І вашим і нашим? / Тест-драйви Renault

Коли в березні Koleos у своєму серійному вигляді був показаний на Женевському автосалоні, свою тодішню розповідь про нього я закінчив словами: "Залишилося лише дочекатися появи цього автомобіля на дорогах і перевірити, чи так усе в ньому прекрасно, як розписують його творці". "Перевірка на дорогах" не змусила себе чекати: покинувши безтурботне килимове покриття і кондиціоновану прохолоду виставкового павільйону, Koleos лише пару місяців потому в повній бойовій готовності постав перед журналістами вже під палючим сонцем Марокко, де й був відданий їм "на розтерзання".

Щоправда, стосовно цієї північноафриканської країни набагато більшою мірою, ніж до Росії, справедливе твердження: "Тут немає доріг, одні напрямки". Саме так справи в районі стародавньої столиці Марокко – міста Феса, де, здається, усе залишилося в тому ж первозданному вигляді, що й 12 століть тому. Але тим і краще: назвався повнопривідним кросовером – лізь на поганий асфальт і бездоріжжя виправдовувати своє універсальне призначення!

До речі, одразу зазначу – на тлі степових просторів, кам'янистих гірських схилів та інших природних пейзажів Koleos аж ніяк не губиться, а виглядає куди виразніше й ефектніше, ніж у безликих протокольних декораціях автосалону. Тож відмінний його неяскравий зовнішній вигляд – поняття відносне. Ну а оскільки практично про все, що стосується цього автомобіля, крім його ходових та експлуатаційних якостей, було досить докладно розказано у вищезгаданому матеріалі ("МОТОР", квітень 2008), то повторюватися не буду, а почну, як кажуть, з місця в кар'єр.

Втім, якраз із цим-то одразу й виникли проблеми. Недовго я потішався над колегами, які безуспішно намагалися від'їхати з аеропортівської парковки, але раз за разом змушені були знову заводити заглухлий мотор, ніби вони не професіонали, а вперше сілі за кермо "чайники". Коли настав мій черед рушити з місця, мене спіткала та сама доля – так само, як трохи згодом і мого напарника. Допомогло лише застосування елементарних навичок керування гоночними машинами, двигуни яких вимагають постійного утримання високих обертів. Точно так само і 2-літровий дизельний мотор (у версіях 150 і 175 к.с.), яким оснащений Koleos, у діапазоні до 2000 об/хв – взагалі "ніякий", і зрушити автомобіль з місця, не піддавши спочатку гарненько "газку" і тільки потім увімкнувши зчеплення, вкрай важко. Особливо в гору – і наявність дуже корисної в принципі системи утримання при такому старті цю проблему, як здалося, навіть погіршує.

Втім, хоч і передбачається постачати в Росію дизельні версії Koleos, навряд чи вони будуть затребувані. Основний попит припаде, звісно, на автомобілі з бензиновим мотором. Такий поки що пропонується лише один – об'ємом 2,5 л і потужністю 170 к.с., запозичений, як і система повного приводу, у партнера по альянсу – компанії Nissan. Двигун цей теж без особливого вогника в характері, але все ж куди більш дієздатний на "низах" і надає більше жвавості кросоверу в середньому і верхньому діапазонах своєї роботи. При цьому і бензиновий, і дизельний мотори не дошкуляють шумом. Попутно варто одразу зазначити, що так само ефективно пасажири кросовера Renault захищені від аеродинамічних і шинних шумів.

Подібно до аналогічних моделей інших марок, Koleos випускається як у повнопривідній, так і в передньопривідній версіях, однак у Росію постачатимуться виключно автомобілі 4 х 4. Інтелектуальна система All mode 4 x 4-i, разом із платформою, що дісталася кросоверу Renault від нового Nissan X-Trail, дозволяє йому борознити куди серйозніше бездоріжжя, ніж те, яке "по зубах" більшості прямих конкурентів. Багнюку в Марокко з його досить посушливим кліматом знайти проблематично, а от піску, вибоїн і каміння – вдосталь, і організатори прем'єрного тесту люб'язно подбали про те, щоб усе це вдосталь опинилося під колесами піддослідних автомобілів.

Кілька сотень кілометрів по курних ґрунтових дорогах, що з'єднують віддалені глинобитні селища, вузькими гірськими серпантинами, прокладеними по краю прірв ще давніми кочівниками-берберами, по пагорбах і рівнинах, висохлих озерах і вщент розбитому асфальту залишили найсприятливіше враження про здатності нового кросовера долати земний простір за межами шосе. І хоча надто доскіпливі колеги все ж досягли заповітної мети й посадили його на черево, заїхавши в надто глибокий пісок, "паркетником" Koleos аж ніяк не назвеш. При цьому звертає на себе увагу м'якість його ходу навіть на найнерівнішій дорозі.

Принцип роботи системи повного приводу – традиційний для сучасного автомобіля подібного типу: при старті крутний момент за допомогою багатодискової електрофрикційної муфти розподіляється рівною мірою на всі чотири колеса, потім під час руху в штатному режимі спрямовується лише на передні колеса, а при втраті зчеплення з дорогою за сигналом датчиків автоматично знову частково (до 50%) перерозподіляється на задню вісь. Крім того, у поєднанні з системою стабілізації ESP система повного приводу допомагає належним чином коригувати траєкторію руху машини.

