Зроблено в Америці

У Росії до американських автомобілів особливе ставлення. Їх цінують за значні габарити, невигадливий, але затишний інтер'єр, м'яку підвіску та великі двигуни, які охоче перетравлюють вітчизняний бензин. Але останнім часом до нас стали привозити інші машини зі США — ті, що призначалися для європейського ринку. Вони відрізняються скромнішими моторами та шасі, адаптованим під європейські вподобання. Ось тільки чи знайдуть такі автомобілі своїх шанувальників у нас?

Avenger

Мають сподобатися! Візьмемо, наприклад, свіжий Dodge Avenger, на презентацію якого нас запросили до Санкт-Петербурга. Навряд чи серед його однокласників знайдеться машина з такою ж яскравою зовнішністю.

Особливо виразний "Евенджер" спереду: кутові лінії капота, "примружені" фари квадратної форми та впізнаваний хрест радіаторної решітки. Помічаєш таку "морду" в дзеркалі заднього виду — і одразу хочеться поступитися дорогою. А мускулисті задні крила, рифлені пластикові заглушки по кутах задніх стекол та витягнутий капот — вилитий брутальний задньопривідний Dodge Charger.

А ось технічно Avenger, звісно, поступається своєму "старшому братові". По суті, це знайомий Chrysler Sebring, який продається в нас із весни, але з іншим кузовом та інтер'єром. Привід — лише передній, а гама моторів скромна: дві бензинові "четвірки" об'ємом 2,0 та 2,4 літра, що видають 156 та 170 кінських сил. Російським покупцям чомусь не запропонують навіть 2,7-літрову "шістку", яка є у "Себринга". Дивно, адже 190-сильний агрегат ідеально підійшов би машині з такою зовнішністю.

На пітерській презентації вибору нам не залишили — всі тестові машини були лише з 2,4-літровим двигуном та чотириступінчастим "автоматом". Незважаючи на нібито пристойну потужність, розгін до сотні займає більше одинадцяти секунд. А на трасі, вже на 120–140 км/год, мотор починає "задихатися". Їхати швидше можна, але обгони доведеться планувати заздалегідь: на високих швидкостях Avenger розганяється неохоче, супроводжуючи процес гучним ревом двигуна.

Корейські та японські конкуренти нашого "американця", навіть із менш потужними моторами, спритніші — на розгін до ста їм потрібно максимум 9–10 секунд. Можливо, справа в застарілій коробці передач, яку встановлюють на Avenger…

Втім, у місті тандем мотора та КПП працює чудово. "Автомат" перемикається плавно, майже непомітно, і лише при скиданні швидкості іноді подовгу думає — скинути одну передачу чи одразу дві. Та й мотора при спокійній їзді в салоні практично не чути.

Підвіска у Dodge Avenger — це "євроамериканський" компроміс між пружністю та комфортом. Дрібні нерівності машина проходить тихо та м'яко. Немалу роль тут відіграють високопрофільні 17-дюймові шини 215/60R17. Але на великих вибоїнах чи гострих стиках асфальту ззаду іноді лунають глухі удари — схоже, амортизаторам бракує жорсткості на відбій.

Приблизно так само Avenger поводиться і на шосе: пологі віражі він проходить упевнено, з мінімальними кренами, тішачи водія приємним зворотним зв'язком на кермі. Але варто покриттю погіршитися, як підвіска швидко "здувається" — не встигає відпрацьовувати всі купини та передає на кермо забагато вібрацій.

Пасажиром в "Евенджері" їхати комфортніше. М'які крісла, світлий та просторий салон, а ззаду — масивні стійки кузова, що створюють відчуття захищеності та затишку. Місця на задньому дивані, до речі, достатньо і в довжину, і у висоту навіть для людей зростом майже два метри.

Обговорювати інтер'єри американських автомобілів — справа, взагалі-то, невдячна. У них свої уявлення про те, яким має бути салон великого седана.

