Ford Mondeo: Овальне сонце

Коли маркетологи опитали власників Ford Focus, картина вималювалася цікава: їхній наступний автомобіль — це або черговий Focus, або його старший побратим Mondeo. При цьому сама марка Ford влаштовує людей майже в усьому: і щодо надійності, і щодо витрат на утримання, і за рівнем безпеки. Бракує лише одного — того самого щемкого відчуття, коли машина не просто везе, а змушує серце битися частіше. Поки інженери та дизайнери корпіли над новим Mondeo, маркетинговий відділ народив концепцію Feel the Difference — «відчуй різницю». У рамках цієї ідеї до традиційного синього кольору, який супроводжує Ford уже понад століття, додали помаранчеву смужку — символ оновлення, сонця та нових емоцій.

Познайомитися з новинкою мені довелося під Санкт-Петербургом, а урочиста прем'єра відбулася в Костянтинівському палаці — тому самому, де роком раніше збиралася Велика Вісімка. Чи не надто пафосне місце для одного з найнародніших брендів Росії? Явно простежується бажання підняти нову модель на сходинку вище за попередника. Що ж, амбіції зрозумілі, тепер подивимося, чи зуміє сам автомобіль відповідати таким очікуванням.

Зовні Mondeo і справді вдався: він помітно підріс щодо попередника і ділить платформу з мінівенами S-MAX та Galaxy. Косі окаті фари та роздуті колісні арки — у них вгадуються риси і Toyota Camry, і Volkswagen Passat. Адже саме ці дві моделі і призначені головними конкурентами. Виходить, фордівці вирішили одним махом зайняти одразу дві ніші: сімейну, де заправляють Passat, Vectra та Mazda6, і нижній сегмент бізнес-класу, де царюють Camry, Teana та Galant. Кінетичний дизайн, який так полюбився в S-MAX, у седані виглядає ще виразніше. У його довгому силуеті можна знайти схожість із будь-ким, але при цьому Mondeo нізащо не переплутаєш з іншими. Окремої згадки заслуговує універсал — покататися на ньому не випало шансу, але зовні він полонить навіть сильніше за седан. Розумом розумієш, що величезний багажник потрібен далеко не завжди, особливо коли за нього просять зайву тисячу доларів, та й оглядовість ззаду страждає, — але виглядає він просто приголомшливо.

Спочатку мені дістався Mondeo з 2,5-літровим турбомотором у комплектації Ghia. Про двигуни розповім окремо, а ось салон, м'яко кажучи, засмутив. Після такої яскравої зовнішності чекаєш не менш захопливого інтер'єру, а тут — банальний «дерев'яний» декор, від якого відгонить корейщиною чи китайщиною. Хоча щодо оснащення претензій немає. За доплату ставлять електроприводи сидінь із пам'яттю на чотири позиції. У моїй машині були ще й парктроніки по колу, і запуск двигуна кнопкою. Трохи згодом з'явиться опція безконтактного відкриття дверей. Дорогі версії радують задніх пасажирів повітроводами у стійках кузова — знову натяк на бізнес-клас. Широченні крісла обтягнуті слизькою шкірою, а між валиками бічної підтримки, здається, помістилися б двоє таких, як я. Саме сидіння навіть у нижньому положенні сидить підозріло високо — одразу згадуєш про спорідненість із мінівенами. У седані це непривично, зате оглядовість чудова. Ззаду просторо навіть для трьох, а невеликий центральний тунель анітрохи не заважає. А ось багажник просторим не назвеш: для Росії Mondeo возять із повнорозмірною запаскою, а в підлозі виштамповка тільки під докатку. Тому об'єм падає з величезних 550 літрів до 493, та й користуватися ним не надто зручно — він широкий і глибокий, але зовсім плаский.

Чисто з цікавості зазирнув у Mondeo у версії Titanium X — і зовсім інша справа. Оздоблення полірованим алюмінієм виглядає куди цікавіше, додає салону повітря і цілком відповідає сучасним уявленням про «бізнес». Доповнюють картину стильна магнітола Sony із чейнджером і підтримкою МР3, а також розсип кнопок на кермі. Спочатку кермо нагадує ігровий джойстик, але до опцій звикаєш швидко — дякуючи зручному меню з повною русифікацією, схожому на інтерфейс мобільника. І, звісно, обертові дефлектори повітроводів — привіт спорідненій Mazda6. Усі тестові машини були з традиційною стрілочною приборкою з двома колодязями, як у S-MAX. Але зовсім скоро Ford обіцяє привезти в Росію навігацію, і тоді можна буде замовити версію з великим кольоровим дисплеєм на панелі.

