Гуркоче так, ніби земля йде з-під ніг, а якась коробка з-під взуття стрибає зі сходів шкереберть — це Kia Soul стрибає по трамвайних рейках. Прямуємо «за адресою» біля Павелецького вокзалу. Шляхів тут сила-силенна, і вони, здається, поставили собі за мету витрусити з Soul усю душу. Щоб передати, що діється в салоні, достатньо підняти руки й почати ними шалено розмахувати: сама по собі підвіска жорстка, а разом із «вісімнадцятими» дисками — взагалі жах. Ой... А... ай, йо... О! О! О!
Хоча Soul не здається величезним, насправді він довший, ширший і вищий за багато хетчбеків класів B і C, таких як Honda Jazz, Suzuki SX4 або Ford Fusion. Цей «міжкласовий» субмінікросовер обганяє за габаритами навіть компактвени Nissan Note і C3 Picasso, хоча останній вищий на 14 мм.
Отже, ми з помаранчевим верблюдом на службі, наша місія — тягати мішки. За розпорядженням начальства я нап’яв червоний ковпак із помпоном, замість бороди приклеїв найпроменистішу усмішку й катаю на Soul по Москві подарунки. Мовою піарників це звучить як «привітати партнерів нашої компанії». Вкластися треба за два дні (вони там з глузду з’їхали?). При передноворічних заторах у 9–10 балів будь-яка поїздка перетворюється на кабалу. Зате мій отруйно-жовтий чай — з бубликами: видали наворочений навігатор, приставили блондинку-снігуроньку, ну і святковий Kia Soul. Ось і колесимо. Де ж цей проклятий Сливобагатирський провулок...
Вантаж нашої місії — сім мішків: п’ять важких великих і два менші. Що всередині, я так і не з’ясував, але точно не шило.
У Soul замість багажника — підвіконня. Під ним органайзер і докатка. Однак наші безформні подарунки спокійно розляглися по відсіку об’ємом 222 літри. З такою самою кількістю ящиків цей номер не пройде.
«Аньйон, маннасо панкапсимніда!» — корейською це означає, що я справді радий його бачити. На юність і завзяття Soul приємно дивитися. Його зовнішність молодить, і хай у моєму випадку це відкат до хлопчика на побігеньках — я не проти. Справжній серійний концепт-кар, туго зашнурований модний черевик і просто незвичайний автомобіль. Тут кут різкий, там заокруглення грайливе. А найсолодші цукерки ліхтарів! Кажіть що хочете, але це — мій дизайн, зухвалий, десь ризикований, але не спірний. Гаразд, хай моє завдання і з приставкою «hard-», але такий красень має згладити труднощі до мелодійного хард-року. Як ненастоящий Дід Мороз із Великої Праски, я беззаперечно приймаю як сани мальовничий Soul і вигукую заметілям корейське привітання «Сунг Тан Чук Ха!» Налякана Снігуронька намагається втекти у свій м’якенький Lexus.
У русі Soul чомусь відчувається легким автомобілем, зробленим із того самого пластику, що й його інтер’єр. Хоча маса машини — 1170 кіло — нічим особливо не примітна.
Шикарні 18-дюймові легкосплавні хард-диски, труби з нержавійки в ролі бічних підніжок і захисту бамперів, наклейки з драконом на кузові — за ідеєю, вся ця мішура моєму Soul не покладена. Адже він у найдешевшій базовій комплектації, з бензиновим двигуном 1.6 (124 к.с.) і п’ятиступінчастою «механікою». «Чужими» атрибутами машинку обвішали, щоб перетворити Soul на Шоул, тобто на шоу-кар для якогось свята. А всередині мій Soul залишився первозданним: без ESP, клімат-контролю, підігріву сидінь, яскравого декоративного оздоблення, світлодіодної кольоромузики, люка, камери заднього виду з дисплеєм у салонному дзеркалі, чогось ще, ще й ще. Ніби контрафактний Санта-Клаус і зовсім не людина.
- Усередині запах у ніс не б’є. Просторо, особливо над головою: можна сидіти в капелюсі-циліндрі. Пластик — hard. Прилади, безсумнівно, вдалися. Трохи повеселила центральна консоль у формі устілки з кратером угорі: у топ-комплектації там сидить динамік, а в мене це підставка під глобус.
- Дискотечний нафарширований інтер’єр багатшої версії, пам’ятається, викликав у колег з інших видань роздратування. Я ж дивився на неоране поле базового салону й думав, що цих надмірностей дуже бракує — невідповідність блискучому екстер’єру викликає бажання їхати на Soul, перебуваючи поза ним і постійно поглядаючи, до чого ж він гарний.
