Ким бути?. Вирушаємо шукати себе на кросовері Dodge Journey

Поки я крутив баранку, у Dodge в Європі справи йшли кепсько: криза підкосила і без того скромні продажі, а гама моделей нагадувала склад будматеріалів. Кутові машини виглядали грубо і поводилися відповідно. З усієї родини європейці помітили тільки Caliber. Але однією моделлю марку не витягнути. Тим не менш американці вперто шукають підхід до буркотливого європейського покупця. Їхня нова ставка — Journey, який нещодавно дістався до Росії. Універсал? Ніби схоже: витягнутий кузов, місткий багажник, рейлінги на даху. А може, мінівен? Теж сходиться: салон легко трансформується в будь-яких напрямках, можна замовити третій ряд сидінь, повно відсіків під дрібнички. «Ні-ні-ні! — обривають мої сумніви маркетологи Dodge. — Це ж кросовер! Гляньте: сувора зовнішність, широкі арки коліс, пристойний кліренс». Звучить чудово! І повний привід теж є? Як би не так — він залишився за океаном. Разом із найпотужнішим мотором V6 3.5. Не доїхав до нас і дизель із механікою — американці не довіряють нашій солярній якості. Гаразд, це ще можна зрозуміти. Але з яких пір у нас повний привід і потужні двигуни стали зайвими? Дивна логіка. При цьому американці розраховують, що ми будемо брати по дві тисячі таких кросоверів на рік. У двох виконаннях — SE і R/T. Обидва з бензиновими агрегатами: рядова «четвірка» 2.4 на 170 сил (220 Н•м) із древньою чотириступінчастою автоматичною коробкою, або V6 2.7. Останній потужніший на 15 «конячок», момент у нього більший на 36 ньютон-метрів, а коробка вдвічі «зубастіша» — аж шість передач. Щось мені підказує, що з таким арсеналом завоювати вибагливого покупця не вийде. Обидва двигуни більше припали б до місця хетчбеку зі спортивним характером, але аж ніяк не універсалу вагою 1800 кілограмів. Неважливо, який об'єм під капотом: порожній Journey з парою сідоків не їде, а важко повзе. Особливо в гору. Обганяти на ньому страшно навіть там, де це дозволено. Обидві коробки, схоже, ще на конвеєрі отримали інвалідність і тямлять із великими труднощами, коли їм перемикатися. Стрілка тахометра впирається в обмежувач уже після того, як закінчилася смуга для обгону. Ручний режим трохи оживляє процес, але підсумок той самий. Слова «прискорення» в лексиконі Journey просто немає. Чим швидше їдеш, тим настирливіше виють мотори і тим змазаніші відгуки на повороти керма. А розженешся до 120 км/год — кермо стає зовсім ватяним. Втім, і на 60 км/год керованість нагадує атракціон «Автодром» із парку Горького. Кому таке сподобається? Хіба що нафтовикам! Машина охоче поглинає їхню продукцію — по 13–14 літрів «дев'яносто п'ятого» на сотню за містом. Втім, ганяти на Journey і не варто. Інакше весь вміст численних потайних кишень вилетить назовні, а діти, розсаджені по різних рядах, не оцінять татового запалу — надто вже стомлює розкачування кузова. Але якщо не виходити за рамки ПДР, машина пливе. У хорошому сенсі. Підвіска комфортно ковтає ями та тріщини, шумоізоляція терпима, а голосистий двигун на малих швидкостях майже не заважає. Усередині все достойно: сидіння зручні, хоч бічної підтримки немає зовсім, зате легко налаштовуються під будь-яку фігуру. А панель приладів будить ностальгію за ранніми версіями браузера Netscape Navigator. Та сама кольорова гама, все лаконічно, ясно і зі смаком. Але по-справжньому переймаєшся цим автомобілем, тільки пересівши з водійського крісла. Пасажирам тут справжній рай. Їм не потрібно крутити порожню баранку, мучитися з тупою коробкою, а двигун заглушить бурчання водія. Скільки народу в салоні — один, троє чи п'ятеро — неважливо. Усім забезпечений кайф від поїздки. Порівняно з більшістю компактвенів простір у Journey відчувається як в Іл-86 після Ту-134. І якщо водій не смикається, вилазити з Dodge не хочеться. Подорож завдовжки в життя. Таке ж довге, як і цифри на ціннику: за версію R/T з V6 дилери хочуть мінімум 1 180 400 рублів! Як би я не любив сім'ю і не хотів підтримати симпатичну мені марку в кризу — це перебір. А скромний Journey SE не вартий і своїх 892 тисяч. Чотирициліндровий мотор — тихий (у лапках) жах, а салон виглядає так, ніби йому десять років. Будемо чесні до кінця: цей яскравий передньопривідний компактвен солідних розмірів зробили для пасажирів, майже забувши про водія. Journey — це подорож, про яку мріє вся родина, крім того, хто платить за квитки. Я навіть не можу уявити, ким потрібно бути, щоб купити Journey. Ах да, нам же пояснили: ким завгодно.