Ford Mondeo Diesel. Дим у вітчизні.

Ford Mondeo Diesel. Дим у вітчизні

Дизель — винахід німецький, відточували його французи, але наші співвітчизники все одно поглядають на такі мотори з недовірою. Може, Ford Mondeo, переведений на солярку, зуміє переконати скептиків?

Страхи — геть

Дивно, що при тому, яких висот досягли радянські танкобудівники завдяки двигунам, запатентованим Рудольфом Дизелем, обивателі в нас досі скоса поглядають на легкові машини з таким агрегатом. Взяти хоча б Т-34: його 500-сильний 12-циліндровий мотор на початку 40-х справив фурор у військовому машинобудуванні. Після війни дизель міцно асоціювався в нас із тепловозами, вантажівками та автобусами, а власники легковиків на солярці в СРСР вважалися чи не ізгоями.

Та й у пізніші часи ситуація була не кращою. Люди, які купували вживані дизельні іномарки, що чаділи й кашляли, викликали в оточуючих радше жалість. Мовляв, невже на нормальний бензиновий агрегат не накопичив?

Заради справедливості варто сказати, що справжній прорив у дизелебудуванні стався зовсім нещодавно. Ще років десять-п'ятнадцять тому мотори з передкамерним упорскуванням гриміли, вібрували й не блищали жвавістю. А потім з'явився прямий упорскування, система «коммон рейл» і п'єзофорсунки. Ці технології лише за десятиліття повністю змінили уявлення про дизель. Сьогодні він не просто економніший і чистіший, а часто й швидший за бензинових побратимів. У Європі більше половини продаваних машин — дизельні. То чого ж ми вперто боїмося?

Винні самі

Треба визнати, що Ford запізнився з дизельними розробками. До середини 90-х в інженерних відділах «Блакитного овалу» то чи не вірили в перспективу таких моторів, то чи просто не поспішали. Створені тоді агрегати виглядали архаїчно на тлі рішень Volkswagen і Peugeot. Той, хто їздив на Focus з 1,8-літровим турбодизелем, підтвердить: хвалитися там було нічим. Мотор не вирізнявся ні економністю, ні тишею, ні чуйністю.

Тоді Ford пішов ва-банк і залучив до співпраці інженерів Peugeot — тих, хто знав про дизелі все. Показово, що перший європейський автомобіль з турбованим дизелем, Peugeot 604, з'явився ще в 1978 році. Видно, що Ford звернувся за адресою.

Але партнерство це було далеко не рівноправним. В об'єднаній команді розробників працювало близько 200 моторників Peugeot і лише один представник Ford. Утім, схема «ви нам мізки, ми вам гроші» спрацювала чудово.

Знайомий інтер'єр

Очікувано, що зовні дизельний Mondeo нічим не видає своєї «солярочної» сутності, крім скромних шильдиків TDCI. Усередині — теж жодних особливих відмінностей, хіба що тахометр із укороченою шкалою. І це радше плюс, адже Mondeo у версії Titanium X — це просто свято. Звучить гучно, але по-іншому не скажеш!

Сидіння, оббиті штучною замшею «Алькантара», виглядають шикарно, а футуристична приладова панель IP Cluster III і взагалі робить салон схожим на машину класом вище. Але ось базові комплектації Core або Trend — зовсім інша історія. Якщо відсутність «Алькантари» можна пробачити, то спрощена панель приладів засмучує. Віддавати ж майже 17 700 рублів за більш просунутий IP Cluster — це вже перебір.

В принципі, ці два моменти — дорога опція з приладкою і відверто дешевий пластик кожуха рульової колонки — єдине, за що можна дорікнути інтер'єру. В решті все чудово: просторий диван, зручно розташовані кнопки й важелі, якісні матеріали, хороша оглядовість, потужна аудіосистема та ефективний клімат-контроль. Може, я надто щедрий на похвалу? Мабуть, ні.

Талант у всьому

Тисну сріблясту кнопку Ford Power — і під капотом спокійно заводиться дизель. Жодного тремтіння на кермі чи важелі КПП, яке ще років п'ять-шість тому було нормою для дизельних легковиків, тут немає.

Взагалі, дизельний мотор традиційно краще дружить із механікою. Автомат із гідротрансформатором з'їдає і без того скромну потужність, та й зайва тяга йому не потрібна. Зі 140-сильним TDCI Mondeo і механічною коробкою потрібно трохи звикнути: у самому низу обертів тяги трохи бракує, тож під час старту доводиться піднімати стрілку тахометра приблизно до 1000 об/хв.

