Космічний корабель у вільному продажу

Рівно рік минув відтоді, як Citroen C4 Picasso вперше показали публіці в Парижі. Ще до офіційного дебюту Вінсент Бессон, який відповідає у Citroen за продукти та ринки, запевняв мене, що в цієї моделі в Росії знайдуться свої покупці. Чесно кажучи, я тоді поставився до його слів скептично. Мої заперечення зводилися до того, що мінівен — не дешевий седан, і наш ринок до таких автомобілів ще не готовий.

Як виявилося, я помилявся — попит знайшовся. Спочатку вулиці Москви заполонили Ford S-Max, які теж коштують недешево, але при цьому більші та з більш спортивним характером. А тепер у загальному потоці все частіше миготить цей самий «космоліт», який якраз нещодавно з'явився в шоу-румах. Мова, звісно, про Citroen C4 Picasso.

Про зірки

Насправді наше «очне знайомство» з C4 Picasso відбулося ще рік тому, якраз на тому самому Паризькому автосалоні. Тоді французи придумали хитрий хід: вони передали організаторам виставки кілька десятків таких машин, щоб ті возили журналістів між павільйонами. Уявіть: заходите на територію виставкового комплексу, а вас зустрічає «маршрутка». Придивляєшся — і розумієш, що це не просто розвозка, а одна з головних прем'єр салону.

Цей піар-хід спрацював ідеально, насамперед тому, що всі представники преси отримали можливість розглянути машину зсередини. А всередині C4 Picasso справляє куди сильніше враження, ніж зовні. Це дійсно космічний корабель, по-іншому не скажеш. Величезний лобовий екран, який заходить за голови водія та переднього пасажира, ЖК-дисплеї, що замінили традиційні прилади, незвична форма передньої панелі, чотиризонний клімат-контроль з окремим екраном для кожної зони та... синє підсвічування приладів.

Коли мені знову довелося поспілкуватися з Вінсентом Бессоном, я одразу поцікавився, чому вони обрали саме синій колір підсвічування. Він пояснив, що все не так однозначно: «Відтінок можна міняти від молочно-білого до синього. Мені самому синій не до вподоби, але багатьом покупцям він чомусь подобається. Ось навіть водій на виставці спеціально обрав саме його».

Цікаво, що й у тестовій машині в Росії — п'ятимісному C4 Picasso — хтось із колег теж виставив синє підсвічування. Я, недовго думаючи, перемкнув на біле, завів двигун і... полетів. Ну, точніше, поїхав, якщо це слово взагалі підходить для такої машини.

Вражає тут не лише оформлення, а й якість матеріалів. Не знаю, з чого саме зроблена передня панель, але цей «матеріал з хвилястою поверхнею» виглядає чудово. Та й на дотик він не гірший. Загалом, усе, до чого може дотягнутися рука — ручки, кнопки, важелі — радує своєю продуманістю та приємними тактильними відчуттями.

Але це ще не все. Справжні відкриття починаються з настанням темряви. Я знав, що якщо опустити руку в дверну кишеню, там загориться підсвічування. Але знати — це одне, а побачити на власні очі — зовсім інше. Напевно, на справжніх космічних кораблях є щось подібне.

Вночі салон C4 Picasso ніби наповнений світлом. З одного боку, все чудово видно: забутий на сидінні телефон, гаманець, пляшку води. А з іншого — незрозуміло, звідки це світло виходить, бо не видно жодної лампочки. Розгадка проста: у передній панелі та дверних обшивках заховані сотні світлодіодів, яскравість яких регулюється кнопками під рульовою колонкою.

Окремої розповіді заслуговує багажник. Там є кнопка... зменшення дорожнього просвіту. При натисканні пневмобалони задньої підвіски здуваються, і машина присідає, щоб полегшити завантаження та розвантаження речей.

Лампу, яка підсвічує багажник, можна вийняти з гнізда. Тоді вона перетворюється на звичайний ручний ліхтарик на акумуляторах. А ще в списку опцій для C4 Picasso є складана сумка-холодильник на коліщатках.

Про насущне

Мабуть, досить розповідей про космос. Адже літати «Сітроен», на жаль, не вміє. Його завдання цілком приземлене — їздити дорогами. І у C4 Picasso є як автомобільні плюси, так і мінуси. Почнемо, мабуть, з недоліків.

Найбільше нарікань у цьому мінівені викликала задня підвіска. Тут стоїть торсійна балка, за конструкцією майже така сама, як на наших «дев'ятках», Toyota Corolla або Renault Laguna. На хорошому європейському асфальті вона не викликає претензій, але на дорогах середньої смуги Росії відчувається жорсткуватою. І це при тому, що в тестовому «Пікассо» замість звичайних пружин стояли пневмобалони. Зі стандартною підвіскою машина, швидше за все, буде ще жорсткішою, особливо якщо завантажити її під зав'язку.

Втім, ніхто й не обіцяв, що C4 Picasso створений для просілкових доріг — його стихія це хороший асфальт. І на ньому він поводиться бездоганно. На відміну від «драйверського» Ford S-Max, за кермом C4 Picasso зовсім не хочеться «ввалювати»: тут «усього лише» 140 «бензинових» кінських сил, «неручна» коробка та помітні крени в поворотах.

