Shuanghuan S-ceo. «Бумер» з піднебесної
Тест-драйверам сайту automania.ru одним із перших пощастило випробувати, мабуть, найстильніший джип із Піднебесної з важковимовною назвою Shuanghuan (вимовляється «Шуангхуан»). Модель називається S-Ceo. За п'ять днів я накатав на позашляховику майже 1000 км і впевнено можу заявити, що повністю вжився в автомобіль. За ці дні списав півблокнота, відзначаючи всі плюси й мінуси. І тепер готовий поділитися враженнями з читачами сайту.
Почнемо із зовнішнього вигляду. Тут усе відповідає відомому студентському правилу: списав з одного джерела – вийшов плагіат, з двох – реферат, з трьох – компіляція, а з чотирьох – уже дисертація, тобто ти – повноцінний автор і творець. У S-Ceo – повний набір плодів «творчої думки». Збоку машина – вилитий BMW X5 (тільки номерний знак у китайця розташований унизу на бампері, а не по центру задніх дверей). Спереду – фари, як у Land Cruiser Prado, фальшрадіаторні ґрати – просто вилитий Mersedes ML, емблема «S» у колі чимось нагадує стару з корейського SSang Yong. Усередині не менш еклектично – центральна панель нагадує Lexus, а прилади – знову щось «тойотівське» – великі та з псевдонеоновим підсвічуванням (до речі, що дивно, регульованим за яскравістю).
Усередині обробка цілком якісна – світла шкіра (як сказав мій приятель – «не гірше, ніж у його Gelendewagen'a»), повний електропакет, 5 CD-шний плеєр із приймачем Blaupunkt (точно такий самий стоїть на корейському Chevrolet Lacetti), гідропідсилювач керма і навіть клімат-контроль. У момент передачі машини менеджер попередив мене, що працює він дещо дивно, але не уточнив, як саме. Довелося з'ясовувати дослідним шляхом. Виявилося, що після ввімкнення запалювання треба натиснути кнопку «auto» – тоді ввімкнеться кліматична установка. Повний обдув, температура +21 градус Цельсія в салоні. А от щоб змінити налаштування – задати потрібну температуру, силу надходження повітря та режими обдуву, треба спочатку перемкнутися на ручне керування. При цьому навіть на «одиничці» в салоні шумно, а потоки повітря дуже сильні. Увімкнення кнопки «А/С» (кондиціонер) не допомагає отримати задану температуру. Якщо ви задаєте 18 градусів, то в салоні встановлюється чомусь 23. Градусник зовнішньої температури працює точно тільки на ходу. Потрапивши в пробку, ви замість 8-10 градусів несподівано для себе побачите від 32 до 42.
Втім, не тільки цей «моментик» укаже вам на країну-виробника. Фарба, мало того, що не «металік», вона радше матова, і навіть на чистій машині не хоче блищати, скільки її не поліруй. Бічні стекла при уважному розгляді виявляються трохи кривуватими, вони не sunproof, тобто пропускають сонячні промені, і салон дуже сильно нагрівається.
Щодо температури в цій машині є ще один «великий прикол». Якщо ви хочете зігрітися в нічний час доби, то вам достатньо натиснути кнопку зліва від керма, яка вмикає обдув пасажирів ззаду. Задній дефлектор крутиться навколо своєї осі, а потік навіть у положенні «LO» забезпечує виключно гарячі потоки. Не вмикаючи кнопки, помічаєш, що центральний підлокітник під час руху нагрівається, мало не до температури кипіння (помітив випадково, поклавши туди серветки після обіду в «Макдональдсі»).
Усі п'ять дверей (включно із задніми) теж видають китайське походження автомобіля. Усе дуже жорстко, напружено, при відкриванні необхідно докласти чималої сили. Подушка безпеки лише одна – у водія, з попередженням по центру керма: «спрацьовує тільки при пристебнутих ременях безпеки».
Від КПП (механіка) враження теж залишилися не найсприятливіші. Не віджавши до кінця досить жорстке зчеплення, 4-та передача вмикається зі скреготом. Крім того, доводилося звикати до незвично довгих ходів передач. А ручка КПП обтягнута настільки неякісною і погано пофарбованою шкірою, що права рука через пів години їзди постійно ставала чорною.
Але ось до чого до джипа немає претензій, так це до оглядовості та зручності керування. Радіус розвороту мінімальний, дзеркала дуже інформативні (у них вбудовані ще й додаткові покажчики повороту).
Як стандартне обладнання є задні парктроніки, які визначають відстань до перешкоди з точністю до 10 см.
