Mazda CX-7
Кросовер на всі сто
Тип кузова – універсал
Двигун – бензиновий, з турбонаддувом
Робочий об'єм – 2261 см³
Потужність – 244 к.с.
Макс. крутний момент – 258/2500 Нм/об. хв.
Коробка передач – 6-ступінчаста АКПП
Привід – повний
Витрата палива:
місто – 13,1 л/100 км
траса – 9,8 л/100 км
Габаритні розміри:
Довжина – 4675 мм
Ширина – 1872 мм
Висота – 1645 мм
Споряджена маса – 1782 кг
Розмір шин – 235/60 R18
В основі Mazda CX-7 лежить платформа від Mazda 6, від якої кросоверу дісталася і трансмісія з повним приводом. Підвіску для новинки запозичили в інших моделей: спереду – від Mazda MPV, ззаду – від Mazda 3. Головна ставка дизайнерів була зроблена на яскраву зовнішність і незвичні пропорції кузова, які мали виділити автомобіль серед конкурентів.
Базову версію передбачалося оснастити мотором об'ємом 2,3 л. За новою маркетинговою логікою Mazda всі свої кросовери та позашляховики стала називати з приставкою СХ і цифрою, що залежить від розмірів машини. Цей автомобіль отримав ім'я СХ-7. Цілком імовірно, що модель Tribute залишиться на конвеєрі, а CX-7 займе сходинку вище в модельній лінійці.
Артем Кондратьєв, стаж водіння – 9 років
За роки роботи в автосалонах я перепробував безліч машин – від скромної Toyota Corolla до Porsche Cayenne Turbo. І до недавнього часу саме Rav 4 здавався мені оптимальним для російських доріг: і кліренс пристойний, і керується як легковик, і оснащення гідне. Але мотора йому бракувало, а чотириступінчастий автомат не додавав жвавості. До того ж дволітровий двигун переводив машину в іншу податкову категорію. І ось нарешті я випробував MAZDA CX-7. Вона дала мені те, чого бракувало Rav 4: потужність, чудовий шестиступінчастий автомат із чесним ручним режимом, постійний повний привід і камеру заднього виду, яка знадобиться моїй дружині.
За класом цей автомобіль не дотягує до Lexus або Infiniti, але стоїть вище за Toyota чи Nissan – і за габаритами, і за оснащенням. Плавність ходу хороша, а підвіска енергоємна і впевнено ковтає ями та інші нерівності. Салон просторий, посадка водія та пасажирів – як у легковику, адже машина побудована на базі MAZDA MPS, яка, своєю чергою, походить від MAZDA 6. Тож після звичайного седана адаптуєшся миттєво. Мінуси теж є, куди без них. Не сподобався високий поріг – сідаєш і виходиш, як зі спорткара. Але він же захищає при боковому ударі, а це для мене важливіше, тож краще вже підняти ногу вище. Замість повнорозмірної запаски – велика докатка, але шиномонтажів у нас вистачає і в місті, і за містом, а завдяки докатці багажник просторіший, і лежить вона в багажнику, а не під днищем. Дзеркала невеликі та опуклі, до них треба звикати. Зате кермо маленьке, пухкеньке, зручно лягає в руку, а дисплей із показами аудіосистеми та клімат-контролю розташований просто під вікном. У підлокітнику – величезний бокс, куди можна скласти багато всього, а потім довго шукати.
Для бездоріжжя ця машина не годиться, але кліренс великий, а відключувана протибуксувальна система дає їй перевагу перед іншими паркетниками. Ксенонові фари чудово світять, а навігація допоможе знайти дорогу. Круїз-контроль знадобиться в далекій поїздці, а система стабілізації підстрахує в заносі.
Вадим. Стаж водіння – 9 років
Чесно кажучи, давно не отримував такого задоволення від тест-драйву. СХ-7 – дуже збалансована машина, придатна для щоденної їзди, чи то спокійної, чи агресивної. Одразу звернув увагу на просторий і зручний салон, і далі це враження тільки посилювалося: у такій би машині та в далеку дорогу! Щоправда, сидіння тут шкіряні, але не перфоровані, а я віддаю перевагу тканині. Втім, це справа смаку. Самі сидіння дуже зручні, бічна підтримка в міру жорстка. Підвіска теж порадувала: на гладкій дорозі вона стримано-рівна, на нерівностях – дбайливо-м'яка. Наші ями, якщо їхати з елементарною обережністю, не потурбують пасажирів.
Як контраст розміреній їзді вирішую крутіше увійти в поворот – і, дивно, СХ-7 проходить його ідеально, без помітних кренів. Укотре радію сучасним технологіям, які дозволяють однаково добре поєднувати комфорт і керованість.
Двигун для кросовера невеликий – 2.3 л, але зате турбований, 240 к.с. Такий самий стоїть на MAZDA 3 і 6 MPS, тільки там він видає 260 к.с. Графіків крутного моменту я не бачив, але часто зниження максимальної потужності веде до зростання тяги на низах. Для кросовера це навіть плюс. Мотор вирізняється напрочуд плавним виходом на турбо-режим. Як цього добилися без додаткових агрегатів – нагнітача чи двох компресорів, – не розумію. Зазвичай у багатьох двигунів є «турбо-яма» – затримка між включенням турбіни та подачею повітря. У СХ-7 усе рівно, включення турбіни практично непомітне. Знову згадую слово «збалансований», а як інакше назвати мотор, який спокійно тягне на обертах нижче 2000 і при цьому дозволяє різко прискоритися! Раз двигун працює в парі з КПП, варто оцінити і їхню спільну роботу. АКПП шестиступінчаста і, що важливо, сучасна. При спокійній їзді вона тримає підвищену передачу, щоб оберти не піднімалися вище 2000. Тяги при цьому більш ніж достатньо. Перемикання непомітні, без затримок, підвищувальна вмикається на 3000 об. Але варто активніше натиснути на «газ» – і перемикання вгору відбуваються на 4000 об. Ще одна особливість сучасної АКПП – швидке перемикання вниз при різкому натисканні на педаль. Із шостої передачі, залежно від обертів і зусилля, коробка може миттєво піти і на п'яту, і на другу. На «механіці» такої реакції навряд чи досягнеш. Ручний режим тут є, але при звичайній їзді він не потрібен. Інша річ – агресивний вхід у поворот або гальмування двигуном. Загалом, дует сучасної АКПП і мотора працює бездоганно. А повністю відчути поведінку машини допомагає пружне, налите тяжкістю кермо – мені це подобається більше, ніж порожній ЕУР у Toyota.
