Nissan Tiida. Догнати і перегнати.

Nissan Tiida. Догнати і перегнати

Коли «Ніссан» відправив на спокій одну з найзатребуваніших своїх моделей, у європейській лінійці компанії утворилася помітна порожнеча в гольф-класі. Щоб не розгубити клієнтів, замість Almera нам запропонували Classic з тим самим ім'ям, однак цей південнокорейський Samsung, зібраний на застарілій платформі, навряд чи когось по-справжньому порадував. Схожа історія і з Note – машиною цілком гідною, але при всій своїй незвичності тяжіє до сімейного формату. Almera ж приваблювала простим і в міру зухвалим дизайном, а її феноменальна надійність і невибагливість зробили її улюбленицею і солідних батьків, і енергійної молоді. Думати, що після такого гучного прощання компанія дозволить конкурентам захопити її частку ринку, було б наївно. Маркетологи, звісно, заздалегідь продумали всі сценарії і, трохи зволікаючи, викотили європейцям, включно з нами, іншу модель гольф-класу, яку на той момент уже встигли обкатати в Азії, Африці та в неї на батьківщині – у Латинській Америці. Чому не одразу? Питання риторичне, і з точки зору обивателя пояснити його важко. Але копнути глибше – і все стає ясно. Схожу «неповороткість» «Ніссан» уже демонстрував приблизно рік тому, коли до нас приїхав седан Teana, що замінив Maxima QX. За «дивним збігом» він з'явився через пару місяців після запуску нового покоління Camry, коли черги на тойотівський бізнес-хіт стали зовсім непристойними. І модель, як кажуть, злетіла. Зараз ситуація повторюється один в один – Corolla і Auris доводиться чекати до пів року, і тут з'являється… Свіжа машина з порівнянними характеристиками і ціною від не менш відомого бренду. Коротше, якщо не станеться нічого надзвичайного, до кінця осені новинка буде цілком звичним видовищем на наших дорогах.

Отже, звати її Tiida. Для нашого вуха назва таке ж незвичне, як і важковимовне. Тим не менш, заочно ми знайомі з нею вже кілька років. Річ у тім, що це мексиканський близнюк добре відомого російським водіям Megane II – добротна «ліцензійна» копія, що народилася з тісної співпраці двох компаній. Це, до речі, безпомилково вгадується за характерним силуетом хетчбека, особливо за прорізом задніх дверей з його впізнаваним зламом. Втім, на цьому схожість і закінчується. Ззаду «Ніссан» чимось скидається на Peugeot 307 і підрослу у висоту і ширину Almera. Передок же – справжня компіляція: тут і другий Megane, і однооб'ємник Note, що успадкував пустотливу «усмішку» від Murano… У підсумку вийшло, треба визнати, досить мило, але без особливої оригінальності, а подекуди навіть старомодно. І це, як не дивно, легко пояснити. Модель уперше показали наприкінці 2004 року, коли Almera ще була в строю, Astra тільки набирала обертів, Corolla трохи оновилася, а 307-й виглядав куди молодшим за свої роки. Не була сірою мишкою і Tiida. Але то було в 2004-му, а відтоді минуло цілих три роки – для автомобільного світу строк величезний. Сьогодні Toyota вже не та, Peugeot доживає останні місяці, а «гольф» від «Ніссана» тільки стартує. Чи приймуть його європейці – велике питання. Щоправда, у японців є серйозний козир – на ринках, де модель уже представлена, її щороку купують близько 300 тисяч разів, і це, як мінімум, вражає. Крім того, новинка, як з'ясувалося, орієнтована не стільки на німців, англійців чи французів, скільки на нас із вами (ті непогано прийняли Note, але навряд чи так само тепло зустрінуть схожу за своєю суттю машину). А от для росіян – тут, можна сказати, неоране поле. Наш ринок буде стабільно зростати ще рік, а може, й два, тож попит на це авто забезпечений, і немалий. Повернімося ж до нашого героя.

Про Note я згадав не випадково. Хоч ці машини уніфіковані лише на чверть, концептуально вони дуже близькі. Як і Note, Tiida може похвалитися просторим салоном, адже обидва автомобілі проєктувалися навколо пасажирської капсули – тобто спочатку люди, а тільки потім двері, панелі та скло. Так японцям удалося досягти внутрішнього простору, порівнянного не тільки з однокласниками, а й з більшими машинами на кшталт VW Passat або Opel Vectra. І це при тому, що Tiida не відрізняється ні найдовшим кузовом у класі, ні найбільшою колісною базою. В основі лежить усе та ж інтернаціональна платформа B, на якій уже стоять Micra, Modus, Clio III і Note. Японці, звісно, її розтягнули, довівши відстань між осями до звичних їм 2600 мм, але загалом машина досить компактна. За довжиною, наприклад, вона вкладається рівно між головними суперниками – Honda Civic і Toyota Corolla.

Багажник у такому разі, зрозуміло, невеликий: 272 літри (у Note – 280 л.). Щоправда, за потреби можна зсунути задній ряд, який ходить на 240 мм. Ця рухливість, до речі, разом із регульованою спинкою робить поїздку на другому ряду по-справжньому зручною: вільного місця тут у надлишку, тож про тісноту пасажири можуть забути. Широкі та зручні крісла дісталися й переднім сідокам. Додайте сюди високу посадку, хороший діапазон регулювань і повітря, яке не дає відчуття, ніби ти запечатаний у консервну банку… Словом, усередині потенційного покупця чекає приємний сюрприз. Єдине, що, на мій погляд, підкачало – якість оздоблювальних матеріалів. До збірки претензій немає, але сам пластик міг би бути й дорожчим, ну, або хоча б не так явно видавати свою дешевизну. Втім, це справа смаку, тож перейдемо до ходових якостей. Як і в Almera, під капотом Tiida в нашій країні може стояти один із двох бензинових моторів. Базовий, об'ємом 1,6 літра і потужністю 110 к.с., уже знайомий вітчизняному водієві по Note. Він також може працювати в парі з 4-ступінчастим «автоматом» або 5-ступінчастою «механікою». Останній варіант робить машину цілком жвавою і навіть дає змогу трохи похуліганити на дорозі. Але в цьому разі варто пам'ятати, що за основу європейської Tiida взято американську версію, а отже, налаштування підвіски, хоч і адаптовані під «старосвітські» смаки, тяжіють до комфорту: навіть на не найкращому покритті сильні вібрації та пробої тут рідкість. А от про крени цього вже не скажеш, та й зі зростанням швидкості підвіска починає гірше перетравлювати нерівності, що теж відчувається. Словом, на місці покупця я б радше обрав спокійний варіант з «автоматом» – він і їде рівніше, і своїм нордичним характером краще поєднується з налаштуваннями ходової.

Інший варіант, який теж з'явиться на нашому ринку – машина з новим 1,8-літровим мотором, що видає цілком пристойні 126 «коней». Оскільки агрегатується він тільки з 6-ступінчастою «механікою», цей автомобіль здатен бути вельми динамічним і свого покупця точно знайде.

Тепер про ціни. Порівняно з Almera, Tiida помітно подорожчала, але якщо глянути на цінники конкурентів, ті $19 000, що просять за базову версію, уже не лякають, та й $25 000 за топову – теж не виглядають гнітюче. Загалом, середньостатистичний автомобіль за середньостатистичні гроші – те, чим «Ніссан» брав раніше і братиме надалі.

Технічні характеристики:

Джерело – www.automania.ru