Залежність. Втягуємось у преміум з Audi A4 та Mercedes C-класу

І куди податися людині на роздоріжжі? У старих російських казках усе просто: ліворуч — коня втратиш, праворуч — сам пропадеш, прямо — взагалі нічого не знайдеш. Коня ми вже позбулися: нормального тестового седана BMW 330xi так і не знайшли. Пропонували «триста двадцяту», але в нас Audi з V-подібною «шісткою» на 3.2 літра та повним приводом! Mercedes теж повнопривідний і шестициліндровий — С280 4Matic. Щоправда, мотор тут слабший — 231 кінська сила. Та й коробка — «автомат», тоді як Audi оснащена «механікою». Але машини настільки різні за своєю суттю, що різниця в трансмісіях уже не важлива. Тож обираємо: прямо чи праворуч? Audi A4 просто не пощастило — ми вже бачили купе А5. Вальтер де Сільва не кривив душею, називаючи А5 своєю найкращою роботою, — далі пішло гірше. Але масивну зовнішність можна вважати й плюсом: багатьом такий вигляд здається соліднішим. Тим більше що й Mercedes не блищить дизайном. Усе ж, на наш погляд, якщо в цій парі й є машина, здатна закохати в себе з першого погляду, — це C-клас. Але якщо вам трапиться спритний продавець Audi, він не дасть вам згадати обриси «цешки». Просто відчинить двері «четвірки», запросить усередину — і зачинить пастку. Над інтер'єрами Audi працюють справжні фанатики. Вони безсоромно вибивають у начальства гроші на дизайн усього підряд. Кожна дрібниця тут — ціла подія. Взяти хоча б блок керування світлом: яке опрацювання ліній, із яким соковитим клацанням спрацьовують кнопки, яке зусилля на рукоятці! Але чому весь цей блок із гладкого пластику бовтається під рукою? Mercedes такого собі не дозволяє. Так, після A4 його салон здається непристойно скромним. І річ не лише в комплектації. В Audi кожна деталь заявляє про себе, а тут, прикрий емблему рукою, і не одразу зрозумієш, що це Mercedes. Прямолінійний дизайн, грубуваті матеріали — звідки тут узятися відчуттю дорогого авто? Але воно чомусь з'являється само. За кілька хвилин усвідомлюєш: посадка зручніша, а зусилля на всіх кнопках — хоч склопідйомники, хоч клавіші на кермі — вивірені не гірше, ніж в Audi. Мультимедійна система простіша у використанні... Метал так і залишається металом, а пластикове оздоблення приладів не так ріже око, як у «четвірці». І непомітно Mercedes переводить розмову в інше русло — хочеться завести мотор. Гонщик за кермом Мерседеса занудьгує на смерть ще до кінця першого кола: надто правильно все робить Mercedes, надто передбачувано, і ESP, знову ж таки, повністю не відключається. Але чи часто ви бачите Мерседеси в керованому заносі? Я не про телевізор. У реальному житті від машини потрібне щось окрім нульових кренів і миттєвих реакцій. І це «щось» у Мерседеса є. Серед інженерів, які налаштовують автомобілі зі Штутгарта, напевно працюють пара чарівників. Інакше як пояснити, що машина творить чудеса? За кермом C-класу перестають дратувати корки, цейтнот і ідіоти на дорозі. Згладжуються навіть мінуси самого Мерседеса: тіснота, нудний мотор, лінивий «автомат»... Хочете вірте, хочете ні, але газ давиш тільки за «службовою необхідністю» — самому не хочеться. А прийоми впливу на мою психіку найпростіші: м'які реакції на педаль газу, кермо, що віддає лише потрібну інформацію, чудова шумоізоляція — і, звісно, фірмова плавність ходу. Саме в тому, як машині байдуже на дорожні ями, і народжується «відчуття Мерседеса». Опиратися йому так само марно, як сперечатися з перевагою Audi в динаміці. Номінальна різниця між моторами — лише 34 сили. Але розгін Audi — це зовсім інша емоційна всесвіт. У двигуні Мерседеса V6 вгадується насилу, а Audi і гарчить як слід, і мчить. Передачі вмикаються з легкістю (окрім третьої з убитими синхронізаторами) — і навіть не хочеться думати про те, що нормальна людина не купить седан за 92 тисячі доларів із «механікою»! Коли загоряється зелений, головне — що Audi випереджає Mercedes-Benz завжди. Але за одну динаміку медалей не дають. Налаштування колишньої «четвірки» мені не особливо подобалися. Підвіска була пружною, але допускала надто сильне вертикальне розгойдування. Пам'ятається, навіть творці нового C-класу в розмові називали її надмірно м'якою. Але тоді й Мерседеси з BMW були іншими, а нині модний спорт. В Audi змінилося розважування, повний привід став несиметричним, амортизатори — електрокерованими, а в рульовому механізмі з'явився додатковий редуктор — «четвірка» тепер сама підрулює, немов BMW. Керованість Audi хоч і стала гострішою, усе ще здається знайомою, а от плавність ходу не впізнати. Ями відчуваються набагато сильніше, а передні колеса цікавляться коліями та нерівностями. Ні, кермо не смикається, як божевільне, але інформації дає з надлишком. Непоганий компроміс, і все ж, за великим рахунком, керованістю Audi не перевершує Mercedes, а за комфортом сильно йому поступається. То що ж чекає на мене в кінці стежки, що веде просто до «чотирьох кілець»? Нічого — як і обіцяно. Нічого нового. Тільки Audi A4. Жорсткіша, спортивніша, у чомусь симпатичніша, актуальніша — і дорожча. Це безпрограшний, розумний вибір. Audi і відчувається, і, що важливо, виглядає дорого, і якість збірки — неперевершена. До того ж «четвірка» практичніша: ззаду більше місця, а багажник просторіший. Але я повертаю праворуч. І підкоряюся Мерседесу, якому на мене байдуже. У його холодному інтер'єрі — жодної яскравої деталі. У його звичках — глибока особиста байдужість до мене. Але саме тому Mercedes здається мені одухотворенішим за Audi. Він не змусить мене усміхнутися, але як ніхто інший оберігатиме мій спокій. І про його недоліки я навіть не згадаю. Я мерседесозалежний.