Як і в будь-якої машини, тут є свої недоліки. Наприклад, дзеркала заднього виду – для СХ-7 вони явно замалі. Щоб розширити огляд, їх зробили повністю асферичними, але через це спотворюється відстань. Яскравість приладової панелі та екрана меню недостатня. Можливо, ми неправильно налаштовували, але помітно збільшити яскравість не вдалося. Ось, мабуть, і всі мінуси.
Повторюся: давно не отримував такого задоволення від тест-драйву. СХ-7 – не просто чудовий автомобіль за окремими параметрами, головна його перевага – ідеальна збалансованість у всьому.
Альфред. Стаж водіння – 11 років
Бути першопрохідцем завжди приємно. Ця життєва аксіома вірна і для тест-драйву. Mazda СХ-7 – досить свіжа пропозиція на нашому ринку, і опинитися серед перших випробувачів дуже приємно. Перші машини прийшли в Казань нещодавно, і, як усе нове, викликають інтерес в інших водіїв. Автомобіль виглядає спортивно, звужене заднє скло створює відчуття «притиснутості» до землі та додає динаміки. Автомобіль зустрічає добротним салоном. Пам'ятаю, що колись я вже сидів у салоні CX-7, смикав ручки, мацав оздоблювальні матеріали. Тоді залишилося враження, що матеріали не дуже: пластик на дотик твердий і якось не вписувався в загальну картину.
Цього разу подібного дефекту я не помітив — мабуть, старша версія робиться з іншого матеріалу, а може, у мене просто вибіркова пам'ять. Поки оформлювали документи, я встиг як слід оглянути салон. Відразу кинувся в очі знайомий по «трійці» та «шістці» вузький червоний дисплейчик. Поруч із великим монітором по центру консолі він виглядає бідно. Хоча в ясну погоду він корисніший, ніж той, що бликує, ЖК-екран. Плоский дисплей — сенсорний, і лише великі кнопки рятують його від незручностей при яскравому сонці. Камера заднього виду як слід не допомагає, якщо на моніторі нічого не видно. Тому, схоже, й додали паркувальні датчики. Багатьом припаде до душі електронна «картка» для запуску двигуна. Я ж, як людина неуважна, скоріше віддав би перевагу відчувати в кишені вагу ключів, а не тонку картку розміром із візитку. Круглі дефлектори, знайомі по попередніх Mazda, перекочували й у CX-7. Шкіряні крісла непогано тримають тіло, і зрозуміло, що в віражах воно не буде бовтатися. Загалом салон обійшовся без зайвих вишукувань і переплат: усе необхідне, включно з електричними зручностями, присутнє, і нічого понад те.
Як зазвичай, я знайомлюся з машиною, влаштувавшись на задньому ряду. Поки ми стояли на місці, усе було чудово. Простору вистачає, особливо в довжину. Але щойно рушили, настрій змінився. Чесно кажучи, автомобіль налаштований егоїстично — тільки на водія. Дуже хотілося пристебнутися, щоб не ковзати по шкіряному «катку» заднього дивана. Сидіння плоскі, як німецькі автобани, і зовсім без профілю, тож у поворотах доводиться наодинці боротися з відцентровою силою. І ще один нюанс — шумно. Чути, як гудуть шини, а на високій швидкості рівень шуму стає майже дискомфортним. Зате водійське крісло і місце пасажира — зовсім інша річ. Як я вже казав, бічна підтримка тут розвинена чудово і добре утримує тіло. Оглядовість прекрасна, але ось бічні дзеркала замалі й зроблені сферичними — до них я так і не звик. Усю дорогу мене не полишало відчуття задзеркалля, варто було лише глянути в бічне дзеркало. При цьому відстань до об'єктів у ньому трохи спотворюється, предмети ніби «наближаються». Було дуже цікаво випробувати автоматичну КПП і порівняти її з тією, що так сподобалася нам на «шістці». Якщо коротко — просто супер. Жодної затримки, машина «вистрілює» миттєво. Як маздівцям це вдалося — загадка. Ще момент: у ручному режимі передачі вгору самі не перемикаються, навіть якщо довести двигун до червоної зони, а ось униз — сповзають самостійно. Загалом, робота АКПП вражає.
Завдяки потужному мотору і коробці машина не відчувається важкою і неповороткою, легко відгукується на натискання педалей і повороти керма. Кермо, до речі, приємно навантажене і дає чудовий зворотний зв'язок. Підвела тільки приладка: великі цифри — милі, дрібні — кілометри! Ви вже зрозуміли, до чого я хилю. Я дивився на великі цифри і не відчував, що реальна швидкість помітно вища за показання.
Якщо підбити підсумок — перед нами на всі сто відсотків кросовер. Слухняний, легко розганяється, має позашляховий запас.