Пів години не можемо виїхати з Князесушильного проїзду на Оловожуйське шосе. Замовк голос Маргарет Тетчер із навігатора. Бездіяльність підштовхує озирнутися. Дзеркало в козирку розміром із кухонний телевізор. Бимцнула стельова ручка. Утроби бардачка й окулярника криваво-червоні — автомобіль із підкладкою, дичина! А такого забарвлення міг бути весь салон — на це я й розраховував. Ідеальний Soul має бути з шаленим інтер’єром-танцмайданчиком, 128-сильним дизелем і чотиридіапазонним «автоматом»! Саме по собі опис подібного корейського автомобіля вражає, а вже одночасно з показом живої машини має валити в сніг. Тим часом купують саме такий Soul, як наш тестовий, у найроздягненішій комплектації. У мене у дворі якраз стоїть один. Господар, суворий дядько в кепці, скидається на військового пенсіонера. Думав його розпитати, та спіткнувся об жорсткий погляд.
Із погодою пощастило: усі наші з Настею Корольковою роз’їзди пройшли за плюсової температури, вважай, і не зима. Через затори в перший день ми змогли доставити подарунки лише за двома адресами. Наступного ранку тепліла надія на корпоративи, заради яких народ залишить машини вдома. Завдяки цьому ми затемна виконали-таки завдання, на прощання ставши разом із Москвою намертво години на півтори.
Сперечатися зі Снігуронькою, хто з нас більше ненавидить Новий рік, заважає ревма-ревучий мотор. Почасти винна педаль акселератора — до цієї недоторканої треба звикати: ледь відчувши дотик підошви, Soul стрибає вперед, очевидно, бажаючи показати свій розгін до сотні. Можна подумати, я 11 секунд не бачив. Двигун шумний сам по собі, брехати не буду. «Ври-і-і, ври-і-і» — горланить він, і зранку це ще можна пробачити, але тільки не в Hard Day’s Night. Увечері важкого дня на нервах грає вже дует: до мотора приєднується важіль «механіки», який замість першої передачі (до речі, дуже короткої) потрапляє в третю або винахідливо дошкуляє по-іншому. Кінець какофонії завжди можна покласти завдяки кмітливим гальмам. Виходжу й ляскаю дверцятами: вона з фольги?
- Деталі інтер’єру — hard & soft. Куля важеля КПП прозора й виглядає як скляна, усередину неї так і проситься крабик у бурштині.
- Пластмасова дверна ручка витягує з пам’яті словосполучення «зрадницьки хруснула».
- Роз’єм для айпода виставлений на видному місці — Soul підкреслює, що він музичний кіоск. Щоправда, кабель для епплівського плеєра в нашій комплектації не передбачений.
Через вертушку прохідної просочуємося на територію колишнього заводу. Уявляю, як несамовито крутився цей турнікет із початком зміни в кращі часи. Але легке кермо Soul, яке блискавично повертається в «нуль», йому не наздогнати нізащо — своєрідність електропідсилювача. Загалом реакції добрі, зусилля є, то чому ж баранку не дозволили регулювати по вильоту? У комплексі з тим, що водійське крісло надає лише одну послугу (воно є), моя посадка вийшла невиразною — я не всівся, я змирився й майже звик. Фотографу на задньому дивані було анітрохи не тісно, хоча зауважу — від нього пару разів чулося слово «табуретка».
Логотипи Soul на кріслах, що йдуть у «базі», на жаль, не забезпечують належної бічної підтримки та поперекового підпору.
Вручивши подарунки нашим друзям із компаній Advert, AdWatch і AdLabs, ми побажали їм успіхів у такій нелегкій справі, як advertising. Співробітників фірм Media stars і Media Net напучували «Хай media buying принесе вам вселенського щастя», а усміхненим людям із MindShare і Code of Trade посоромилися порадити виготовити собі сайти.
«Ври-і-і!» — озвався двигун, це світлофор на Спасорваній згадав про нас. Якщо існує фан-клуб смикання на «механіці» по передсвяткових заторах, прошу мене не записувати. Ледве не віддавши останній мішок ялинці замість нашого партнера, я отямився вдома без задніх ніг і передніх рук. Пережитий хард-кор змінив мій погляд на чарівні ліхтарі Soul, і стало зрозуміло, з якої причини хтось, хто їздив у машині до нас, заклеював логотипи KIA зовні й усередині. Це була спроба «сховати Корею». А її так просто не сховаєш. При всьому моєму неупередженому ставленні й відсутності скепсису до корейських автомобілів.
- У нескромних за розміром дзеркалах видно все необхідне, і, якщо не рахувати мізерної проглядності через багажні двері, огляду ніщо не заважає.