Але ось що цікаво: з 6-ступінчастим «автоматом» (а в нас продають лише таку версію) усе навіть краще. Хоча б тому, що заглухнути на світлофорі тепер неможливо. І за динамікою жодних розчарувань.

Максималка у версії з АКП трохи нижча, ніж у «механіки» — 205 км/год проти 210 км/год, зате розгін до сотні впевнений: 10,2 секунди. Ще більше вражає еластичність. Наприклад, з 80 до 110 км/год на вищій передачі Mondeo прискорюється за 10,6 секунди — це на півтори-дві секунди швидше, ніж бензинові аналоги тієї ж потужності.

Що це дає водієві? Бадьорий рух у місті, коли можна сміливо сперечатися з усіма на світлофорних стартах, упевнені обгони на трасі без хірургічного розрахунку кожного маневру, і повна байдужість до завантаження. З п'ятьма пасажирами й доверху набитим багажником 140-сильний Mondeo розганяється так само легко, як і з одним водієм.

Але найдивовижніше — витрата. Важкий седан (споряджена маса дизельної версії з АКП — рівно півтори тонни) навіть у міській метушні з постійними розгонами, гальмуваннями й заторами вкладається в 10 літрів солярки на сотню. На трасі апетит і взагалі казковий.

За крейсерських 130–140 км/год Mondeo витрачає близько 7 літрів на сотню. А враховуючи місткий 70-літровий бак, виходить ідеальний автомобіль для далеких поїздок.

Гран-турізмо для ощадливих

Якщо 2-літровий 140-сильний Mondeo здається жвавим, то яким же є його потужніший побратим? І очікування виправдалися. 2,2-літровий турбодизель на 175 к.с. — це просто ураган. А як інакше, якщо вже до 1750 об/хв доступні 420 Нм крутного моменту! Справжній тепловоз.

Розгін настільки стрімкий, що єдине, що заважає повністю насолодитися ним — це необхідність часто перемикатися вгору. До самої 6-ступінчастої коробки претензій немає: працює вона чітко. Але короткий робочий діапазон дизеля й щільні передавальні числа означають, що важелем доведеться орудувати, як заправський кухар ножем.

Зате нагородою будуть не лише 8,7 секунди до сотні, а й смішна витрата. 8,4 літра на сотню — це якось несолідно для такого темпераменту. Наприклад, 225-сильний бензиновий Mondeo з мотором 2.5 Turbo витрачає більше навіть у змішаному циклі. При цьому бензинова версія не швидша, а коштує дорожче. Тож 2,2-літровий TDCI цілком можна вважати антикризовим спортседаном — жвавим та економним.

Про шайбу не забувати

Як і деякі моделі Land Rover і Jaguar, цей Ford обладнаний системою Easy Fuel («Легка заправка»). Придумана вона, щоб у бак дизельної машини не потрапив бензин, і навпаки. У Європі такі помилки — звичайна справа, щороку обходиться водіям і страхувальникам у мільйони євро.

Працює Easy Fuel геніально просто — за рахунок різного діаметра заправних пістолетів. Дизельний шланг трохи товщий, і коли ви намагаєтеся вставити в горловину пістолет для 95-го, датчик, уловивши невідповідність, блокує запобіжну шайбу. Начебто чудовий захист від дурня. Але від дурня — так, а от від суворої російської дійсності — не завжди. Навіть у Москві ще трапляються АЗС зі старим обладнанням, де пістолети однакові для будь-якого палива. Саме на такий випадок у багажник дизельного Mondeo дилер зобов'язаний покласти спеціальну лійку, яка врятує від конфузу.

Беремо?

Із цієї весни завод Ford у Всеволожську нарешті почав випускати Mondeo, але на вартість це ніяк не вплинуло — ціни навіть підросли. Найдорожчий варіант середнього класу — 175-сильний дизельний універсал у спортивній комплектації Sport за 1 232 500 рублів, а хетчбек із п'ятьма дверима обійдеться на 15 тисяч дешевше. Навіть з огляду на те, що порівняно з 2,5-літровим турбомотором ви трохи економите, сума все одно вражає. Зате скромніший 2-літровий TDCI куди доступніший: седан на 140 сил з автоматичною коробкою в комплектації Trend (оснащення там, звісно, не розкішне, але в нинішні часи на цьому можна жити) коштує 900 500 рублів. Це лише на півтори тисячі дорожче за бензинову версію з двигуном 2,3 л, яка помітно повільніша й ненажерливіша. Тож, може, пора нарешті дати дизелю шанс?

Дмитро Анатольєв

Технічні характеристики

Хетчбек/Седан/Універсал

* Дані для автомобіля з 6-ступінчастою АКПП

Джерело – AUTOMANIA.RU