Заблокувати муфту і перекинути 50% моменту на задню вісь можна і примусово, натисканням відповідного перемикача на панелі приладів. Ця ж клавіша служить для ручного ввімкнення економнішого передньопривідного режиму. Випробувавши різні режими на звивистих дорогах-напрямках, усіяних гравієм, ми, як кажуть, відчули реальну різницю: найменша помилка у виборі швидкості чи гальмуванні в передньопривідному режимі загрожує – і ось уже передня або задня вісь пішла врозріз із твоїм наміром якимось своїм шляхом. Перемикання в режим 4 х 4 і примусове ввімкнення блокування істотно підвищують стійкість автомобіля і шанси зберегти його і себе в цілості. Безумовна підмога під час їзди пересіченою місцевістю (якщо у випадку з дизельною версією знайти спільну мову з небажаючим тягнути з "низів" силовим агрегатом) – уже згадана вище противідкатна система при зрушенні на підйомі (Hill Start Assist), яка активується на схилах понад 10%, і система допомоги при спуску (Hill Descent Control). HDC активуєш перемикачем на центральній консолі, і на схилах – знову ж таки понад 10% – Koleos з'їжджає вниз самостійно (зокрема й заднім ходом), підтримуючи швидкість 7 км/год без необхідності використовувати гальма.

Ще нещодавно подібні пристрої були привілеєм позашляховиків преміум-класу, і ось, будь ласка, – ними вже оснащується цілком демократичний кросовер. Втім, навіть і не найкрутіші підйоми піднесли ще один малоприємний сюрприз, причому незалежно від типу двигуна: як не втискай педаль газу в підлогу, але змусити автомобіль продовжувати рух ні на третій, ні на другій передачі неможливо. У кращому разі він ледь повзе, поки не перемкнешся на першу, а в гіршому – мотор взагалі глохне (благо на допомогу одразу приходить противідкатна система). І якщо це не ще одна "дитяча хвороба" передсерійних екземплярів, то, вочевидь, такий "захист від дурня" покликаний захистити муфту від аварійного перевантаження і нагадувати про те, що все ж не варто чекати від навіть такого добре оснащеного кросовера таких самих подвигів, як від чистопородного позашляховика. Зате варто попутно зазначити, що навіть під час руху найнерівнішими поверхнями салон практично не скрипить, що свідчить про якісне складання і підгонку оздоблювальних панелей і гідну жорсткість кузова в поєднанні з м'якою роботою підвіски. І це безсумнівний плюс до того, що дизайн салону хоч і не вражає якимись особливими вишукуваннями і досить стриманий, але все ж певною мірою вдався: функціональний, ергономічний, стильний.

Що стосується безпосередньо роботи трансмісії, то вона (на тест були надані автомобілі лише з шестиступінчастою механічною коробкою передач, але бензинова версія оснащуватиметься також і безступінчастим варіатором, а дизельні – "автоматом") нарікань не викликала: передачі перемикаються легко і чітко. Дуже добре налаштовані й чудово справляються зі своєю роботою і гальма – як під час виконання "акробатичних етюдів" на бездоріжжі, так і під час швидкісного руху шосе. Так, асфальтові дороги в околицях Феса все ж є, хоча ширина більшої їх частини дозволяє без труднощів роз'їхатися хіба що двом ішакам. До речі сказати, цих чотириногих "транспортних засобів" на марокканських дорогах можна зустріти чи не частіше, ніж чотириколісних, тому, якщо хтось перегородив тобі проїзд або тягнеться попереду ледь-ледь, репліка "Оце ішак!" буде більш ніж доречною.

Тим не менш вдалося достатньою мірою покататися і по асфальту, навіть часом дуже рівному, щоб можна було судити і про драйверську складову кросовера Renault. Ні, чимось особливим у цьому плані він не вразив. Звісно, "пом'якшення" підвіски для забезпечення плавності ходу по бездоріжжю потребувало певною мірою пожертвувати гостротою керування, але вона залишилася цілком достатньою для автомобіля подібного типу і призначення. Кермо, порожнє під час повільної їзди по бездоріжжю (що правильно), зі збільшенням швидкості на шосе набуває цілком достатньої тяжкості й прозорості. Динаміка – не спорткарівська, звісно, але ж така цій машині й не потрібна. Тож загалом керованість і зібраність цього кросовера на асфальті ближча до класичного легкового автомобіля.

Отже, що ж у сухому залишку? Автомобіль, покликаний поєднати в собі якості хетчбека, мінівена і позашляховика. "Намальований" так, щоб бути схожим саме на позашляховик, але все ж більше скидається на підрослий хетчбек, – за рахунок не лише силуету, а й узагалі дизайну, що налаштовує не на агресивний, а на життєрадісний лад. По суті – чудово зарекомендував себе X-Trail у легковажнішій французькій "упаковці". Надзвичайно багато оснащений і базовим, і додатковим обладнанням (наприклад, відеосистемою і похідним наметом, що з'єднується з кузовом через задні двері).

Який володіє справді гідним позашляховим потенціалом, що може виявитися непотрібним. Принаймні в Росії, де автомобілі такого класу купують у переважній більшості випадків для "понтів", а не для їзди по просілках. Але, знову ж таки, зовнішність у кросовера Renault надто вже м'яка, скромна… Загалом, еклектика цього автомобіля стосовно Росії неоднозначна. Чи не опиниться Koleos за такої гострої конкуренції в цьому секторі авторинку в становищі людини, яка спробувала сісти одразу на два стільці, але в результаті вгодила між них? Що ж, спроба не катування. Можливо, саме такої машини досі й бракувало.