Зате можна «просто їхати» та отримувати задоволення від самого процесу. Більше того, за кермом цього автомобіля, здається, неможливо втомитися. Ні в пробках, ні на звивистих заміських трасах, ні на швидкісній магістралі. Оглядовість чудова, шумоізоляція прекрасна, ергономіка ідеальна... Ергономіка, до речі, хороша, але дуже незвична. Наприклад, усі, хто вперше сідає в C4 Picasso, думають, що рукоятка в центрі передньої панелі регулює гучність. А насправді вона відповідає за... інтенсивність запаху. А кнопка «ручника» розташована на приладовій панелі.

Особливої уваги заслуговує шестиступінчаста роботизована коробка передач. Цей «робот» під назвою Sensodrive з'явився на «Сітроенах» рік тому і спочатку ставився тільки на дизельні версії. Вперше ми випробували таку коробку у Франції, коли їздили на хетчбеку С4 Hdi.

Зараз враження рівно ті самі — потрібно звикнути до поведінки машини при розгоні. У момент перемикання (менше секунди) Picasso автоматично вичавлює зчеплення і ніби «зависає», залишаючи водія в нерозумінні: «Чому він перестав їхати, якщо я тисну на газ з усіх сил?». І справа зовсім не в тому, що «робот» перемикається повільно. Він робить це не гірше за «середнього водія», просто трохи «несподівано».

Коли звикаєш до «робота», то майже забуваєш про існування коробки передач. Тиснеш на газ — машина розганяється, причому досить бадьоро, а натискаєш на гальмо — вона гальмує. І витрачає, до речі, зовсім небагато палива — трохи більше десяти літрів на «сотню». Якщо хочеться «поганяти», можна перемикати передачі вручну. Для цього у C4 Picasso є підрульові пелюстки, які коробка «слухається» не тільки в ручному, а й в автоматичному режимі.

Про більше

Насправді на тест ми взяли не один, а одразу два C4 Picasso. Перший — п'ятимісний, про який розказано вище, і другий — семимісний Grand C4 Picasso. Точніше, як кажуть ситроенівці, це автомобіль з посадочною формулою «5+2». А це означає, що на сидіннях третього ряду помістяться тільки діти. Причому саме діти — навіть «компактний» дорослий, який цілком комфортно влаштується на задньому сидінні якогось спорткупе з формулою «2+2», у «Гранд-Пікассо» просто не пробереться. А якщо й пробереться — не поміститься.

Крім того, при розкладанні третього ряду сидінь виникає питання, куди подіти шторку багажного відділення. У салон вона не поміщається, а щоб залишити її в «гаражі», потрібно мати цей самий «гараж».

Окрім двох «зайвих» сидінь, семимісний Grand C4 Picasso відрізнявся від п'ятимісного багатшою комплектацією: монітори для задніх пасажирів з DVD-програвачем, шкіряний салон та інша коробка передач. Тут стояв звичний «автомат», а не шестиступінчастий «робот».

Почнемо зі шкіри. Вона, як нам здалося, цьому автомобілю зовсім не личить. Безсумнівно, виглядає багато. Але «космоліт зі шкіряним оздобленням»... Це навіть не звучить. А ось алькантара, яка була в салоні п'ятимісного Picasso, тут виглядає набагато доречніше.

Чотириступінчастий «автомат», і це стало для мене одкровенням, програв шестишвидкісному «роботу» за всіма параметрами. Він виявився повільнішим, перемикався з помітнішими ривками і, до того ж, «з'їв» у машини понад десять кілометрів на годину максимальної швидкості та помітно збільшив витрату бензину.

Причому йдеться про коробку AL4, яка за своєю поведінкою — чи не найкраща з чотириступінчастих «автоматів», які мені доводилося зустрічати. Але, схоже, час і технічний прогрес беруть своє. І «роби», які раніше дратували ривками та повільністю, зараз стали набагато кращими.

C4 Picasso — мабуть, перший автомобіль, де я б порадив обирати «робота» не тому, що він дешевший, а тому що він справді кращий.

Осад

А осад від обох машин залишився, чесно кажучи, дуже приємний. Купуючи C4 Picasso в багатій комплектації, ти фактично отримуєш автомобіль бізнес-класу. І за комфортом з «напичканістю», і за простором у салоні. Ось тільки й ціна відповідна...

Наприклад, семимісний Grand C4 Picasso у топовій комплектації Exclusive з дволітровим двигуном та автоматичною коробкою передач, панорамним скляним дахом, навігаційною системою, DVD-програвачем, шкіряним салоном, електричними регулюваннями сидінь, біксеноновою оптикою, парктроніками, 18-дюймовими легкосплавними дисками та іншим оснащенням, яке тільки можна уявити, коштуватиме понад п'ятдесят тисяч доларів. А ось п'ятимісний C4 Picasso, який ми взяли на тест, потягне приблизно на сорок вісім тисяч.

Дорогувато, чи не так? Але космічні кораблі дешево не продаються. Хоча є й скромніші модифікації «Пікассо» — їх можна знайти трохи дорожче двадцяти п'яти тисяч. Щоправда, за такі гроші C4 Picasso, на жаль, перетворюється на досить пересічний автомобіль…

Висловлюємо подяку російському офісу Citroen за надані на тест автомобілі