Geely Vision. Погляд у минуле.

Geely Vision. Погляд у минуле

Одного разу керівника Toyota запитали про перспективи китайського автопрому. Японець лише махнув рукою і зауважив, що років через п'ять-шість Піднебесна забере ініціативу собі. Судячи з нещодавньої виставки в Детройті, китайські інженери вже цілком освоїли гібриди та електрику, а деякі їхні концепти навіть випереджають конкурентів за низкою показників. Але це техніка майбутнього, яка дістанеться до масового споживача ще нескоро — років через п'ять, а з урахуванням лобі нафтових корпорацій, можливо, і через десять. А поки китайці пропонують покупцям куди скромніші та доступніші машини.

Так уже сталося, що головним полігоном для обкатки китайських новинок стала Росія. Ми на собі випробували всі етапи еволюції автопрому КНР. Зазвичай за тести платять, але китайці, навпаки, тільки брали з нас гроші та продовжують брати. При цьому варто віддати їм належне: на відміну від наших виробників, вони не стоять на місці, а постійно доопрацьовують свої моделі та вчаться на помилках. Пам'ятаєте перші «китайці» — BYD Flyer або FAW Jinn? Мурашки по шкірі? На їхньому тлі навіть Lada Kalina здавалася вершиною інженерної думки. Зараз справи йдуть куди краще, тим більше що криза відсіяла слабких гравців, залишивши лише гідних. Одним із них виявився седан Geely Vision — друга модель марки, офіційно представлена у нас.

По суті, це перша «кризова» пропозиція: Vision дістався до Росії якраз до початку обвалу ринку. Про тест заговорили ще в грудні, але тоді не склалося, а тепер, на запрошення представництва, я вирушив у справжній пробіг Золотим Кільцем. Майже тисяча кілометрів дорогами, далекими від ідеалу, — це серйозна перевірка (у Москві тест зазвичай удвічі коротший, асфальт кращий, а з сервісом простіше).

Одразу скажу: усі Geely Vision, які брали участь у пробігу, із завданням впоралися. Єдина поломка сталася наприкінці першого дня в Ростові Великому — зіскочила клема зі стартера. Навряд чи це можна назвати серйозною несправністю, тим більше що усунули її за три хвилини, дві з яких пішли на пошук причини. Загалом, із надійністю все було гаразд, хоча перед стартом у мене були сумніви. А ось в іншому побоювання, на жаль, підтвердилися.

Візьмемо зовнішність. Китайці ніколи не славилися дизайном. Ні, їхні машини не такі потворні, як деякі творіння SsangYong, але й запам'ятовується в них нічого немає. Vision — той самий випадок. Він не поганий і не старий, він просто безликий. Начебто все на місці, але постав його біля супермаркету чи в аеропорту — і він одразу розчиниться в потоці. Причина проста — суцільні запозичення. Відверто клонувати японські моделі, як раніше, китайці вже не стали, але й сильно напружуватися, мабуть, не захотіли. Просто зібрали «з миру по нитці». У підсумку вийшла машина «ні риба ні м'ясо». Начебто все сучасно та гармонійно, але індивідуальності — нуль. Єдине, що вгадується, — дев'ята Corolla, яка, схоже, і була головним джерелом натхнення. Щоправда, вона й сама не була королевою краси у своєму класі.

Логічно було б очікувати, що й інтер'єр зроблять за лекалами Toyota, але тут китайці вирішили проявити оригінальність. Кокпіт чимось нагадав мені передню панель Nissan Teana минулого покоління. Загальний «підвіконник», що переходить у масивне горизонтальне ребро, глибоко втоплена приладка… У Європі таке не прийняли б, але в Азії — інша справа. Там свої уявлення про «правильний» бізнес-седан, і цінують не елегантність, а розмір. Та сама Teana в Південно-Східній Азії продавалася чудово. До речі, «бізнес-седан» — не застереження. Саме так китайці позиціонують цю машину. Напевно, тому в салоні багато штучного карбону (підозрюю, що в китайській версії замість нього — не менш «натуральне» дерево), а дверні карти обтягнуті «шкірою».

Хоча до бізнес-класу Vision поки не дотягує. Формально він узагалі не вписується в стандарти: довжина кузова — 4 602 мм, а це чистий сегмент D за європейською класифікацією. Не дотягує він і за іншими параметрами — оздобленням та оснащенням. Хоча треба визнати, пластики китайці використали вже цілком пристойні. При нагріванні вони ще пахнуть, але запах ледь вловимий. І зібраний салон непогано. Враження псує лише величезна діра в панелі, де має стояти «двоповерхова» магнітола. Усередині — проводи та клеми, жодних заглушок. І ось у такому вигляді машина продається клієнту!

