Раніше я був переконаний, що створювати седан у B-класі — це святотатство, хоч і комерційно вигідне. Адже очевидно, що на такий «гібрид», який своїм містким багажником розрахований на ринки країн, що розвиваються, без жалю не глянеш. Але дизайнери — народ невгамовний. Вони весь час пробують облагородити цю витівку. І, на мою думку, у Chevrolet Aveo це вийшло непогано.
Чесно, вважаю його найсимпатичнішим у цьому класі. Якщо брати до уваги лише седани, звісно. І нехай він трохи схожий на малюка, який вдає з себе дорослого. Мені до вподоби. Усередині машина виглядає досить охайно, на відміну від суперників, чиї салони я досі згадую з жахом. Тож перше знайомство з творінням Chevrolet — суто позитивне. Глянемо, що далі.
Пробіг — 626 км.
Середня витрата палива — 10,5 л/100 км.
Уже сім днів Aveo вірою і правдою катає нас на службу, назад і в різних справах. Одразу зазначу: за цей час у нього нічого не зламалося і не відвалилося. Більше того, незважаючи на жахливі шини Hankook, він стійко пережив недільний «день жерстяника» і зумів жодного разу ні в кого не в'їхати.
Перше, про що варто розповісти, — це трансмісія. Накатавшись на Aveo з «механікою», я, мабуть, уперше пошкодував, що в нас не «автомат». Перемикання даються важко і з довгими ходами, що чимало дошкуляє водієві. З часом звикаєш до важеля і перестаєш звертати увагу. Але все ж хочеться більшої чіткості.
На щастя, судячи з перших відчуттів, коробка — чи не найслабше місце Aveo. В решті машина поки тішить. Для розміреної міської їзди скромного 1,4-літрового мотора вистачає із запасом. І навіть на дачу виїхати реально, що я й зробив минулих вихідних. У поїздці з'ясувалося: у багажник спокійно вміщуються всі речі для дводенного відпочинку компанії з семи осіб, не рахуючи самих людей — сидінь-бо в Aveo лише п'ять. По шосе наш седан тримається непогано, але після 140 км/год категорично не бажає прискорюватися. А на зворотному шляху раптово повалив сніг, і, щоб доїхати, доводилося бути напоготові. Скоро міняти гуму.
І окреме «дякую» хочеться сказати тим, хто налаштовував педалі. До них звикаєш миттєво. Думаю, на такій машині новачкам буде дуже просто вчитися: щоб заглухнути під час старту, треба дуже постаратися.
Пробіг — 992 км.
Середня витрата палива — 10,9 л/100 км.
Чесно кажучи, у цій замітці я збирався трохи покритикувати наш Aveo. За ліниве кермування, за посередній розгін. Але передумав. І не тому, що це дешева машина і чекати від неї чудес не доводиться. Просто весь останній тиждень я взагалі не думав про такі речі, як потужність і керованість.
Узяти той самий спринт до «сотні» — у Aveo він займає 11,1 секунди. Але навіщо нарікати на повільність (хоч для 1.4 це нормально), якщо за останні дні розігнатися до цієї швидкості було просто ніде? Ми проводимо в заторах більше часу, ніж будь-коли. А це змінює пріоритети навіть у найвідчайдушнішого гонщика. Ну, може, окрім Вадима Гагаріна.
Коли стоїш у пробці, з'являється купа часу, щоб розгледіти кожну дрібницю в салоні. І варто сказати, Aveo — доволі затишний автомобіль, багато в чому випереджаючий свій сегмент. Мені страшенно подобається його штатна магнітола. Вона не лише симпатична і вміє грати MP3, а й звучить цілком пристойно. А як вона зроблена! Спочатку я думав, що її запозичили в моделі класом вище. Виявилося, так і є — на Cadillac BLS стоїть точно така ж, хіба що підсвітка інша.
