З часу попередніх великих тест-драйвів у Тольятті минув рік. Навесні-влітку 2012-го «вазівці» презентували спочатку універсал «Ларгус», а потім і автоматичну коробку передач, освоювати яку довірили бюджетній «Гранті». Успіх кожної з цих моделей був гарантований спочатку, що й підтверджує статистика продажів. У першого просто немає конкурентів з аналогічною місткістю, друга стала заміною «класиці», народженій у середині минулого століття, не відлякуючи при цьому ціною. У «Калини» ситуація складніша. За її вартість уже є аналоги з привабливими «заморськими» емблемами. Їхня кількість зростає мало не щомісяця, і зацікавити колишнього колись вірного споживача все важче.
Порівняно з не найвишуканішою «Грантою» «Калина» виглядає куди привабливіше, чи не так? Нові фари, бампер і решітки вдало приховують результат уніфікації: капот і передні крила взяті від бюджетного седана без змін. Денні ходові вогні входять у мінімальну комплектацію. 
У Тольятті розуміють це і провели великий обсяг робіт. Партнерство з «Ніссаном» не минуло даремно: у японців запозичено підхід до покращення моделі. Він полягає в тому, що перш ніж вкладати гроші в розробку повністю нової системи чи вузла, потрібно витиснути максимум з існуючої, оптимізуючи та покращуючи її. «Калині» така політика підходила чудово. Технічна основа машини була недосконалою, але аж ніяк не застарілою. Крім того, чималі кошти зекономив новий для «АвтоВАЗу» платформений підхід.
Почнемо з теорії. Фактично під знайомими обрисами кузова ховається ґрунтовно модернізований «візок». Передня підвіска – від «Гранти», відрізняється від колишньої «калинівської» збільшеним кастером, товстішим стабілізатором, амортизаторами та пружинами з іншими характеристиками. Ззаду також з’явився товстіший стабілізатор, від’ємний розвал коліс, а налаштування змінені заради більш зібраної поведінки. Протягом 2013 року в Тольятті внесуть подальші зміни в ходову частину.
У профіль універсал став виглядати гармонійніше і навіть ніби підріс у довжину. Ще в минулому поколінні його частка у виробництві перевищувала 50%, а тепер, з відходом седана, може сягнути й 80%. 
«АвтоВАЗ» розвів «Гранту» і «Калину» по різних ринкових нішах не лише за ціною. Перша у вигляді седана і майбутнього хетчбека з пологими задніми дверима виконує функції утилітарного й недорогого транспорту, друга в особі універсала та компактного хетчбека адресована тим, хто цінує комфорт, і молоді. 
Рульовий механізм відтепер кріплять до кузова через сайлент-блок лише з одного боку. З іншого – жорсткі проушини. У поєднанні зі зміненими налаштуваннями електропідсилювача керма це додало зібраності та зворотного зв’язку, чого так бракувало попередниці. Серед інших нововведень – покращена шумоізоляція, розширений список опцій, уніфіковані все з тією ж «Грантою» система повітроводів пічки, обшивки дверей, передня панель. Підвищення споживчих якостей чекаємо й за рахунок переглянутих вимог до постачальників. Передні гальмівні колодки підуть на конвеєр від фірми «Феродо», імпортний вентилятор пічки став менш шумним. Знайомі тольяттинцям і проблеми з купівлею запчастин у роздрібних магазинах. «Лади» можна скільки завгодно лаяти за якість комплектуючих, але куплені натомість деталі в більшості випадків виявляються ще менш довговічними. Завод обіцяє вирішити і цю проблему.
