Калинове варення

Чув, ніби є такі ласощі — варення з калини. Кажуть, об'їдення, але куштувати не доводилося. У моєму арсеналі лише морс, кисіль та ягоди, перетерті з цукром. А ще не так давно я познайомився з Lada Kalina. Скажу чесно — вражень більше, ніж від будь-якого морсу. Думаю, навіть варення поруч не стояло.

АвтоВАЗ обрав Карелію для презентації не заради екзотики. Головний інфопривід — нові версії «Калини»: з двигуном 1,4, парою подушок та АБС. Пізніше обіцяють універсал і версії з кондиціонером, але їх нам не показали. У нашому розпорядженні були лише седани та хетчбеки — з колишнім мотором 1,6 і новим 1,4-літровим шістнадцятиклапанником.

«Калина» з самого появи стала героїнею анекдотів. Історій наслухався всяких, деякі навіть смішні. Посміювався, але за кермо самої машини до недавнього часу не сідав. Тож до презентації я підійшов з чистою свідомістю, на відміну від багатьох колег. Не шукав відмінностей від перших партій, а просто дивився на «Калину» як на новинку. І ось що з цього вийшло.

Вона велика

Так, саме так. «Калина» вразила простором. І спереду, і ззаду місця суб'єктивно більше, ніж у «Пріорі», хоча в ієрархії ВАЗа вона стоїть вище. Більше того, за внутрішнім об'ємом «Калина» майже наздоганяє визнаного лідера — Renault Logan.

Зазвичай у вітчизняних машинах одразу чіпляєшся поглядом за недоліки: деренчливі замки, криві зазори, хисткі ручки. Навіть «Пріора», яка на голову вища за більшість наших авто, запам'яталася дивним написом «open» на консолі, незручними кронштейнами спинки та відвалюваним лючком багажника.

У «Калині» такого немає. Сідаєш і розумієш: за ці гроші — нормальна машина. Є, звісно, дрібниці на кшталт занадто строкатого оббивання з «випаленими» ягодами калини чи неакуратних пластикових заглушок.

Останнього вечора я підійшов до головного конструктора Василя Батіщева і запитав: «Чому заглушки такі негарні?» Він лише посміявся й подякував. Мовляв, якщо я чіпляюся до таких дрібниць, отже, загалом машина вдалася.

Вона змінилася

«Калина» продається вже понад два роки. Спочатку це були лише седани в базовій комплектації з восьмиклапанним мотором 1,6. Тепер з'явився новий двигун — 1,4.

За меншого об'єму новий мотор потужніший — 90 кінських сил, чуйніший, тихіший, економніший і надійніший за колишній. Ремінь ГРМ тепер живе до 200 тисяч кілометрів без заміни.

На версії з 1,6 тепер ставлять АБС від Bosch, а от «Калини» з мотором 1,4 та АБС з'являться в продажу пізніше — вони ще проходять сертифікацію.

Плюс до всього — нові матеріали салону, складане заднє сидіння, дві подушки та ремені з попереджувачами.

Але головне, мабуть, не це. Вазівці запевняють, що якість збірки зросла значно. У ранніх «Калин» було чимало «дитячих хвороб», головна з яких — гучний і ненадійний електропідсилювач керма. Зараз майже все це виправлено.

Вона їздить

За великим рахунком, ергономіка у «Калини» нормальна. Сідаєш, швидко знаходиш зручну позу й їдеш. Звісно, це не бізнес-клас: кермо завелике, сидіння м'якувате, немає регулювання по висоті, коробка туга… Але й ціна, вибачте, не 50, не 20 і навіть не 15 тисяч доларів.

Тож припиняємо чіплятися, вмикаємо першу (саме «вмикаємо» — важіль ходить туго), рушаємо. І тут з'ясовується, що новий мотор 1,4 чудово крутиться. На низах тяги стільки ж, скільки у старого восьмиклапанника, а після 3,5 тисяч обертів він ніби прокидається. І крутиться до відсічки без виття, як у 1,6, — звук благородний, майже іншомарковий. Щоправда, трансмісія трохи підвиває.

Незважаючи на норми Євро-3, які трохи душать двигун, мотор 1,4 вийшов живим і навіть азартним. Я, чесно кажучи, з самого старту не опускав стрілку тахометра нижче 3,5 тисяч.

Вона різна

Перші кілометри ми їхали рівною та прямою дорогою на кшталт підмосковної бетонки. І тут я поскаржився: підвіска занадто м'яка, крени завеликі. Але потім асфальт різко погіршився, і я вразився тим, з якою байдужістю «Калина» ковтає ями глибиною сантиметрів 15–20. Точніше, є нюанс: якщо їхати повільно або гальмувати перед ямою, колесо «провалиться», і підвісці доведеться несолодко. А якщо дотримуватися принципу «більше швидкість — менше ям», то «Калина» показує чудеса адаптації до наших доріг.

Втім, карельські дороги — це не лише ями. Кажуть, прямі траси на північному заході будувати неможливо — навколо озера та болота, які доводиться огинати. Тому будь-яка дорога тут — як ралійний спецділянка: суцільні підйоми та спуски, круті віражі та майже повна відсутність інших машин.