Ось і в Avenger передня панель простої форми, а пластик жорсткий і, за традицією, світлий. Ну то й що? Зате не потрібно ні до чого звикати: на центральній консолі мінімум кнопок, а магнітола та клімат-контроль керуються звичними "кругляшами". Складання якісне, нічого не скрипить і не гримить. До речі, шкіряного оздоблення сидінь для Avenger не передбачено навіть за доплату — замість нього пропонують спеціальну тканину YES Essentials, яка легко миється та не вбирає запахи. Шкода, адже наші співвітчизники люблять, коли "в салоні шкіра, всі справи"...

Загалом Avenger — непогана машина за ті 19 тисяч доларів, які за неї просять у США. Але в Росії цей седан коштує помітно дорожче: ціни на Dodge Avenger починаються від 752 тисяч рублів — це майже 30 тисяч доларів! Стільки доведеться віддати за автомобіль у базовій комплектації SE з дволітровим мотором та механікою. Аналогічний Avenger 2,4 з "автоматом" дорожчий на 63 тисячі рублів (23 300 євро).

Виходить, що наш седан потрапляє у дуже насичений ціновий сегмент і змушений змагатися з популярними Toyota Avensis, Honda Accord та новітнім Ford Mondeo, які в схожих комплектаціях коштують приблизно стільки ж. Але вони, за винятком Mondeo, менші та тісніші. І такої виразної зовнішності, як у "Евенджера", у них, звісно, немає…

Технічні характеристики Dodge Avenger

Nitro

Сподобається росіянам і брутальний Dodge Nitro. З ним ми, до речі, вже знайомі — цей позашляховик був у нас на короткому тесті на початку червня. Красива машина, навмисно масивна та дуже "яскрава", особливо з опційними 20-дюймовими хромованими колесами. А ось у салоні — наш "старий знайомий" Avenger. Такий самий невигадливий пластик передньої консолі, та сама магнітола, приладова панель із трьома "колодязями" та круглі рукоятки кондиціонера. Навіть кермо в них однакове, тільки на Nitro воно прикрашене алюмінієвими накладками та кнопками керування "музикою".

Поїздка на Dodge Nitro передбачала подолання "позашляхової" траси занедбаною лісовою дорогою. Щоправда, жодного серйозного бездоріжжя там, звісно, не було — лише коріння, що стирчить із землі, слизьке каміння та пара піщаних підйомів-спусків. Чому? Та тому що "Найтро" — не позашляховик, а, радше, "всюдихід". І це визнають навіть самі "даймлеркрайслерівці": за їхніми словами, в автомобіля зовсім інші завдання — показати смак і статус свого власника. А ті, кому потрібен справжній "прохідник", куплять собі Jeep.

Втім, із лісовим маршрутом наш "Найтро" впорався граючи. Лише на одному з підйомів загруз у піску — на задньому приводі та з увімкненою системою стабілізації, яка, пригальмовуючи буксуючі колеса, не дала в'їхати під тягою. Довелося підключати передній міст, після чого машина легко піднялася на вершину.

І підвіска у Nitro не дуже "позашляхова" — жорстка та тряска. Особливо це відчувається на машині з 20-дюймовими колесами. Пізніше я проїхався тим самим маршрутом на "Найтро", який був "взутий" у штатні 17-дюймові шини — інша річ! Набагато комфортніше та м'якше. Перед багатьма нерівностями швидкість, як виявилося, можна взагалі не знижувати — "пробити" підвіску тут майже неможливо. Тільки от виглядають маленькі колеса у величезних арках надто сиротливо.

В решті моє ставлення до цього автомобіля не змінилося. Не найкомфортніший і не дуже "прохідний", але з хорошою шумоізоляцією та досить потужним 3,7-літровим мотором V6, який розганяє важку машину з хрипким металевим ревом. Dodge Nitro — це модний всюдихід для тих, кому в першу чергу важливі "форми". А вже вони-то у "Найтро" просто відмінні!