Але головна біда цього авто — комфорт. Проєктуючи салони, китайці, як і раніше, думають про своїх співвітчизників. Здавалося б, логічно, але для експорту потрібно робити окремі версії, як це роблять японці. Людині середнього зросту у Vision буде більш-менш зручно, а ось тим, хто вищий, доведеться туго. Насамперед це стосується посадки. Регулювання сидіння чисто номінальні — налаштувати його як слід неможливо. Кермо рухається тільки по висоті, і діапазон дуже малий. У підсумку високому водієві доводиться сидіти з витягнутими руками, притиснутими до живота коліньми (які ще й підпирають кермо знизу) та вивернутими ступнями, інакше вони просто не дістануть до педалей. Зрозуміло, що провести в такій позі більше двох годин поспіль нереально, що й підтверджувалося не раз за час пробігу.

Це особливо прикро, бо в решті салон Geely цілком комфортний. Ззаду можна розміститися і вдвох, і втрьох — місця для колін достатньо (позначилося обмеження робочого простору). Багажник так узагалі величезний — два-три повнорозмірні чемодани помістяться без проблем. А для довгомірів є складаний задній диван.

Двигун один — 133-сильний, об'ємом 1.8 літра, «запозичений» у Toyota. Судячи з шильдиків, він оснащений системою зміни фаз газорозподілу CVVT, але на ділі це ніяк не підтверджується — їде машина досить мляво. Пік тяги (165 Нм) припадає на 4 200 обертів. Ось із цього моменту автомобіль починає їхати, а до цього — тільки шумить. Звісно, за бажання можна навіть обганяти. Але тільки якщо приноровитися до вкрай невдалої коробки. Другу передачу для нормальної динаміки доведеться викручувати «в дзвін», і тільки тоді третя ввімкнеться без провалу. І не забувайте, що стрілка тахометра не повинна опускатися нижче позначки «40», інакше обгін закінчиться повільно та сумно.

Ще один цікавий момент — п'ята передача. На ній седан не їде швидше 150 км/год — упирається, як у стіну. Зате на четвертій можна розігнатися до 160–165 км/год. Думаю, можна вичавити й більше, але ми з колегою не наважилися.

Страшно. І справа в шасі. Оригінальну платформу китайці робити не стали — взяли все від моделі МК, розтягнувши базу до потрібної довжини. Але Vision на 200 кг важчий, у нього інше розподілення ваги та центр тяжіння… У підсумку за відносно пристойної жорсткості та енергоємності зона комфорту тут просто відсутня: амортизатори надто жорсткі, щоб не передавати на кузов дрібні нерівності, але при цьому надто податливі, щоб боротися з кренами та розкачуванням. У результаті на грейдері седан дрібно тремтить, а на хвилях «пливе», як круїзний лайнер у шторм.

Зате при потраплянні в вибоїну кермо залишається стабільним. Сподобалось і те, що до баранки потрібно прикладати зусилля — це створює відчуття надійності… Ось тільки зусилля це не змінюється ні зі зростанням швидкості, ні при повороті коліс. Про прозорість навіть мови немає. Спочатку я входив у повороти виключно очима. Потім, щоправда, приноровився, але проблему це не вирішує.

У підсумку шасі в машини абсолютно недороблене — зазвичай у такому вигляді європейський автомобіль відправляють інженерам-підвісочникам, але тут цю роль виконують покупці, тобто ми з вами. Китайці, як відомо, часто доводять свої машини вже в процесі виробництва, уважно прислухаючись до скарг власників. Тому їхні автомобілі більше не «клюють носом» при спуску з бордюру, і саме тому Vision привозять до Росії з чорним салоном, де замість «дерева» — «карбон».

Тож залишилося лише навчити цей седан їздити як слід. І, судячи з усього, у Китаї за це завдання взялися серйозно та в прискореному темпі. Ще до кризи місцеві автогіганти почали переманювати спеціалістів у іменитих західних компаній. Тепер цей процес тільки прискориться, тим більше що китайці планують придбати не лише кадри, а й технічну базу — Geely, за чутками, ось-ось стане власником Volvo. Керівництво Ford, звісно, це заперечує, але точно так само воно відхрещувалося і при продажу Jaguar з Land Rover. Чи стане китайський бренд господарем преміум-марки — покаже час, але мене в цій історії цікавить інше. Якщо за 350 тисяч рублів (саме стільки просять за базовий Vision) скоро можна буде купити майже справжній Volvo, то куди тоді подінеться рідний «АвтоВАЗ»?

Технічні характеристики

Джерело – AUTOMANIA.RU