Зовнішність і враження
Дизайн екстер'єру мене, як і раніше, радує. Назвати цей автомобіль «Mini для бідних» язик не повертається, хоча варіантів персоналізації — тисячі. По-перше, Soul складно назвати бюджетним: ціни стартують від 600 тисяч і сягають 770. По-друге, мої побажання інженерам зводяться до одного зрозумілого слова — easy: хочеться акуратніше, спокійніше, практичніше і, головне, м'якше. Здорово, що KIA заспівала свою власну пісню, але поки що в ній замість Heart чується hard. По-третє, французи обіцяють оснастити «роботом» поки що виключно «механічний» Citroen C3 Picasso. І якщо знадобиться розвозити китайську піротехніку відьмам на Хелловін, добровольців шукати не доведеться — ось він, я.
Ціни на опції
- Чорний глянсовий спойлер обійдеться трохи дорожче 6500 рублів.
- Бічні труби підніжки коштують близько 17 тисяч, захист бамперів — приблизно 15 тисяч.
- Легкосплавні диски продаються за ціною близько 12 тисяч за штуку.
- Декоративні наклейки на кузов — 13 400 рублів, і це зовсім недешево.
Технічна начинка
Говорити про те, що Soul побудований на якійсь конкретній платформі, складно. Як, втім, і у випадку з багатьма сучасними автомобілями. «Візок» цього корейського красеня — набір модулів, які використовуються в різних моделях концерну Hyundai-KIA. Передні стійки McPherson, задня скручувана балка і панелі підлоги — від малютки Hyundai i20. Дещо запозичено у сімейства Kia cee'd. До речі, за колісною базою i20 поступається Soul лише 25 мм — 2525 проти 2550.
Якщо розібратися, то «душею» хетчбек Kia Soul не такий уже й молодий. Мотори «корейцю» дісталися давно знайомі. Бензиновий агрегат з розподіленим уприскуванням 1.6 (124 к.с.) і дизель з акумуляторним уприскуванням common rail 1.6 CRDi (128) уже не перший рік ставлять на модель cee'd. Зате на відміну від Європи нам окрім агрегатів об'ємом 1,6 л обіцяли привезти і топову дволітрову «четвірку» потужністю 143 к.с. З нею, як і з турбодизелем, зможе працювати чотириступінчастий «автомат», який недоступний на початковій модифікації зі 124-сильним мотором.
Безпека
Навесні 2009 року Kia Soul пройшов перевірку на міцність за новою, посиленою методикою Euro NCAP і заробив максимальні п'ять зірок. Найкращий результат «корейця» — 87% за захист дорослих пасажирів. Щоправда, експерти відзначили, що приладова панель травмонебезпечна для ніг водія і переднього пасажира. Оштрафували автомобільчик і за те, що при бічному краш-тесті прочинилися водійські двері. По 86% машинка отримала за турботу про маленьких пасажирів і злагоджену роботу електронних помічників. А ось безлошадних Soul не пошкодує — рівень пішохідної безпеки оцінений у 39%.
Історія створення
Історія хетчбека Kia Soul почалася з однойменного концепту. Його показали в 2006 році в Детройті як задум каліфорнійського дизайн-центру KIA, реалізований спільно з підрозділами корейської компанії в Сеулі та Європі. Концепт мав вразити публіку не лише зовнішнім виглядом (а в нього були панорамний скляний дах і задні двері, що розчиняються проти ходу руху), а й футуристичним інтер'єром, побудованим «навколо» мультимедійної системи.
Керував проектом Kia Soul шеф-дизайнер корейської компанії Петер Шрайєр, який з 1979 по 2006 рік працював на Volkswagen. Серед його творінь для німецького концерну — перше покоління Audi ТТ, «четвертий» Golf і VW New Beetle. Перехід Шрайєра в KIA спочатку зустріли з глузуванням, але Петер поставив перед собою мету наділити корейського автовиробника відмінним емоційним стилем. Soul, у назві якого чується не лише «душа», а й Сеул, — яскравий представник обраного Шрайєром напрямку.
У 2008-му корейці показали ще три концепти Соула — Diva, Burner і Searcher (на фото поруч з ними сам Петер Шрайєр), дуже близькі до серійної моделі, яка дебютувала того ж року в Парижі.
У 2009 році Kia Soul став першим корейським автомобілем, який отримав престижну дизайнерську нагороду red dot за миттєву впізнаваність на вулицях і вдале поєднання емоційності з функціональністю. Щоправда, це була заохочувальна премія, але, наприклад, Мерседесу E-класу дали точно таку ж.
За кадром
На фотосесію в нас був лише один день, і, звісно ж, зранку зарядив дощ. Не маючи можливості зробити жодного нормального знімка, окрім інтер'єрного, ми забилися в один із Ленд Роверів, що брали участь у фотосесії, і ввімкнули телик. А там — «Top Gear. Російська версія». Ну хіба не смішно?
Через дощ Soul довелося фотографувати під мостом і в тунелі. Зрозуміло, по дорозі з мийки машина добряче завазюкалася, і оскільки всю воду з п'яти бутлів «вихлебали» Ленд Ровери, для Соула не лишилося нічого, окрім як начерпати каламутної водички з Москви-ріки.
