трохи загальмована, що годиться для заторів, але погано поєднується з іміджем STI. Протилежність — режим Sport Sharp: як випливає з назви, їзда стає різкою та агресивною. «Автомат» подовгу тримає низькі передачі й за найменшого натискання на газ перескакує вниз, намагаючись не опускати стрілку тахометра нижче 5000 об/хв. Оце вже по-бойовому — мотор миттєво відгукується й завжди готовий рвонути вперед, що ідеально для стріт-рейсингу. У цьому режимі їхати навіть зручніше, ніж із ручним перемиканням — електроніка виконує команди з максимальною точністю та гостротою. Проміжний і, мабуть, найбільш підходящий режим — Sport. При розгоні в підлогу мотор розкручується до відсічки, а «автомат» не дратує різкими перемиканнями та зайвими обертами. Крім того, у коробки є чесний ручний режим із зручними підрульовими пелюстками, що дає змогу ще точніше контролювати машину.

Головне, що я виніс із цієї поїздки: Legacy — машина, яка справді вражає. Вперше я сів за кермо цього седана ще чотири роки тому, коли модель тільки дебютувала, і за цей час встиг призабути, як це — відчувати повний контроль над дорогою, який у Subaru вміло поєднується з цілком гідним комфортом. Щоправда, тоді мені дісталася базова версія з дволітровим двигуном і механічною коробкою, а зараз під капотом — флагманський трилітровий агрегат у парі з «автоматом». І в першому, і в другому виконанні Legacy — це взірцево збалансований автомобіль, який за свої гроші, особливо з урахуванням повного приводу, виглядає дуже привабливо. А система Si-Drive дає змогу ще точніше налаштувати поведінку машини під поточний настрій і стиль їзди.

А от усе, що стосується «зарядженої» підвіски, величезних дисків та аеродинамічного обважування STI, — це вже явний перебір. Тим, хто хоче по-справжньому спортивний Subaru, я б порадив придивитися до Impreza WRX STI, причому краще до тієї, що тільки-но зійшла з конвеєра: у дилерів напевно ще залишилися екземпляри без пробігу, та й знижки на них зараз гарні. Спроба ж зробити з великого седана подобу гоночного боліда, затиснувши підвіску та притиснувши кузов до землі, виглядає, чесно кажучи, дивною. Усередині, як і раніше, просторо, але насолоджуватися цим простором заважає постійне трясіння і те, як часто підвіска пробиває на нерівностях. Та й від керованості, якщо вже бути відвертим, чекаєш більшого. Трилітровий мотор, який винесений далеко за межі колісної бази, — не найвдаліший вибір для автомобіля, що претендує на звання драйверського. А якщо комусь потрібен місткий багажник, то за ним логічніше звернути увагу на ту ж Impreza, але в кузові універсал.

І все ж, попри всі огріхи саме цього екземпляра, Subaru Legacy залишається чудовим вибором для водія, який любить активну їзду, але без фанатизму. Особливо якщо йдеться про універсал — це просто ідеальна машина на щодень. У будні вона безвідмовно возить на роботу, попутно підкидаючи водієві порцію адреналіну, а у вихідні без проблем вирушає за місто або в довгу подорож. У Legacy чудова керованість на тлі однокласників, величезний багажник і, звісно, фірмовий повний привід. Просто мрія.

Тест: Леонід Павлов