Коментарі 
Я взагалі-то недовірливо ставлюся до всіх автомобільних новинок. Коли шильдик Chevrolet вішають на Daewoo, а одну платформу використовують для десятка різних моделей, коли Mercedes, Jeep, Chrysler, Saab, Cadillac і Opel збирають з одних і тих же компонентів, мимоволі починаєш чекати підступу. Ось і анонс свіжого Mitsubishi Pajero викликав у мене чималий скепсис. За час еволюції з першого по третє покоління «перевізник соломи з норовом бика» (так перекладається «пахеро» з іспанської та андалузької) помітно обм'як і розгубив частину своїх позашляхових талантів, стаючи все зручнішим для обивателя, який, як вважає виробник, з часом усе рідше вибирається в багнюку. На щастя, новий Pajero виявився не таким вже й новим — це скоріше фейсліфтинг, ніж повноцінна зміна поколінь. Вік солідний: нинішній «перевізник соломи» випускається з 2000 року, а пару років тому вже пережив легке оновлення. В основі — все той же несучий кузов з інтегрованою напіврамою ззаду (як у Pajero III) та незалежні підвіски по колу. Зате передок змінився на краще: зникли округлі «жіночі стегна» передніх крил, а «морда» набула класичного суворого позашляхового вигляду — решітка радіатора і фари тепер нагадують машини першого і другого поколінь, та й перегукуються з монстрами, які не раз брали «Дакар». Ззаду змінилася тільки оптика, і, на жаль, не на краще — білі ліхтарі виглядають як дешевий тюнінг. Але, думаю, звикну, тим більше що це цілком поєднується з іспанським ім'ям автомобіля. У салоні змін небагато: пластик став «благороднішим» на вигляд, але на дотик він все такий же жорсткий, що дивно для машини ціною за 60 тисяч доларів. Багатше виглядає багатофункціональне кермо і передня панель. А ось алюмінієві накладки на педалях викликають питання: чи то це натяк на перемоги в Дакарі, чи то спроба хоч якось полегшити автомобіль?
Нам дістався Pajero у максимальній комплектації, оснащений у числі іншого автоконцертним залом Rockford з 12 динаміками і сабвуфером сумарною потужністю 860 Ватт. Ось тільки творіння іменитого виробника звучить у деренчливому салоні позашляховика не ахти, та й користуватися плоскими і непоказними клавішами на центральній консолі не дуже зручно. Зате 6-дисковий чейнджер уміє читати МР3 – з таким запасом музики можна поїхати хоч на край світу.
Найцікавіша новинка Pajero зразка 2007 року – це, мабуть, новий бензиновий мотор V6 об'ємом 3,8 літра і потужністю 250 к.с., що на 48 «тварин» більше, ніж у машини третього покоління. Цей двигун використовується на багатьох легкових моделях Mitsubishi для американського ринку, але на позашляховики він встановлюється вперше. Під центральною консоллю – важіль нового 5-ступінчастого «автомата». На попередньому Pajero він був 4-діапазонний. А ось приладова панель змінилася радикально. Якщо на бензиновій версії із заявленою максимальною швидкістю 200 км/год спортивні колодязі приладів виглядають ще більш-менш доречно, то на тихохідному і не самому сучасному дизелі 3,2 літра (165 к.с.) вони здаються сущим баловством. До того ж цифри виглядають по-мультяшному, що не дуже поєднується з образом справжнього позашляховика, та й читаються вони погано… Але, чорт забирай, красиво. Загалом, оновлений «Паджерик» виглядає стильно – не причепишся. Та й за кермом сидіти зручно – водійське сидіння оснащене масою електрорегулювань. Ще б додати регулювання керма по вильоту, а то водій приречений на автобусну, ой ні, на справжню позашляхову посадку. Навіть опустивши крісло в нижнє положення, сидиш значно вище за більшість учасників руху, а лінія вікон опиняється на рівні ребер, що не дуже затишно. Зате з капітанського містка відкривається чудова оглядовість: капот як на долоні, та й задні вікна не маленькі, головне не забувати про величезну запаску на п'ятих дверях. А яка машина на ходу?
Ми за кермом бензинової версії. За суб'єктивними відчуттями – автомобіль жорсткіший, незважаючи на незалежні підвіски та величезні 18-дюймові високопрофільні колеса. А ось що стосується мотора, то задушеність Євро-4 майже не відчувається: автомобіль легко набирає швидкість, помірно гостро реагуючи на переміщення педалі газу. На відміну від попереднього покоління, де бензиновий мотор відрізнявся наявністю системи безпосереднього впорскування GDI та економічністю, новий бензиновий двигун із системою зміни фаз газорозподілу та висоти підйому клапанів MIVEC досить ненажерливий. Але зате він не такий вибагливий до якості палива, яке в Росії часто кульгає. Новий мотор відрізняється помітною еластичністю – тягне рівно і без провалів, 5-ступінчастий адаптивний «автомат» плавно перемикає передачі, не дратуючи задумливістю. Звичайно, за динамікою Pajero сильно програє спортивним позашляховикам BMW і Porsche, однак до 160 км/год розгін впевнений. Підвіски відпрацьовують вади дорожнього покриття чудово. Після 170 км/год починає позначатися великий аеродинамічний опір «бика», і автомобіль торгується за кожні 10 км/год. Але до позначки 200 стрілка спідометра все-таки доповзає, хоч і без особливого рвучкості. А ось стрілка покажчика витрати палива рухається з суттєво більшою динамікою. Після 5-хвилинного «прострілу» на 160 км/год по «нуворишському» шосе дивлюся на показання бортового комп'ютера – якщо продовжити рух з постійною швидкістю, то він обіцяє витрату 21 літр на 100 км/год, а вже скільки двигун споживає на форсажі – краще не замислюватися. Так, апетит у мотора, як у V-подібної «вісімки», ну так адже в мене серйозний позашляховик, а не спорткар.