У списку опцій для Mondeo значиться навіть адаптивний круїз-контроль, який сам тримає безпечну дистанцію до автомобіля, що їде попереду, — нічого подібного немає ні в кого в ціновому діапазоні до 50 тисяч доларів. В автоматичному режимі він працює на швидкостях вище 30 км/год і сам прискорює та гальмує машину. Але навіть коли круїз вимкнено, радар стежить за обстановкою і при небезпечному зближенні подає звуковий і світловий сигнал, а заодно піднімає тиск у гальмах, щоб водій міг загальмувати максимально швидко за першим же своїм рухом.

2,5-літровий турбомотор, знайомий за Focus ST і S-MAX, дарує Mondeo дуже впевнену динаміку, яка не губиться навіть у надрах розтягнутої 6-ступеневої КПП. Мотор починає тягнути вже після 2000 об/хв, і його паровозна тяга не слабшає до самої відсічки, тож прискорюватися можна чи не на будь-якій передачі. Щоправда, важіль КПП перемикається не надто чітко, а зчеплення у потужного двигуна довгохідне, і поводитися з педаллю потрібно обережно — величезний крутний момент провокує ривки при перемиканнях. Прикро, що з цим мотором не пропонують автоматичну коробку, і такий гідний двигун ризикує залишитися долею лише спортивних водіїв.

Скромніша 2,0-літрова версія — вибір практичних. Тяги вистачає і для міста, і для траси, а КПП зі зчепленням працюють помітно м'якше і зговірливіше. Їзда виходить плавною і розміреною. Звісно, після 150 км/год чекати від мотора чудес не доводиться, але до позначки 200 км/год стрілка все ж дотягується. «Золота середина» — 2,3-літровий 161-сильний агрегат, який, як і «автомати», з'явиться ближче до осені.

Шумоізоляція в обох моторів чудова, причому турбований виявився навіть тихішим. Обидва двигуни дають про себе знати тільки на високих обертах, тож при спокійній їзді до 150 км/год можна розмовляти, не підвищуючи голосу, — за цим параметром Mondeo явно обходить своїх азійських конкурентів у бізнес-класі.

У новому Mondeo інженери відмовилися від двоважільної передньої підвіски, яка так добре показала себе на Peugeot 407 і Mazda6, на користь класичного McPherson, але налаштували його просто чудово. Ззаду — багатоважіль, як і належить. На розбитій дорозі седан летить як стріла, не відхиляючись від курсу, і тільки звучні ляпаси широких 17-дюймових коліс нагадують про російське покриття. 2,0-літрова версія стоїть на 16-дюймових високопрофільних шинах, але на поведінці це майже не позначається — та сама чудова курсова стійкість і солідний запас енергоємності. Для повного захвату Mondeo бракує лише дрібки азарту і спортивності — машина їде дуже правильно, точно слідуючи за кермом із реактивним зусиллям. Але таке відчуття, що автомобіль підкоряється водієві не тому, що той ним керує, а тому, що в нього така програма.

Фінішували ми знову біля Костянтинівського палацу, на тлі якого Ford Mondeo виглядає якось непривично. При цьому критикувати Mondeo за невдалий дизайн салону в Ghia і відсутність родзинки в керованості досить складно. Це те саме, що лаяти Honda Civic або Mazda3, черги за якими вже наближаються до року. На момент презентації, коли в салонах дилерів ще не було жодної машини, було зібрано 1500 передоплачених замовлень — і це при тому, що версії з «автоматом» поки недоступні. Тому головним головним болем для Ford уже кілька років залишається не те, як продавати автомобілі, а як вибити додаткові квоти для російського ринку. Є навіть надія, що частина покупців Focus уже зараз переметнеться на новий Mondeo, благо базова версія зі 125-сильним мотором 1,6 літра коштує від 23 850 доларів. Але зовсім скоро ціни повністю переведуть на рублі.

На тлі багатомісячних черг за Focus та іншими фордівськими моделями помаранчева смужка виглядає справжнім знущанням. Так і хочеться крикнути: замість того щоб вигадувати нові кольори, краще б наростили виробничі потужності, щоб не змушувати клієнтів чекати і не провокувати спекуляцію! Але рано чи пізно навіть російський ринок досягне насичення, і ось тоді зійде сонце над відділом маркетингу, до чого новий Mondeo чудово підготувався...

Текст і фото: Леонід Павлов.