Взяти на переляк. Dodge Nitro

Коли ця махіна під'їжджає ззаду, рука сама тягнеться до важеля покажчика повороту — блимнути і піти вправо, подалі від гріха. У дзеркалах розростається щось велике й кутасте: таке проковтне, навіть не вдавиться. Але я не звертаю — сам сиджу за кермом такого ж монстра. Це Dodge Nitro. І разом із колегами, які виїхали за мною з паркування, ми вже зграя.

Тут якась оптична ілюзія, збій окоміру. Якщо поруч немає інших машин, Nitro виглядає велетнем. А насправді його довжина — лише трохи більше 4,5 метра, та й зріст середній — 177 см. Тобто Dodge Nitro — суперник таких кросоверів, як Land Rover Freelander, Mitsubishi Outlander XL і Hyundai Santa Fe... Але назвати Nitro «паркетником» язик не повертається. І де ви бачили «паркетник» на 20-дюймових колесах? А ця решітка радіатора, а цей «квадратний» кузов із рельєфними колісними арками, а ці широкі підніжки. Та це ж справжній Jeep! Не джип як узагальнена назва всюдиходів, а конкретний Jeep Cherokee, на платформі якого, власне, і зроблений Nitro. Щоправда, платформа спрощена: якщо в Cherokee повний привід підключуваний і є знижувальна передача, то в Nitro знижувальної немає. І взагалі трансмісія елементарна: задній привід і жорстко підключуваний передок. Міжосьового диференціала немає, як немає і муфти, яка сама підключала б передню вісь. З іншого боку, Jeep Cherokee зі своїми наївними очима-фарами поруч із Nitro — просто дитина.

«Мотоциклетні» прилади чудово читаються в темряві	Мультимедійна система з інтерактивним екраном дозволяє записувати на жорсткий диск фотографії та музику через USB-порт	Електроприводи передніх сидінь — стандартне оснащення версії SXT

Емоції, емоції… Але саме на них і робили ставку дизайнери відділення Chrysler Group, до якого входить марка Dodge. Виводити в Європу черговий обтічний «паркетник»? Безглуздо — конкуренти з'їдять у два рахунки.

— Ми повинні струснути ринок середньорозмірних кросоверів, — по-американськи оптимістично заявляє виконавчий директор Chrysler Group з міжнародних продажів Томас Хауш. І Nitro, який так і хочеться назвати Нітрос (як закис азоту, N₂O, «стимулятор», що різко підвищує віддачу мотора), здатний на це. Звичайно, не за рахунок пересічної конструкції повного приводу та підвісок, а лише завдяки ефектній зовнішності. Судячи з телереклами, яку на повну крутять в Америці, автомобіль розрахований на відв'язну молодь — Dodge Nitro позиціонується як елемент хіп-хоп-культури. Та й у Росії брутальні позашляховики з наглухо тонованими стеклами залишаються в пошані.

Ручки з кнопками сьогодні зустрічаються все більше на вантажівках…	На водійських дверях — повний електропакет
Те, що не помістилося в дрібний «бардачок», можна покласти в просторий бокс-підлокітник, розташований між передніми сидіннями	Ручка керування трансмісією має лише два положення: задній привід (2WD) і жорстко підключуваний (без міжосьового диференціала) повний привід (4WD Lock). Перемикатися можна в русі

У салоні почуваєшся мачо. Висока посадка, вертикальна передня панель, величезний капот перед очима… Тут же згадуються кадри американських бойовиків, де поліцейські ганяються за злочинцями (або навпаки) на пікапах із подібним оформленням салону. Хоча ні, тут усе краще, сучасніше. Зручне сидіння з електроприводами, три колодязі приладів, які, за задумом творців, мають викликати асоціації з мотоциклом. А на центральній консолі красується кольоровий інтерактивний екран із діагоналлю 6,5 дюйма. Тут і навігація, і аудіосистема з жорстким диском на 20 гігабайт, є навіть USB-порт, через який можна завантажити музику у форматі mp3 або фотографії. Звичайно, це опція, і досить дорога. А якщо грошей не шкода, то на Nitro можна встановити навіть DVD-чейнджер із додатковим екраном на стелі — для задніх пасажирів.

Втім, ззаду непогано і без DVD. Забиратися високовато, зате «командирська» посадка покращує оглядовість. Місця багато і в ногах, і над головою, до того ж можна змінити кут нахилу спинок. А якщо діти-непосиди проллють на сидіння сік, то не доведеться загострювати стосунки: можна замовити оббивку сидінь тканиною YES Essentials, яка легко миється, не вбирає запахи і не вицвітає.

У повороті Dodge Nitro поводиться як класичний позашляховик — крениться, вислизає передньою віссю назовні, але з-під контролю водія не виходить

А ось багажник насторожив. Представники компанії, природно, його нахвалюють, особливо висувну панель, яка витримує 180 кг: вона, мовляв, дозволяє вантажити чемодани, не забруднюючись об задній бампер. Але вони замовчують про вантажну висоту, яка з цим чудовим висувним полом становить аж 85 см — закинути важкий чемодан на такий «стіл» непросто. Та й сам багажник невеликий — лише 389 літрів. Хоча, якщо скласти спинки сидінь, виходить вантажний відсік об'ємом 1994 літри з рівною підлогою.