На «новому» Pajerо стоїть стара добра система повного приводу Advanced Super Select 4WD – і вона дійсно «супер». Підключити повний привід можна на швидкості до 100 км/год, а після цього без труднощів розігнатися хоч до 200 км/год – жорстке підключення повного приводу у більшості конкурентів такого не дозволяє або дозволяє, але тільки по дорозі в сервіс. А тут передбачений міжосьовий диференціал, який і допускає такі вільності. Усього в трансмісії чотири режими – 2H, 4H, 4HLc і 4HLLc – відповідно, задній привід, повний з вільним диференціалом, повний із заблокованим міжосьовим диференціалом (тільки для бездоріжжя) і повний з понижувальною передачею. Чудово! Все це господарство, як і раніше, вмикається і вимикається важелем на тунелі, а не якимось набором кнопочок. Окремою клавішею можна примусово заблокувати задній диференціал, і тоді Pajero сам чорт не брат. Режими роботи повного приводу відображаються на приладовій панелі між колодязями. Крім того, існує ще й електронна імітація блокувань, але це вже для любителів паркетників. На розбитому просілку великий позашляховик поводиться, як треба. Звичайно, відсутність жорсткої лонжеронної рами не додає впевненості, але формулювання «шибше їдеш – менше ям» тут працює. 70 км/год по буєраках між селами десь під Рузою, і жодних проблем – потужна енергоємна підвіска практично не схильна до пробоїв і справно захищає позашляховик від розгойдування. Ух, ні з чим не порівнянне задоволення – пронестися по російських купинах на японському чуді техніки і при цьому відчути, що машина перетравлює їх без видимого напруження.
Схоже, порівняно з попередником і кермо стало інформативнішим, керується машина трохи цікавіше. Рівномірний розподіл тяги бензинового мотора (380Нм) дозволяє впевнено почуватися навіть у піщаному кар'єрі, там, де, перебравши з тягою, пару років тому я сильно засадив дизельний ніссанівський Pathfinder. Молодець, «Паджерик»! За безпеку тут, як водиться, відповідають складні абревіатури: система MASTС включає в себе підсистеми MASC, MATC і MEBAC. Те, що всі вони починаються на «ем», не випадково – це Mitsubishi. Вони відповідають за безпеку до ДТП. А після – ремені та шість подушок безпеки. Не густо, але на додаток до них пропонується ще й дві з лишком тонни якісної японської сталі – можливо, вистачить. А розшифровуються абревіатури так: система стабілізації, антипробуксувальна та система допомоги на спуску з гори, що допомагає водієві гальмувати двигуном і уникнути розвороту. Що в них хорошого? Знову ж таки – архаїчність: Pajero дозволяє керувати процесом і не дистанціює водія від дороги, як, скажімо, третій «Диско» з його хитромудрою електронною начинкою. Під п'ятою точкою відчутно крутяться шестерні трансмісії, і це, чорт забирай, приємно. Скажімо рішуче ні проклятій електроніці! Загалом, автомобіль, який запропонував пограти в «знайди десять відмінностей», залишив приємне враження, якби не жахлива задня оптика і ненажерливий мотор. Адже для простого перевізника соломи, хай навіть з норовом бика, Mitsubishi Pajero 4 диво як хороший.
На російський ринок оновлений Mitsubishi Pajero приходить поки виключно у п'ятидверному виконанні з сімома посадковими місцями. Тридверні модифікації з'являться трохи пізніше, зате вже зараз можна замовити дизельні версії, які, судячи з усього, стануть дуже затребуваними — їх паливна апаратура максимально спрощена і спеціально адаптована під вітчизняне дизельне паливо: екологічний клас знижений з Євро-4 до Євро-2. Стартова ціна на рестайлінговий Pajero — 49 990 у.о. (при курсі 26,8 рубля за у.о.). За ці гроші пропонується автомобіль з 3,2-літровим турбодизелем і механічною коробкою, в оснащення якого входять клімат-контроль, ксенонові фари та тканинна оббивка салону. А ось протестована нами максимальна комплектація Ultimate обійдеться вже в 60 990 у.о. Втім, для великого, потужного і семимісного позашляховика, який теоретично здатний швидше за всіх домчати від Парижа до Дакара, це цілком адекватна ціна.
Леонід Павлов