Але головні зміни сімейства – у наборі силових агрегатів. З трьох двигунів із «Калиною» раніше був знайомий лише один мотор, 16-клапанник потужністю 98 к.с. Він став проміжним варіантом для новинки. Базовим призначено 87-сильний варіант із полегшеною шатунно-поршневою групою, а на вершині «пасуться» 106 «коней». Уперше в історії масова «Лада» отримала двигун із тризначним числом у графі «потужність»! Створений на базі 1,6-літрового мотора з 16 клапанами, він отримав індекс ВАЗ-21127. Прибавку забезпечив регульований впуск. Трансмісії – 5-ступінчаста механіка з тросовим приводом або 4-ступінчастий автомат Jatco. Версія з двома педалями з’явилася в лінійці вперше, а модернізовану «ручку» встигли впровадити восени.
Силова структура передка «грантівська». Серед відмінностей – зсунутий трохи вперед радіатор.
На цьому закінчимо заочне знайомство й оцінимо реальну машину. Про колишнє царство біодизайну початку-середини 1990-х років нагадує, мабуть, лише корма хетчбека. Зміни торкнулися її меншою мірою, і від першого покоління її помітно відрізняє лише бампер. А от універсалу нові ліхтарі додали виразності: їхня форма стала цікавішою. Передню частину кузова можна сміливо нагородити приємним у Росії епітетом «як у іномарки». Щоправда, за симпатичною маскою зі значно збільшеною площею решітки повітрозабірника беззахисно проглядають радіатор і вентилятор охолодження. Від каменів, що летять, їх захистить вставка з дрібночарункової сітки, яка стала популярною на наших дорогах, а от від бруду та реагентів прикриття немає. На думку спадає рішення «Пежо» і «Ситроенів» з окремим пластиковим щитком для їзди взимку.
У тестових автомобілях навігації не було, зате були Bluetooth і USB-роз’єм. З моїми смартфоном і флешкою комплекс подружився швидко й надійно. Сенсорний дисплей порадував чітким відгуком і приємною графікою.
Зручно, функціонально, сучасно. Незабаром з’явиться і повністю автоматичний клімат-контроль, хоча й цей у режимі «авто» на спеці відпрацював без нарікань.
З позиції передніх сідоків «Калина-2» і «Гранта» практично близнюки. Відмінності – в оформленні комбінації приладів і центральних дефлекторах. Останні у «Калини» чотирикутні, а не круглі, і увінчані зверху міні-бардачком із кришкою. Зате в комплектації «люкс» статус новинки одразу проявляється у всій красі. Переїхавши трохи нижче решітки опалювача, тіснить сенсорний монітор мультимедійної системи. Виглядає непогано, а оцінці «відмінно» завадила ложка дьогтю: на деяких тестових машинах козирок дисплея став головним джерелом скрипів у салоні.
Від «Гранти» комбінація приладів відрізняється нюансами: стрілками, кольоровим оформленням, шрифтом. Зовнішній вигляд і набір функцій залежать від комплектації.
Двоярусний бардачок хороший. У лівому верхньому куті – гніздо для флешки з музикою та іншими даними, які відтворить мультимедіа-система.
На гальорці зберігся запас простору, знайомий по попередниці. Не змінився й об’єм багажника. Зате конструктори переглянули форму бічних панелей, на які спирається задня полиця. Вони стали вужчими, місця для динаміків переїхали в обшивку дверей, пішли скрипи, що досаждали власникам старих «Калин». Універсалу покладені два гачки для пакетів з обох боків вантажного відсіку: виглядає зручно, хоча міцність перевірити не вдалося. Нарешті пішла в небуття кнопка на п’ятих дверях. Тепер їх відчиняють, просто повернувши ключ у замку. У багатих версіях є електрозамок із клавішами в салоні та на брелоку.
Перший день тест-драйву провели на розміченому конусами колі. Після коротенької прямої, на якій навіть версія з механікою не набирає більше 80 км/год, слідують крутий розворот, змійка і – фініш. Умови явно не для міського бюджетного автомобіля! Звісно, що поведінка «Калини» була неідеальною. Однак уже тут проявилися менші крени та точніше рульове керування. Останньому, втім, до прийнятного рівня ще далеко. Водій відчуває не зворотний зв’язок, а лише зросле зусилля, яке не додає інформативності. Хтось із колег замучив підсилювач однієї з машин до повної відмови. Недуг вилікувала «перезавантаження». Тож попереджу одразу: для вправ зі швидкісного руління автомобіль (хто б міг подумати?!) не призначений.
