Fiat Grande Punto. Інопланетянин з Апеннін
Ні лауреат європейського конкурсу «Автомобіль року — 2004» Panda, ні дебютант Grande Punto так і не змогли переломити ситуацію. Справа не в самих автомобілях, а в усталених стереотипах і, звісно, в цінниках.
До італійських машин у нас ставлення насторожене. Багато хто сумнівається в їхній надійності та якості на дистанції: хто знає, що буде з таким авто через пару років? А віддавати за нього доводиться дуже пристойні гроші. Взяти хоча б героя нашого тесту — Grande Punto, який коштує майже 26 тисяч доларів. За ці гроші реально знайти Mercedes E-класу 2002 року з Німеччини. Порівнювати їх безглуздо. Тим більше що Grande Punto — це B-клас, де його конкуренти — Toyota Auris, Opel Corsa та Chevrolet Aveo хетчбек. Мабуть, на цьому список і закінчується, решта — вже гольф-клас: VW Golf, KIA Ceed та інші.
Отже, ми сідаємо за кермо цього прибульця з Апеннін. Чому Punto перетворився на Grande Punto — можна тільки здогадуватися. Схоже, виробники хотіли підкреслити, що малюк підріс: став довшим на 190 мм, ширшим на 20 мм і вищим на 10 мм. От би ще по сантиметру в кожен бік — і можна перебиратися в старший клас! Але, мабуть, це не входило в плани маестро дизайну Джорджетто Джуджаро, який, до речі, доклав руку і до Chevrolet Aveo.
Анфас Grande Punto нагадує усміхненого інопланетного немовляти. Очі-фари — просто замилування. А щоб не плакав, йому в рот-решітку вставили соску-логотип FIAT. Збоку — типовий Golf. У червоному виконанні — асоціація з пекучим перцем чилі. Інтер'єром займався Френк Стефенсон з Ferrari. Плавні лінії торпедо, приладова панель, всипана кнопками, пластик зверху в міру жорсткий, незвичайне оббивання крісел. Усе це піднімає настрій, особливо кумедний чоловічок на кришці бардачка та багажника, який явно отримує задоволення від водіння.
Новий Punto тільки виглядає дитиною. Насправді — він найбільший у класі. Багажник на 275 літрів вражає, а зі складеними задніми сидіннями — усі 1030. Ззаду цілком просторо: під час тесту там умістилися четверо дорослих. Центральна консоль заширока — права нога в неї впирається, коли розслабишся на трасі. З лівою ногою — взагалі біда. Педалі явно розраховані на мініатюрну дівчину, а не на чоловіка в зимових черевиках 43-го розміру. Ліва нога постійно зачіпає поличку для відпочинку ноги (схоже, тут нічого не міняли з версії з «роботом» — у нас на тесті була механіка).
У Європі Punto продається з п'ятьма моторами — від 1,2-літрового на 65 сил до 1,9-літрового турбодизеля на 125. В Україні вибір скромний: або 1,4-літровий двигун з МКПП, або під замовлення тридверка з 1,4 л 16 клапанів на 95 к.с. (теж тільки механіка). Розгін до сотні за 13 секунд не назвеш захопливим, зате на першій і другій передачах машинка жвава, азарт зникає лише до четвертої. Зате гальма — поза конкуренцією. У будь-якій ситуації автомобіль зупиняється миттєво. До цього навіть потрібно звикати, особливо якщо пересісти на FIAT з іншої машини.
Керується Grande Punto чудово, особливо в місті, якщо активувати режим «city» кнопкою з рулем. Тоді баранка крутиться буквально одним пальцем.
Бортовий комп'ютер налаштовується і запам'ятовує параметри для двох водіїв, нагадуючи «аудівську» логіку: достатньо кнопки праворуч на підрульовому перемикачі склоочисників. А от самі склоочисники влаштовані незручно: частоту режимів змінюєш не рухом важеля, а крутилкою. Це займає більше часу і відволікає від дороги. Зате задній склоочисник вмикається сам, коли починається дощ або сніг — для хетчбека це плюс. Двері блокуються вже на 5 км/год, а про ремені не забудеш — зумер кричить як сирена, варто тільки не пристебнутися. Причому сигнал про непристебнутого пасажира спрацьовує навіть якщо на сидінні лежить жіноча сумочка. Доведеться або пристібати її, або перекладати назад.
В умовах столичного бруду є мінуси. Омивача фар немає навіть як опції, тож вони швидко забруднюються. Задні стекла і дзеркала забруднюються ще сильніше. Ось така аеродинаміка — Джуджаро явно не врахував наших доріг і погоди.
Зате порадувала витрата. У місті, навіть у заторах, — не більше 7,6–7,8 літра на сотню. По трасі — 5–5,5 літра. Ходи важеля МКПП короткі та м'які, тож руки майже завжди лежать на кермі, зручно чіпляючись за його ребра (як в Audi), і крутять його без зусиль, отримуючи справжнє задоволення.
Тепер підсумки. Grande Punto — дійсно найбільший у B-класі, найоснащеніший, але й найдорожчий. Наш тестовий екземпляр оцінили в 520 000 рублів (приблизно 21 тисяча доларів), з яких 10 000 — за колір Exotica Red і 7 000 — за двозонний клімат-контроль. Підігріву крісел не було, але його можна додати за 10 000 рублів. Роботизована коробка — ще плюс 31 000. Разом повністю укомплектована машина — близько 600 000 рублів.
Чи не забагато для марки, яка вже не раз ішла з нашого ринку, так і не знайшовши своєї ніші? Може, справа якраз у завищених цінах?
Технічні характеристики:
| Габарити (мм) |
4030х1687х1490 |
| Об'єм двигуна (см. куб.) | 1368 |
| Максимальна потужність (к.с.) | 77 |
| Маса без навантаження (кг) |
1040 |
| Максимальна швидкість (км/год) | 165 |
| Розгін до 100 км/год (с) |
13,2 |
| Середня витрата палива (л/100км) | 7,7 - 7,9 |
| Максимальний крутний момент (Нм/об/хв) | 115/3000 |
| Об'єм паливного бака (л) |
45 |
| Об'єм багажника (л) |
275/1030 |
| Ціна тестованої моделі (руб.) | 520 000( у топовій версії 620000) |
Дмитро Шавирін
Дякуємо автосалону «Автомир» у Строгіно за наданий для тесту автомобіль.
Джерело – AUTOMANIA.RU