Fiat Grande Punto. Viva Grande
Погодьтеся, машина зобов'язана чіпляти погляд — непомітні моделі зазвичай швидко йдуть зі сцени. Якщо це правило працює, то нинішньому Grande Punto уготоване довге життя. Щодо дизайну цей хетчбек, на мою думку, може сміливо претендувати на звання одного з найкращих у класі. Дерзкий, стрімкий, стильний — екстер'єр заслуговує лише на компліменти. І це недивно: над зовнішністю працював сам Джорджетто Джуджаро, метр італійського дизайну. Схоже, саме він придумав оформити машину в дусі Maserati Spider, від якого Grande Punto дісталися краплеподібні фари, похилий капот і спортивні пропорції. За такий шедевр майстру належать довгі овації.
Передня панель ніби ширяє над підлогою, графічні дефлектори, триспицеве кермо, акуратні ряди кнопок клімат-контролю та магнітоли на центральній консолі... Усередині все виглядає гідно, але до зовнішньої пишноти салону далеко. Втім, враховуючи консервативні смаки європейців (згадайте, як прохолодно вони прийняли футуристичний інтер'єр Nissan Primera), нічого дивного в цьому немає. А ось з ергономікою у Fiat не все гладко. Бічна підтримка передніх крісел слабкувата. Самі сидіння ніби розраховані на тендітну людину — для високого водія вони короткуваті. Ноги та спина будуть у напрузі, і за пару годин почнуть нити. Для далеких поїздок краще обрати іншу машину. Але «італієць» і не створювався для трансконтинентальних маршрутів — у місті такі дрібниці не завдають клопоту. До того ж автомобілі цього класу ніколи не славилися ідеальною ергономікою (Mini Cooper — лише виняток). Зате дивує інше: при скромних габаритах Grande Punto в салоні не тісно, принаймні спереду. За кермом влаштується людина будь-якого зросту й комплекції. Вільно буде і в плечах, і над головою — не кожен С-клас може таким похвалитися.
Ззаду місця помітно менше. Вчотирьох їздити можна, але тільки якщо пасажири невисокого зросту. Людям вищим буде незручно в будь-якій компоновці, а якщо за кермом сидить водій баскетбольного зросту, то ззаду поміститься хіба що дитина — просунути ноги в десятисантиметрову щілину між сидіннями дорослому під силу тільки з акробатичними навичками... Втім, я відволікся. Тридверний Grande Punto — автомобіль для егоїста, тож пасажири на задньому ряду будуть рідкістю. Те саме стосується і багажника: п'ять-шість пакетів із супермаркету влізуть без проблем, але ось розсаду на дачу вже не повезеш. Та й не створений цей автомобіль для траси, особливо з базовим 1,2-літровим мотором. На молодшій Panda цей двигун почувається непогано, а ось для важчого Grande Punto його явно замало — тяги не вистачає, а спроби розкрутити його до верхів обертаються неприємним виттям. Зате альтернативний 1,4-літровий агрегат потужністю 77 к.с. дозволяє їхати бадьоріше і звучить приємніше. До речі, тільки з цим мотором доступна роботизована коробка MTA Dualogic — стандартна «механіка» з п'ятьма ступенями йде в базі. Через відсутність дизелів найпотужніший варіант для компактного Fiat — 1,4-літровий 16-клапанник на 95 к.с. Саме він опинився під капотом мого тестового автомобіля. Щоправда, такі тридверки продаються тільки у версії Sport і коштують недешево. Але про фінанси поговоримо пізніше.
На ходу такий Punto виявився швидким і жвавим — мотор весело розкручується і добре гальмує на понижених передачах. Машина легко набирає швидкість, от тільки шумить при цьому пристойно. До 6-ступінчастої механіки претензій немає. Хоча здалося, що трансмісію розробляли для іншого, об'ємнішого двигуна. Але звичайний водій таких нюансів, найімовірніше, не помітить.
За динамікою Fiat виглядає чудово. Він упевнено тримає дорогу, крени мінімальні, а нерівності проходить пружно і зібрано. Але провокувати його не варто — на серйозних ямах починає потрушувати, та й підвіска може постраждати. Гостре кермо з електропідсилювачем у місті — те, що потрібно, але зворотного зв'язку бракує. На швидкості воно стає інформативнішим, але залишається таким самим легким — похуліганити дозволяє, але розслабитися не дає. До речі, на Grande Punto (як і на Panda) стоїть двоступеневий електропідсилювач. У звичайному режимі кермо поводиться як у конкурентів. А ось після ввімкнення режиму «City» воно стає майже невагомим. Чоловікам це навряд чи потрібно, а ось дівчатам така турбота напевно припаде до душі.
Тепер про гроші. На жаль, у розмові про Grande Punto (та й про Fiat загалом) фінансова тема — та сама ложка дьогтю. Судіть самі: тестова тридверка без додаткових опцій коштувала 625 000 рублів. Так, за ці гроші ви отримуєте ABS, EBD, ESP, пару подушок, систему запобігання займанню FPS, повний електропакет, клімат-контроль і багато іншого, але за $24 000 можна взяти хетчбек С-класу більший і не менш укомплектований. Про Ford Focus взагалі мовчу. Єдина хороша новина — про зниження цін, оголошене минулого тижня. У середньому цінники на Grande Punto «схудли» на $2000, тож надія на відродження марки залишається. Хоча повторити тріумфальну ходу Fiat-124 нашою країною його нащадкам уже навряд чи вдасться.
Габарити (мм) 4030х1687х1490 Колісна база (мм) 2510 Маса (кг) 1075 Об'єм багажника (л) 275/1030 Робочий об'єм двигуна (см3) 1368 Макс. потужність (к.с.) 95 при 6000 об/хв Макс. крутний момент (Нм) 127 при 4500 об/хв Макс. швидкість (км/год) 177 Розгін 0—100 км/год (с) 10,5 Середня витрата палива (л) 5,9
Ціна (руб.) 367 000-519 000
Джерело – www.automania.ru