Як і в більшості (у 90% випадків) китайських машин – у S-Ceo багато що запозичено у Mitsubishi, зокрема, всі підрульові перемикачі, регулювання дзеркал і, природно, двигун – стандартний у 2,4 л.с. Не одразу відкривши капот (надто мудро розташована кнопка), здивувався, що немає жодних паличок для утримання його у відкритому вигляді, їх замінює механізм на гідравлічних амортизаторах. Ще один прорив китайців у XXI століття. Зате піддон, що захищає картер мало не 2-тонного джипа, зовсім не металевий, як слід було очікувати, а з тоненької пластмаси. Це вже приклад китайської економії.
Салон загалом – дуже зручний. Ззаду місця повно – майже лімузин. По центру – рівна підлога і жодних опуклостей від карданного вала (як у Honda CR-V). Серед плюсів – дуже зручне кермо з двома алюмінієвими вставками. Руки на ньому не пітніють, а, навпаки, охолоджуються. Але найбільший плюс – авторська китайська вигадка, якої немає ні на Porsche Cayenne, ні на Audi Q7. Цього немає навіть у Bentley і Ferrari. При відкриванні будь-яких дверей автоматично вмикається «аварійка» приблизно на 30 секунд. Для безпеки – просто і геніально.
Непогано працює трансмісія. На будь-якій швидкості до 100 км/год натисканням клавіші, що відповідає за роботу трансмісії, можна із заднього приводу (2WD) легко перемкнутися на повний привід (4WD). Але при цьому в непролазний бруд краще не лізти – жодних блокувань диференціала та знижувальних передач у джипі немає.
Ще одне досягнення китайців – це люк на даху з електрорегулюваннями та тими ж електрофункціями на водійському (тільки) кріслі. Підігрів сидінь є, а ось подушка безпеки для пасажира, як уже було сказано вище, чомусь відсутня.
До недоліків, які китайцям слід було б виправити, віднесу те, що кришка бензобака не обладнана жодним захистом. Легко відкривається при зачіпанні, протираєш машину від пилу – кришка роззявляє свою «пащу». Клапана теж немає, заправившись увечері під зав'язку, ризикуєш уранці виявити порожній бак, викачати бензин не складе жодних труднощів.
Конструктивно S-Ceo виконаний, як рамний позашляховик – у міру жорсткий і стрибучий, як молоде козеня. Але втомлює менше, ніж, наприклад, короткобаза Mitsubishi Pajero Pinin, що зійшов із конвеєра. Розганяється машина теж по-мітсубісівськи (нагадавши мені дизельний L-200) – не поспішаючи, скільки не тисни на газ. У характеристиках показника розгону немає, але думаю, що до «сотні» розганяється не менше ніж за 20-25 секунд. До 100-120 км/год джип їде досить пристойно, але якщо подолати цей рубіж, у салоні стає шумно, лунає свист від зовнішніх дзеркал.
Рекламний буклет сповіщає потенційного покупця про те, що S-Ceo споживає 8 літрів бензину на 100 км шляху. Цифра занижена майже наполовину. Узявши машину з половиною бака (30 літрів), я витратив його за 220 км шляху. Рахуйте самі – 14,5 – 15 літрів. Тішить, що заливати можна 92-й бензин.
Насамкінець торкнемося питання вартості машини. Ціна становить – 32 500$. З одного боку, за ці гроші без проблем можна купити 3-річний Lexus RX 300 з Америки у «сірих» дилерів. З іншого боку – дуже показовою виявилася розмова з чоловіками, які зацікавилися машиною на стоянці біля «Макдональдса». Після тривалих розпитувань про те, що це за тачка, вони виголосили таке: «Тридцятка» – не гроші для тачки, а на полювання їздити на «Ниві» та «УАЗику» западло, Pajero і Lexus – уродствувати шкода, Land Cruiser – дорого. А на цій намалюєшся в лісі біля озера – цілком пристойно, а зламається – не шкода. Ще одну купимо».
Технічні характеристики:
| Габарити (мм) | 4710 х 1870 х 182 |
| Колісна база (мм) | 2850 |
| Споряджена маса (кг) | 1800 |
| Вантажопідйомність (кг) | 455 |
| Дорожній просвіт (мм) | 200 |
| Двигун | 2,4 літра |
| Потужність (к.с.) | 125/5250 |
| Макс. крутний момент (Нм/об/хв) | 190/2500 |
| Шини | 235/75 R 17 |
| Ємність бака (л) | 60 |
| Максимально здоланий підйом (%) | 38 |
| Гарантія 2 роки або 50 000 км пробігу | |
| Ціна тестованої моделі ($) | 33 300 |
Дмитро Шавирін
Висловлюємо подяку компанії «Атлант М-Азія» за наданий для тесту автомобіль.
Джерело – AUTOMANIA.RU