Моє завдання просте: знайти того, хто погодиться віддати за цей автомобіль вказану суму. Сам я продавати його не планую, як і купувати. Але мені цікаво, скільки знайдеться мисливців викласти 30 тисяч євро за Mercedes-Benz A-Class. Саме такий, як на нашому тесті: у версії Avantgarde, з дволітровим двигуном і варіатором. І з ручними склопідйомниками ззаду. Виявляється, німці теж уміють жартувати.
Жарти, до речі, ручними склопідйомниками не вичерпуються. У моєму A200 не виявилося ні клімат-контролю, ні шкіряного салону — лише кондиціонер і вставки зі шкірозамінника в кріслах. Плюс передній привід, що для Мерседесів до недавнього часу було зовсім не типово. Сміх, та й годі.
Але якщо серйозно, то все набагато глибше. Це справжнісінький Mercedes-Benz — без тіні легковажності. Якщо попередній A-Class (до речі, перший передньопривідний Мерседес) був грайливим і округлим, із пластиковим салоном і кумедною задньою стійкою, то новий — гранично серйозний. Усі плавні лінії змінилися ламаними — і зовні, і всередині. А після дебюту нового S-класу одразу видно, у кого малютка запозичила «погляд». Втім, і оптика, і новий рельєфний кузов A-класу мені до душі. Інтер'єр теж цілком «дорослий» — без зайвої пишноти, але солідний.
Якби не відсутність ксенону, то вночі фари А-класу можна було б легко переплутати зі «старшим» S-класом.
Чи хороша машина — я міг відповісти вже після перших десяти хвилин за кермом. Так, хороша. Але майже 30 тисяч євро за невеликий автомобіль, хай і з трипроменевою зіркою на капоті, та ще й у скромній комплектації? Він взагалі комусь потрібен? Може, тим, хто ще не доріс до S-Class, але дуже хоче Мерседес? Навряд чи — такі скоріше візьмуть уживаний, але великий і «справжній» E або S-Class. На А200 вони навіть не глянуть. Втім, залишимо це питання маркетологам зі Штутгарта. А ми краще розберемося, що це за машина насправді.
В принципі, Мерседес непогано виглядає всюди. Але найкраще — у відповідному оточенні.
На відміну від великих Мерседесів, A-Class (а разом із ним і побудований на його базі B-Class) — передньопривідний, з поперечно розташованим мотором. Саме це дало змогу зробити машину просторою при компактних габаритах. За рахунок короткого передка водія зсунули вперед, звільнивши місце для задніх пасажирів і багажу. Безпека при цьому не постраждала — у А-класу оригінальна енергопоглинальна структура підлоги типу «сендвіч», яка принесла йому вищі 5 зірок у краш-тесті EuroNCAP. Перевіряти її особисто мені не хотілося, а от оцінити все інше — цілком.
І ось що я з'ясував. Mercedes-Benz A200 — це не просто маленький автомобіль із гучним ім'ям. Це машина з дуже високим рівнем інжинірингу. Зараз майже всі виробники роблять непогані автомобілі, де техніка на належному рівні. Але Мерседес відрізняється тим, що тут буквально все доведено до блиску. Відрізняється дрібницями, які в сумі дають те рідкісне відчуття тотальної якості та продуманості, яким і славляться Мерседеси.
Ось хоча б посадка. На високих машинах (та й не тільки) з нею часто бувають проблеми: то кермо стоїть не так, то педалі незручно. Тут ж усе ідеально — через той самий «бутербродний» подвійний підлогу сидіння розташоване високо, тому сидиш як у звичайній легковушці, з нормально витягнутими ногами. Хіба що трохи вище. Усе під рукою, ергономіка чудова. І оглядовість хороша — на відміну від багатьох високих машин, у А-класу немає додаткових трикутних віконець у передніх стійках, що заважають огляду. На цьому автомобілі я б погодився брати участь у гонках заднім ходом — огляд назад просто чудовий. Бічні дзеркала розташовані незвично низько, але саме незвично, а не незручно. До того ж самі вони чудові, що дають змогу бачити машини навіть «через ряд».