Мені, як і раніше, до вподоби оздоблення та ергономіка — все на рівні. Помітна увага до деталей — навіть кнопка відкривання багажника виконана акуратно і вписана в загальний стиль. Прилади — замилування, не те що в однокласників. А нещодавно я натрапив у передній панелі на пару висувних підстаканників. Тішить і те, що «баранчики» регулювання нахилу спинки сидять не з боку дверей — терпіти не можу совати руку в щілину між кріслом і дверима. Тут же все зручно.
Але все ж це бюджетний B-клас, і забути про це я ніяк не можу. Причин вистачає. Перша чекає на мене, коли я сідаю в машину. Щоб закрити замки, потрібно натиснути кнопку на водійських дверях, щоб відкрити — висунути її. І ніяк інакше — окремих клавіш на панелі дверей немає. Зате є керування передніми склопідйомниками, але — от халепа! — навіть водійське скло опускається без авторежиму. Незручно. А козирки від сонця наче з лінолеуму. Підсвітки в дзеркалах, звісно, теж немає. Хоча, якщо порівнювати з деякими конкурентами, чиї інтер'єри досі іноді сняться мені в кошмарах, Aveo виглядає просто шикарно.
І стояти в пробках на ньому — суцільне задоволення. Брешу, звісно, — стояння в заторі не буває приємним у жодній машині. Але навіть Aveo з «механікою» вміє берегти нерви. Про педалі ми вже говорили — вони «легкі» і зрозумілі, ноги не втомлюються. Тож тим, хто планує купити авто і влитися в лави пробочників, Aveo можна порадити. А ми більше стояти не маємо наміру — на вихідних плануємо рвонути кудись подалі від Москви.
Пробіг — 1609 км.
Середня витрата палива — 10,4 л/100 км.
Усю суботу наш Aveo простояв без діла на парковці, тож у неділю я вирішив надолужити згаяне. І вирушив на ньому за місто. Залив під зав'язку бак, увімкнув GPS і рушив у путь. Редакційний седан виїхав на Ярославське шосе і, трохи штовхавшись у пробках на виїзді з Москви, залишився сам на сам із трасою.
Те, що маленький Chevrolet для таких поїздок підходить не найкращим чином, стало зрозуміло майже одразу. У ближньому Підмосков'ї, де ліві смуги порізані коліями, Aveo кидає з боку в бік, а при гальмуванні його помітно веде. Невпевненості додає «порожнє» кермо, по якому не завжди зрозумієш, що під колесами.
Що далі від столиці, то менше колій, зате з'являються ями. І тут теж не все гладко — на деяких нерівностях Aveo збивається з курсу, що не додає бажання їхати швидко. До того ж бічний вітер для нього доволі небезпечний.
Спочатку ми зазирнули в Переславль-Залєський — там є цікавий музей паровозів «Зозуля». І хоча багато експонатів у доволі плачевному стані, а один паровоз, судячи з усього, взагалі побував в аварії, працівники потроху повертають колекції колишнього вигляду. Подивитися там є на що.
Потім ми вирішили пробитися до берега Плещеєва — туди, де Петро I колись побудував свій ботик. Але виявилося, що без знання місцевості це непросто — усі дороги, що, як нам здавалося, ведуть до води, упиралися або в паркан із колючим дротом, або взагалі в нікуди. Зрештою, хитро об'їхавши Переславль, ми все ж знайшли ґрунтовку, що петляє пагорбами і веде куди треба.
Забігаючи наперед, скажу: до озера нам дістатися було не судилося. Зате наш Chevrolet досхочу полазів по багнюці. Після того як ми спустилися з пагорба і майже дісталися фінішу, пристойна ґрунтовка перетворилася на мокру грязьову колію. Але Aveo вперто чіплявся передніми колесами, поки вся дорога не стала суцільним місивом. Будь-який кросовер там проїхав би, але, прикинувши, що до цивілізації кілометри три-чотири, ми на своєму передньопривідному седані вирішили не геройствувати.
З великими труднощами розвернувшись, ми повернулися до підніжжя пагорба. От тільки забратися назад вийшло лише «з розгону», та й то — з третьої спроби. Підступна слизька земля і трава плюс явно не позашляхові шини Hankook — і машина безпорадно буксувала. І лише здавши назад подалі (у ту саму колію) і гарненько розігнавшись, удалося вибратися з пастки.