На Dodge Nitro можуть встановлюватися три варіанти двигунів, але в Росію поки що завозитимуть машини тільки з двома — це дизельний виробництва італійської фірми VM-Motori об'ємом 2,8 л (177 к.с.) і бензиновий V6 потужністю 205 к.с. Обидва мотори не першої свіжості. Про бензиновий Nitro, на жаль, нічого не скажу — не було в Севільї таких машин. А ось дизельок не надихнув. Здавалося б, шістнадцять клапанів, безпосереднє впорскування палива common rail третього покоління (тиск 1600 бар), але робочий діапазон архаїчно вузький — мотор добре тягне лише з 2000 до 4000 об/хв. При цьому він досить шумить і нагадує про свою дизельну суть вібраціями на органах керування. Але я приймаю і шум, і вібрації як належне: цілком відповідає образу автомобіля — справжнього, чоловічого. Це не напудрений «паркетник»! Тож якщо не намагатися щоразу першим іти зі світлофорів, то динаміки вистачає. Головне — вчасно перемикати передачі, яких тут цілих шість.

У Північній Америці можна купити задньопривідний Nitro, а в Росію постачаються тільки повнопривідні версії — з жорстко підключуваним переднім мостом, але без знижувальної передачі	Завдяки висувній підлозі, яка витримує 180 кг, чемодани можна вантажити без ризику забруднитися об задній бампер	Об'єм багажника невеликий — лише 389 літрів

Втім, російським покупцям не загрожує заплутатися в передачах: до нас постачатимуть виключно «автоматичні» Nitro. Для дизельної версії передбачено п'ятиступінчастий «автомат», а для бензинової — чотириступінчастий. Я покатався на дизельному Nitro з «автоматом» по бездоріжжю. Передачі перемикаються хоч і не швидко, але досить плавно, і жодних проблем із керуванням тягою на слизькому після дощу ґрунті в мене не виникло.

А як показав себе повний привід? Зазвичай. Жорсткий зв'язок між передньою та задньою осями забезпечує впевнений рух пересіченою місцевістю. У разі діагонального вивішування допомагає протибуксувальна система — короткими ривками Nitro просувається вперед. А на слизькому покритті, як зазвичай, усе вирішують шини. Або, як у моєму випадку, не вирішують: на відверто дорожніх покришках Goodyear Eagle RS-A Nitro на розкислому полі не воїн. Буксує. До речі, якщо ви надумаєте купувати Nitro, я б не радив залишати гарні 20-дюймові колеса на зиму — на цих «лижах» (245/50 R20) автомобіль плаватиме на сніговій каші. Взимку надійніше, та й дешевше їздити на «базових» шинах розмірності 235/65 R17.

Ззаду просторо — розслабитися допоможуть відкидні спинки сидінь	Серед опцій — «стельовий» DVD-плеєр

Спочатку мені здалося, що керованість Nitro — як у звичайного рамного позашляховика: кермо неквапливе, цілих три з половиною оберти до упору, кузов відчутно крениться у віражах. По прямій до 120 км/год їдеш із повним комфортом, але розганятися сильніше вже не тягне. І вже точно не станеш лихо закладати повороти, слухаючи вереск покришок, — для машини такого калібру це якось не солідно. Але я все ж ризикнув і був приємно здивований: реакції в автомобіля виявилися напрочуд «прозорими», а система стабілізації, яку можна вимкнути наполовину, працює чудово. Для машини із залежним заднім мостом Nitro проходить вигини дороги дуже рівно, з логічною та передбачуваною поведінкою. І кермо зовсім не «ватне» — схоже, американці нарешті навчилися правильно налаштовувати гідропідсилювачі!

Підвіска загалом непогана для повсякденної їзди. На великих швидкостях на асфальтових хвилях кузов починає погойдуватися, але, на щастя, траєкторію це не збиває. На розбитій дорозі машина відчувається жорсткуватою, і я схильний звинувачувати в цьому 20-дюймові низькопрофільні шини.

А ще, з чистого цікавості, я покатався на версії з чотирилітровим бензиновим мотором — тією самою, яку офіційно в Росію возити не планують. Основний ринок для такого Nitro — Північна Америка, і якщо до нас справа дійде, то не раніше ніж через рік-два. І це дуже прикро, бо варіант чудовий. Саме з цим двигуном Nitro перетворюється на справжнього хижака — потужного, готового будь-якої миті зірватися в спринт. Цей 260-сильний звір набирає сотню за 8,5 секунди! Це майже на дві секунди швидше, ніж із мотором об'ємом 3,7 літра. Свою роль відіграє і сучасніша п'ятиступінчаста автоматична коробка. А порівняно з дизельною версією, тут комфорт помітно вищий: бензиновий агрегат працює відчутно тихіше, та й вібрації на кермі та педалях зникли.

Коли я поставив бензиновий Nitro на стоянку і відійшов, то ще пару хвилин просто милувався ним. Дизайнери — молодці. Їм вдалося відстояти брутальні форми в суперечці з аеродинаміками та фахівцями з пасивної безпеки. Щоправда, щоб вписати Nitro в європейські норми захисту пішоходів, довелося переробити передній бампер: на американській версії вперед стирчать два «буфери», а на європейській бампер виступає суцільним брусом. Втім, я б нікому не побажав опинитися на шляху цього «безпечного» автомобіля…

Але що мені зовсім не зрозуміло, так це внутрішня ієрархія у відділенні Chrysler Group. Чому Dodge в американській табелі про ранги стоїть нижче, ніж Chrysler і Jeep? Може, так склалося історично? Припустімо. Але тоді як пояснити, що російські ціни на Nitro стартують з позначки 30900 євро, а Jeep Cherokee 3.7 з «автоматом» можна взяти за 29900 євро? Адже в Штатах усе навпаки — Nitro дешевший! Щоправда, остаточний прайс-лист поки не затверджено, а продажі мають розпочатися наприкінці травня — на початку червня.