Зате перебування протягом кількох годин поспіль на 33-градусній спеці – чудовий полігон для кліматичної системи. Повноцінний клімат-контроль у «Лади» поки що не з’явився: режим «авто» регулює лише швидкість повітряного потоку, підтримуючи температуру на основі показань двох датчиків температури в салоні та ще одного, що вимірює сонячну активність під вітровим склом. Блок керування з електроприводом заслінок тішить вивіреними зусиллями та приємний оку. Комплектація «стандарт» отримає простішу схему від «Гранти» без кондиціонера.
Пробіг майже 450 кілометрів пройшов територією Самарської та Ульяновської областей, республіки Татарстан з фінішем у Казані. Вже перші кілометри підтвердили слова розробників про покращену шумоізоляцію. До позначки 100 км/год на спідометрі в новій «Калині» їдеться комфортно. Шум від двигуна ненав'язливий, звичні дзижчання та підвивання механічної коробки з переходом на модернізований агрегат зникли, а штатні шини «Кама-Євро» дошкуляють лише на зовсім шорсткому асфальті. Зате з виходом на великі швидкості в салоні домінує шум вітру. Він гучно вривається в бічні дзеркала та стійки кузова, плутається в ущільнювачах. Щоправда, особисто мені таке звукове супроводження здалося менш нав'язливим, ніж у бюджетних іномарок, де головну партію виконують мотор або шини.
На вигляд сидіння залишилися колишніми. «Вазівці» відзначають, що доопрацювали їхній профіль. Повіримо на слово, адже за відчуттями крісло таке саме: м'яке та без достатньої бічної підтримки. Втім, за 450 кілометрів моя не зовсім здорова спина на нього не скаржилася.
Заднім пасажирам у машинах такого класу дістається мінімум зручностей. Центрального підлокітника, як і раніше, немає, зате з'явився підстаканник на обшивці важеля ручного гальма та функціональні хлястики-тримачі замків ременів.
Поєднання 106-сильного мотора та нової МКПП, яке довелося випробувати першим, залишило приємні враження. Одразу розчарую «міських гонщиків»: потужність виглядає вражаючою лише на папері, адже прибавка відносно простішого двигуна – всього 8 к.с. Крутити «в дзвін» не варто – підхвату не буде. Зате агрегат упевнено тягне на рівній дорозі вже з півтори тисячі обертів, позбавляючи від зайвих перемикань. Хоча якраз вони вдаються доопрацьованій коробці на відмінно. Механізм нарешті набув гідної вибірковості та чіткості! Зі світовими іменами ще не порівняти, але й плюватися, орудуючи важелем, не доводиться. Ось тільки зробити цей крок заводу коштувало років 10-12 тому…
98 «коней», запряжених в японський автомат, мені вже знайомі. Підтвердила перше враження і «Калина». Коробка грамотно та швидко оперує чотирма наданими їй ступенями. Якщо підходити до обгонів на трасі розумно, то додаткові режими роботи не потрібні. Ну а переваги двох педалей перед трьома в місті розписувати взагалі нерозумно. Знову поскаржуся лише на підсліпувату індикацію положення селектора на комбінації приладів. Є прогрес і порівняно з «Грантою». Поміченої тоді вібрації на автомобілі, що стоїть, з переведеним у «драйв» селектором на хетчбеках та універсалах немає. У недоліки запишу паливний апетит. Досить некваплива їзда на 90-100 км/год протягом 200 кілометрів з невеликим міським відрізком на фініші принесла результат у 7,9 літра. Приблизно стільки ж обіцяє інструкція при їзді в змішаному циклі, яким наш відрізок не назвеш. Однак, чимало для компактного універсальчика.