На цьому мої пригоди завершилися. Хотілося ще заскочити в Ростов Великий, але вже темніло. Повернувся ввечері, втомлений, проїхавши близько п'ятисот кілометрів і витративши весь бак. Тож перший далекий виїзд закінчився благополучно, але не скажу, що траса — стихія Aveo.
До мотора в мене претензій немає взагалі. Швидкість 120 км/год за спідометром машина набирала легко, до 160 розганялася доволі бадьоро. Далі, звісно, запал зникав, і до 180 (реальні 170 за GPS) доводилося вже буквально витягувати. Загалом, за потужністю двигуна я жодного разу не відчув дискомфорту. А от із шумом усе гірше. У місті, під музику, цього не помічаєш. Але варто було виїхати на трасу, як слабка шумоізоляція дала про себе знати і нагадувала про себе всю дорогу. Тож Aveo — це насамперед міський житель. На дачу на ньому, звісно, доїхати можна без проблем: підвіска і кліренс дозволяють спокійно переносити розбиті дороги. А от у довгу подорож на ньому краще не соватися.
Готовність до зими (9 листопада 2007 року, Влад Клепач)
Пробіг — 1761 км.
Середня витрата палива — 10,6 л/100 км.
У місті знову пішов сніг, а наш редакційний Aveo уже в повній бойовій готовності — днями ми нарешті перевзули його в зимові шини. Якщо в Москви й існує п'ята точка, то знаходиться вона саме там, де розташувався наш шиномонтаж, — неподалік від Третього кільця, на території «Автокомбінату № 3». Черги величезні (самий сезон), бруд, таксі — загалом, антураж що треба.
До речі, у процесі заміни покришок ми виявили, яким нетривіальним способом кріпляться колісні ковпаки на Aveo. Вони фіксуються чотирма болтами на ті самі болти, які тримають саме колесо. Ось так! Шиномонтажники, треба сказати, були в легкому здивуванні від такої конструкції, та й ми з таким раніше не стикалися.
Коли ковпаки зняли, з'ясувалося, що передній лівий диск хтось примудрився пошкодити — на ньому красувалася невелика вм'ятина. Схоже, саме через неї Chevrolet іноді вело вліво. Втім, після перевзуття цей ефект зник сам собою, хоча диск ми не чіпали. Але на вихідних усе одно з'їздимо перевірити кути сходження.
Нова гума — нешипований Michelin. Перші враження такі: на асфальті гальмівний шлях очікувано зріс, при екстреному гальмуванні колеса блокуються раніше. А от кермо в зоні нуля, як не дивно, стало навіть більш інформативним. Машина не стала ні жорсткішою, ні гучнішою — тож колесам можна сміливо ставити плюс. Покатаємося довше — розповімо детальніше.
Важливі дрібниці (16 листопада 2007 року, Влад Клепач)
Пробіг — 3630 км.
Середня витрата палива — 8,4 л/100 км.
Пару днів тому я їхав на своїй новій машині й ледь не потрапив у ДТП. Дорога — одностороння, дві смуги, потік спокійний. Їду собі не поспішаючи лівою смугою, і тут — «диво»: «четвірка» «Жигулів», що їхала праворуч і трохи попереду, раптом вирішує повернути ліворуч. Тискаю на гальмо й сигналю. На щастя, «диво» мене почуло й зупинилося. Ось тільки лівий ряд горе-водій уже перегородив, а я зупинитися не встигав. Але, вивернувши трохи лівіше, я все-таки ухилився від цього камікадзе.
І тут я зловив себе на думці: будь я за кермом Aveo, аварії б не уникнув. Поки б я згадав, що клаксон тут — кнопки на спицях керма, джигіт давно б уже в'їхав у мене. Ну погодьтеся — це незручно, коли така елементарна річ зроблена не як у всіх. Скажете, справа звички? Але я їздив на Aveo не один тиждень і все одно промахувався повз кнопку. А коли пересів у Golf, пару разів намагався посигналити кнопками бортового комп'ютера. Ні вже, поверніть нормальну кнопку на місце!