Я спіймав такий кайф, що забув про фотографування — обігнав усіх колег, які зупинялися для зйомки. І ось на черговому повороті наш седан з мотором 1,4 наздогнав іншу «Калину», яка явно не збиралася зупинятися й додала газу.

Намагаюся не відставати, входжу у віраж на межі, і тут «Калина» наочно показує, що таке діагональне розгойдування. Передню вісь не те щоб зносить назовні — вона туди зрадницьки «крадеться». І стає, прямо скажемо, страшно.

Як виявилося, з цим можна боротися: потрібно сильніше навантажувати передню вісь, і тоді можна їхати швидко і навіть грати заносом задньої. Але про що я? Мова про те, що сімейний седан схильний до небезпечного діагонального розгойдування. І це, попри м'якість та енергоємність підвіски, погано. Погано й небезпечно.

Ця глава називається «вона різна», і «Калина» справді різна. Після обіду я пересів у хетчбек з мотором 1,6 і почав морщитися. Двигун уже з трьох тисяч неприємно виє, на верхах — жодного підхоплення. Рівний, але нудний характер.

Мало того що 1,6 «не їде» і «виє», так він ще й вібрує, особливо на низах. І витрата палива в нього вища. «Калина»-1,4 навіть при екстремальній їзді, коли стрілка тахометра не відходить від червоної зони, не з'їдала більше 10,5 літрів на сотню. А от 1,6 спокійно вживає 12–14 літрів.

Незважаючи на «неспортивність» старого мотора, я все одно поїхав швидко і був здивований, наскільки хетчбек відрізняється від седана. Якщо седан у граничних режимах поводиться ненадійно, то «хетч» проходить віражі як по рейках. Жодного розгойдування.

Так, це не спорткар. Кермо пустувате, коробка туга, крени помітні. Але ми в Карелії, а не на Нюрбургрингу. Тут головне — фантастична енергоємність і плавність ходу.

Далі було веселіше. Дозволю собі не переказувати, а процитувати класику:

«Тим часом П'ятачок встиг збігати до себе додому і, захопивши повітряну кульку для Іа-Іа, помчав щодуху, міцно притискаючи повітряну кульку до грудей, щоб її не понесло вітром. П'ятачок страшенно поспішав, щоб встигнути до Іа-Іа раніше Пуха; йому хотілося першим піднести Ослику подарунок, ніби він, П'ятачок, сам згадав про його день народження, без жодної підказки. Він так поспішав і так замислився про те, як Іа-Іа зрадіє подарунку, що зовсім не дивився собі під ноги... І раптом його нога потрапила в мишачу нірку, і бідолашний П'ятачок полетів носом униз:

БУМ!!!"

Спочатку був трамплін, на якому ми трохи злетіли, а потім приземлилися правим переднім колесом саме на край величезної вибоїни. Литий диск став майже квадратним, колесо розбортувалося. У режимі піт-стопу поставили запаску і...

«І він побіг далі. По правді сказати, біг він уже не дуже весело, але все ж скоро він добіг до того самого місця, де стояв Іа-Іа...»

Вазівці, звісно, засмутилися такому «подарунку». А я навіть не встиг усвідомити свою провину — весь час вражався: після такого удару в підвісці ні люфту, ні збитих кутів. Машина поїхала далі як ні в чому не бувало. Оце підвіска!

А наступного дня я здивувався ще більше — яму залатали.

Вона загалом

Тут, мабуть, варто повторити думку, яку я вже висловлював вазівцям: я цілком міг би їздити на хетчбеку "Калина" з мотором об'ємом 1,4 літра, оснащеним АБС і кондиціонером. І, мабуть, не надто б обурювався за такої ціни. Щоправда, поки такої модифікації в продажу немає — антиблокувальна система доступна лише в поєднанні з "восьмиклапанним" двигуном, а кондиціонер з'явиться лише після Нового року. Тож, за обіцянками виробників, усе це буде трохи згодом.

А от за кермо седана з двигуном 1,6 я б сідати не захотів — це вже точно.

Незважаючи на те, що автомобіль загалом справляє приємне враження, є один суттєвий нюанс. "Калина" за ціною майже впритул наблизилася до таких прямих конкурентів, як Renault Logan чи Chevrolet Lanos. А в нас, як відомо, російські машини купують охоче лише тоді, коли вони коштують суттєво дешевше за зарубіжні аналоги.

Розробники "Калини" стверджують, що вона й не повинна бути дешевшою за доступні іномарки, оскільки нічим не гірша за них. У мене особисто немає підстав сумніватися в цих словах, тим більше що я знаю про окремий цех, де збирають цю модель, про сучасне обладнання та технології...

Перед АвтоВАЗом тепер стоїть незвичне для нього завдання: продавати автомобіль, який майже втратив традиційну перевагу тольяттинських машин — низьку ціну. Так, з'явилися інші переваги, але їх ще треба довести покупцеві — варити "калинове варення" з якісного продукту та грамотного маркетингу.

До речі, вартість Lada Kalina коливається від 238 тисяч рублів до 271 тисячі. Але це до тих пір, поки не вийде версія "люкс" — вона буде коштувати дорожче. А більш детально з технічними характеристиками та комплектаціями "Калини" можна ознайомитися, завантаживши ось цей файл у форматі ".doc".