Один із відлунь «минулого життя» моделей із Тольятті – кріплення накладок на пороги ганебними саморізами. Невже пара-трійка невидимих кліпс набагато дорожча у виробництві?
Грубо приклепана степлером липучка в багажнику вразила ще сильніше за саморізи на порогах. Сподіваюся, це якась обхідна, а не серійна технологія.
Підвіски не втратили енергоємності – головної якості на російських напрямках. Водночас зменшилися крени та запізнення на поворот керма. Автомобіль нарешті справляє враження продукту, над ходовими якостями якого вдумливо працювали. До гальм протягом тесту претензій не виникло. Педаль інформативна, сповільнення ефективне та передбачуване. Під час «відпалу» в перший день виникло відчуття, що пізно спрацьовує ABS, допускаючи значне блокування коліс. Ця підозра потребує перевірки в більш відповідних умовах, зокрема – на мокрій або зледенілій дорозі.
Поточна версія машини далеко не фінішна. Вже в перших товарних партіях «вазівці» пообіцяли врахувати деякі зауваження за результатами першого тест-драйву. Продовжиться робота з постачальниками, налаштуваннями, комплектаціями. У таких умовах покупцеві не позаздриш: як обрати момент для покупки, якщо в Тольятті постійно анонсують нововведення? Незважаючи на всі доопрацювання, прикласти руки в «Калині» ще є до чого. Окрім глобального та всім помітного недоліку з керованістю, є купа дрібніших питань, що стосуються як окремих рішень, так і якості загалом. На нерівній дорозі обробка салону не справляє враження «моноліту», хоча до відвертих «цвіркунів» справа доходить далеко не в кожній машині. Індикатор відчинених дверей на комбінації приладів реагує лише на водійські двері: дивне рішення, адже кінцевики, що відповідають за вмикання світла, є на кожних. Перейшли у спадок від старої моделі й вікна передніх дверей, що не опускаються до кінця. Таких нюансів у машині набереться чимало. Усі вони – слід колишньої, доринкової епохи, коли про повноцінну та жорстку конкуренцію з іномарками на ВАЗі ще не замислювалися. Зараз ситуація змінилася, і від того, наскільки швидко завод викорінить недоліки, залежить його імідж в очах споживачів.
Урочистий запуск конвеєра з новинкою відбувся 16 травня. Першим із лінії зійшов хетчбек з автоматичною коробкою передач фірмового для нового сімейства кольору «магма». За палітру «Ладам» окремий комплімент: наявність яскравих відтінків та їх часта зміна приємно виділяють їх на тлі сріблясто-синьо-чорних конкурентів.
Ціни на «Ладу Калина-2» стартують із позначки 324 000 рублів. Стільки попросять дилери за хетчбек з двигуном потужністю 87 к.с. та новою механічною коробкою. У початковій комплектації «стандарт» - подушка безпеки водія, електропідсилювач керма, передні електросклопідйомники, денні ходові вогні. «Люкс» (а першими в продаж надійдуть саме такі машини) коштує від 408 000 рублів. За цю суму пропонується 106-сильний двигун у парі з МКПП, дві подушки безпеки, легкосплавні диски діаметром 14 дюймів, напівавтоматичний кондиціонер, мультимедіа-система, ABS з BAS, сигналізація, електропакет, обігрів сидінь. Автомобілі з автоматом дорожчі на 37 тисяч, і в їхнє оснащення додатково входить обігрів вітрового скла. Доплата за універсал – 7-7,6 тисячі рублів залежно від виконання. Трохи згодом завод оголосить вартість окремих опцій, доступних для базових комплектацій, а до кінця року з'являться й абсолютно нові для «Калини» «навороти»: система стабілізації, клімат-контроль, бічні подушки безпеки, 15-дюймові колісні диски. Поки ж найупакованіша версія – люксовий універсал з автоматом – коштує 452 600 рублів. До найближчих конкурентів із біднішим набором оснащення близько півсотні тисяч. Фора є – чи оцінить її вибагливий сьогоднішній покупець?