Міжміські перевезення, або Особлива думка (20 листопада 2007 року, Віталій Кабишев)
Пробіг — 3720 км.
Середня витрата палива — 8,5 л/100 км.
Набридло нам кататися на Aveo по Москві — тут одні пробки навіть у вихідні. Вирішили звалити кудись подалі. Наприклад, у Пітер. Тим більше що я, соромно зізнатися, там жодного разу не був. Тож довго не думали: завантажили Aveo сумками, залили повний бак — і в путь!
Дальня дорога — ось де по-справжньому розкриваються всі огріхи ергономістів. Не скажу, що проєктувальники сильно схибили. Але в тривалих поїздках трасою Aveo явно не блищить. Мені, як водієві високого зросту, дуже бракувало регулювання рульової колонки по довжині. Хотілося витягнути кермо на себе й розігнути ноги. Але, на жаль. Так і довелося провести всі 740 кілометрів.
Дорога, до речі, зайняла близько дев'яти годин. Середня витрата становила 6,2 літра на сотню, а середня швидкість — 82,2 км/год.
Північна столиця зустріла морозом, вітром, але зате сонцем. Трохи дивно було бачити сніг, що падає з ясного неба. Часу було обмаль, але ми з дружиною все ж устигли побродити містом, пофотографувати й навіть з'їздити на пару екскурсій. Звісно, за кілька годин як слід нічого не подивишся. Зате з'явилося величезне бажання повернутися сюди ще.
Тепер про нашого перевізника. Хтось скаже, що амортизатори слабкуваті, а ходи підвіски короткуваті. Може, й так. Але, на мою думку, жорсткість пружин у поєднанні з характеристиками відбою та стиснення для міжміських поїздок нашими дорогами підібрана ідеально. Автомобіль не надто жорсткий, але й не розмагнічено м'який. Підвіска пружно й чесно відпрацьовує нерівності, не перевантажуючи водія зайвою інформацією про дорогу. Пітерські трамвайні колії та невдалі мостові стики вона ковтає практично без запинки. Щоправда, при цьому своїм голосом дає зрозуміти, що багато з проковтнутого було на межі.
Зворотна дорога далася важче. Коротка база й невелика вага Aveo не передбачають особливої плавності, ідеальної курсової стійкості та еталонної керованості. Чудес не буває. На розбитому покритті високий малюк часто зривається з курсу й нишпорить. До речі, цей ефект посилився після заміни літніх шин на зимові нешиповані Michelin. Хотілося б чіткішого рульового керування — тоді можна було б пробачити машинці всі її траєкторні хитання. Клепач уже встиг поворчати з цього приводу.
Головне — більше половини дороги ми їхали вночі, а це в наших умовах ще те задоволення. Фари в Aveo світять нормально, але яма розміром із півмашини може чатувати де завгодно.
Ще одна цікава деталь: при затяжних гальмуваннях повело передні гальмівні диски, і на кермі з'явилася відчутна вібрація. У місті цієї проблеми не було видно, оскільки в напівпробковому режимі гальма як слід не прогрівалися. Але на трасі після кожного інтенсивного гальмування диски буквально «пливли». Тішить одне: після охолодження дисків ефект (принаймні на нашому екземплярі) зникає сам.
На нічний переїзд із Пітера до Москви пішло трохи більше десяти годин. Нескладно порахувати, що середня швидкість становила 74 км/год. Бензину на зворотному шляху спалили трохи більше — близько 6,7 літра. Стиль їзди не можна було назвати агресивним. Норовливі фури й місцями ожеледиця рідко дозволяли розігнатися понад 130 км/год. Та й, зізнатися, зайвий раз насилувати не надто потужний завантажений Aveo просто не хотілося. Тож краще їхати спокійніше — і далі будеш, і за бажання середню витрату можна втримати в межах п'яти з половиною літрів на сотню.
Втім, така витрата нам тепер буде тільки снитися. Ми знову в Москві, знову в пробках.