Та й якість салону відповідна. Пластик Mercedes робить м'яким не тільки в тих місцях, де його будуть чіпати руками журналісти, перевіряючи на якість, а й там, де власник машини торкається його під час їзди. Наприклад, над колінами він не просто м'який. Він дуже, дуже м'який — якщо впертися в нього, не відчуєш жодних незручностей. А з яким породистим звуком зачиняється бардачок! А як добре розподіляють навантаження сидіння! А як приємно лягають руки на м'яке шкіряне кермо! І ще: незважаючи на те, що A-Class брудниться досить швидко, дверні ручки, дзеркала та пороги залишаються чистими. Це невипадково — у Штутгарті скрупульозно опрацьовують і «брудну» аеродинаміку. Тому, незважаючи на погану погоду, за час тесту я заощадив трохи грошей на милі та пральному порошку. Звичайно, усе це дрібниці. Але дрібниць цих багато, і всі вони йдуть у базовій комплектації будь-якого Мерседеса.
Усередині просторо, комфортно та якісно. Як і має бути в Мерседесі.
Ще з первісних часів, коли марки Mercedes-Benz не існувало, уже було визначено основну рису її автомобілів — комфорт і плавність ходу. І щоразу під час розроблення нової моделі творці намагалися довести їх до абсолюту. Але зараз у моді спортивні підвіски, низькопрофільна гума та «гостра» керованість. І Mercedes-Benz слідує тенденції. Реакції А-класу на поворот керма точні, однозначні та без запізнень. Варто повернути кермо — і А200 без роздумів і кренів змінить напрямок. І пройде поворот як по рейках. А вже якщо трохи «довантажити» передок, злегка натиснувши перед поворотом лівою ногою на гальмо — то просто шарахнеться вбік! Дуже швидко. Мало того, весь маневр відчуваєш від початку до кінця — інформативності на кермі вистачає. Тож A-Class керується дуже добре та впевнено. Дарма що він високий і… комфортний. Так, Mercedes не збирається зраджувати своїм ідеалам. Поліпшення керованості не пішло на шкоду комфорту — своєму ідолу німці, як і раніше, вірні. У салоні не шумно. Швидкості, як зазвичай, не відчуваєш. Підвіску, звичайно, не назвеш відверто м'якою, але вона й не жорстка. При цьому вона дуже пружна, як накачаний м'ячик. За тим лише винятком, що A200 не стрибає на нерівностях, а весь час щільно притискається до дороги.
Не обманюйтеся «мінівеновою» зовнішністю А-класу — швидко їздити він уміє.
Є ще один момент — це комфорт водійський. На відміну від деяких (не будемо показувати пальцем), A200 не страждає на нервові та психічні розлади. Він не смиканий, на швидкості не нишпорить, на нерівностях не стрибає, а кермо не прагне вирватися з рук. Автомобіль усе робить спокійно, даючи змогу водієві менше думати про те, якої якості дорога під колесами. І дає змогу при цьому багато чого. Він не заважатиме пройти поворот (або навіть два) швидко і поблажливо пробачить навіть грубу помилку в керуванні. Гальмування в «неналежних» умовах? Та не питання, А-Class зберігатиме курсову стійкість товарного складу. Головне, щоб «з рейок не зійшов», але тут начебто побоювань немає — якщо «перебрати» швидкість у повороті, то машина, попищавши для пристойності шинами (що ж ти робиш, негіднику?!), перейде в дуже плавний і повністю контрольований знос. Надійно, передбачувано та безпечно. Загалом, A-Class не намагається здаватися спортсменом, але при цьому може багато чого. І їзда на ньому не вимагає від водія якихось особливих умінь і талантів.
А ще я мало не забув розповісти про коробку. Варіатор — це річ! Не «тупить», не смикає, а працює саме так, як треба. Мало того, виникає відчуття чи не жорсткого зв'язку з мотором, як на звичайній «механіці». Тиснеш на газ і у відповідь отримуєш майже миттєву реакцію. У підсумку спочатку я їздив не плавно, а постійно натискаючи та відпускаючи педаль газу — щоб ще разок відчути, як швидко і точно A200 розганяється у відповідь на її натискання. Розганяється, до речі, він непогано, хоча дволітровий мотор потужністю 136 к.с. тут явно не від спорткара. Але головне в А-класі — не динаміка, а те, як зручно нею керувати. А для любителів погоняти є 190-сильна версія A200 turbo. Хоча яке там «гоняти» — швидко переміщатися. Усе-таки це Mercedes. Є у варіатора і ручний режим із 5 фіксованими «віртуальними» передачами, але навіщо він тут? Усе й так чудово.