Гумові проблеми (30 листопада 2007 року, Кирило Іванов)
Пробіг — 3755 км.
Середня витрата палива — 8,6 л/100 км.
Ну хіба цікаво, коли машина повністю справна, день у день їздить без жодної скарги й стабільно тішить власника? Нудьга смертельна. Ось і наш Aveo вів свій розмірений спосіб життя всі 3700 кілометрів. Але щось мало статися…
Ура, сталося! По дорозі з роботи, ближче до півночі, зовнішня сторона Садового кільця внесла корективи в життя нашого Chevy. Якимось містичним чином свіжа зимова гума не витримала натиску дорожнього покриття, і через секунду після старту зі світлофора заднє праве колесо вирушило в гумовий рай. Боковий поріз у чотири сантиметри на внутрішньому боці шини недвозначно натякав: пора лізти за домкратом.
Міняти колесо чортзна-де мені не звикати, тож я швидко дістав домкрат, балонний ключ і «докатку». Зняв ковпак, послабив болти й уже зібрався піднімати Aveo на кволому домкратику, як раптом підлетів рій евакуаторів. Не питаючи, машину зачепили, підняли й… Замість того щоб відвезти на штрафмайданчик, водій «викрадача машин» із задоволеною усмішкою видав щось на кшталт: «Та кинь ти цей домкрат, так зручніше буде. Міняй колесо, синку». Уперше я відчув на собі користь від роботи муніципального евакуатора.
Докульгали до дому. Залишалася дрібниця — знайти гуму Michelin Alpin A2 розмірністю 185/55 R15. Але ось біда — таких шин у магазинах не виявилося, дефіцит. Підсумок — тиждень пошуків і простою машини, а потім купівля потрібного колеса за ціною покришки Pirelli P Zero. Магазини вміють заробляти на раритеті.
За плечима — 4109 кілометрів.
Бензину в середньому йшло 8,6 літра на сотню.
Пару місяців я спостерігав за колегами, які роз'їжджають на Chevrolet Aveo, і нарешті вирішив сам провести з цим корейським седаном цілий тиждень. Повторювати вже написане не буду, а спробую відшукати в ньому те, що здатне порадувати водія з активним стилем їзди.
В екстер'єрі Aveo немає жодного натяку на спорт, та й салон бойового настрою не створює. Крісла — зовсім рядові, кермо без шкіри. Зелене підсвічування приладки навіює нудьгу. А педалі такі м'які, що прямо дивуєшся.
Втім, годі чіплятися. Це ж Chevrolet Aveo, а не Ferrari 599 GTB Fiorano. Поїхали! Три тисячі обертів, відпускаю зчеплення… І де прискорення? Корейський моторчик об'ємом 1.4 надривно завиває, ніби мій домашній пилосос Samsung (земляки!), який так само невдоволено дзижчить під час прибирання. Тільки стрілка спідометра при цьому рухається вгору неквапливо, мов бабуся з візком із супермаркету.
Наступний сюрприз — коробка передач. Швидке перемикання? Це з галузі фантастики! Плюс зчеплення з великим ходом — не найкращий помічник для активної роботи важелем. Перегазовки трохи полегшують життя, але двигун, здається, колись серйозно образився на педаль газу й тепер уперто її ігнорує. Оберти набираються болісно довго.
А ось і перший поворот. Боже, як Aveo крениться! Північна петля Нюрбургрингу цьому седану й не снилася. Але, попри величезні крени, колеса все-таки тримають дорогу. Щоправда, у цьому є заслуга зимових «асфальтових» шин Michelin Alpin A2, які за московських температур близько нуля поводяться значно краще за штатні літні Hankook — ті годяться хіба що на пожертвування картодромним відбійникам.
Слабкий мотор, м'яка підвіска й кермо без інформативності геть відбивають бажання з'ясовувати максимальну швидкість Aveo. Швидше Місяць упаде на Землю, ніж мені захочеться розігнати цей седан до паспортних 176 км/год. Гаразд, із гонками ясно. А як щодо міського маневрування?
Дзеркала гарні, сусіди по потоку завжди на виду. Але не сподівайтеся швидко перебудуватися й «вистрілити». Максимум, що встигнете, — виставити задній бампер перед машиною, що наближається. І бідолашному сусідові доведеться гальмувати, бо прискорення блакитного седана він не дочекається.
Розчарований? Зовсім ні! Наступного дня я знову сів за кермо і поїхав так, як їздить звичайний власник такої машини. І тут Aveo чарівним чином перетворюється. Бракує потужності? А в глухому заторі це неважливо. Коробка нечітка? Зате Chevrolet без проблем рушає з другої передачі навіть на підйомі, позбавляючи зайвих маніпуляцій.
У заторі проблем немає — Aveo охоче пропускають при перелаштуваннях. Можливо, тому, що на відміну від трійці «виродків» (Peugeot 206 Sedan, Renault Symbol і Logan), седан від Chevrolet хоча б виглядає як нормальна машина.
М'яка підвіска теж перетворюється на плюс — не потрібно влаштовувати нервовий слалом між люками, «лежачі поліцейські» проходяться без звичної напруги, а внутрішні органи з хребтом відпочивають.
А потім він мені й зовсім сподобався. Ззаду спокійно розміщуються двоє дорослих, у багажник влізло все, що я планував туди завантажити. У салоні нічого не деренчить і не гуркоче, а кумедну «пухирчасту» передню панель так і кортить помацати. Приємно зроблений і «кругляш» на магнітолі, який часто доводиться використовувати, щоб заглушити гучну підвіску та шелест шин.
Через тиждень віддавати Aveo вже не хотілося. Економний мотор спокійно перетравлює 92-й бензин, і загалом машина не виснажує так, як щоденні поїздки столичними пробками на жорсткому й нервовому Clio Renault Sport. Мабуть, я навіть замислюся про покупку такого автомобіля, щоб спокійно штовхатися в заторах. А Clio хай радує у вихідні. Щоправда, Aveo краще б підійшов «автомат».
Пробіг — 4201 км.
Середня витрата — 8,5 літра на сотню.
Ось і все. Chevrolet Aveo, який вірно служив нам більше двох місяців, більше не стоятиме під вікнами редакції — хіба що випадково. За цей час ми накатали на ньому понад чотири тисячі кілометрів, простояли незліченну кількість годин у пробках, з'їздили в Пітер і багато чого ще.
Як і очікувалося, у нашому Aveo нічого не зламалося, не захворіло, не заскрипіло й не загуло. Взагалі, машинка поводилася навіть надто пристойно. Єдине — Кирилу Іванову довелося позапланово заїхати в шиномонтаж. Але чемпіону редакції з проколів коліс не звикати.
Що сказати про машину зараз? Її слабкі сторони — не найвпевненіша поведінка на трасі, посередня шумоізоляція та невеликі промахи в ергономіці. До решти, наприклад до нечіткої коробки, ми вже звикли. Але переваг більше. Взяти хоча б непогану зовнішність. Або добротне оздоблення салону. До речі, Aveo — мабуть, єдиний седан у своєму класі, де ззаду можуть розміститися навіть високі пасажири.
Однак головний козир Aveo — комфорт. Для міста ця машина просто ідеальна. Якщо навіть Вадим Гагарін замислився про покупку такого апарата (тільки з АКПП) на щодень, це багато про що говорить. Та й витрата палива за нашої манери їзди цілком скромна.
Спочатку здавалося, що 392 тисячі рублів за наше авто — це забагато. Але конкуренти, які не мають такого салону, коштують стільки ж, а машини класом вище в аналогічній комплектації обходяться помітно дорожче.
Aveo чудово підійде й новачкам: габарити відчуваються непогано, педалі налаштовані так, що заглухнути чи промахнутися з гальмуванням потрібно ще постаратися. Але якщо брати Aveo для міста, то краще, звісно, доплатити 38 тисяч рублів за «автомат». Тоді образ цієї міської машинки буде повністю завершеним.