З моменту світової прем'єри родстера BMW Z4 M на автосалонах не минуло й пів року, а новинка вже дісталася Росії для знайомства журналістам — подібна оперативність для виробників спорткарів велика рідкість. Схоже, баварці всерйоз розраховують зробити Z4 M головним хітом майбутнього літнього сезону.
Серце автомобіля — 343-сильний агрегат, запозичений у уславленого купе BMW M3, при тому, що робочий об'єм становить лише 3,2 літра. Не дивно, що останні шість років цей мотор незмінно перемагає в конкурсі Engine of the Year у класі від 3 до 4 літрів. Якщо додати до цього потужного двигуна механічну коробку на шість ступенів із дуже короткими ходами, занижену спортивну підвіску та збільшені перфоровані гальмівні диски, то спокійний родстер Z4 з шильдиком M перетворюється на справжнісінький спорткар.
Масивний передній бампер із бічними «закрилками» та фірмовими для М-серії чотирма патрубками вихлопу формують запам'ятовуваний образ. А ті, хто цінує звуковий супровід, будуть задоволені вже на холостому ходу — з вихлопної системи лунає солідний баритон, який міцнішає до позначки 5000 об/хв, а потім переростає у відчайдушний рев, що заглушує все навколо.
Довгий капот і крихітний багажник у пропорціях кузова відсилають до довоєнних автомобілів, однак назвати Z4 старомодним язик не повертається. У цьому родстері повною мірою розкривається самобутній стиль шеф-дизайнера BMW Кріса Бенгла. Щоправда, особисто мені передні фари здаються дещо зменшеними — додати б їм розмірів, і за екстер'єр можна було б сміливо ставити «відмінно».
Інтер'єр Z4 M витриманий у дусі розумного аскетизму. Нічого зайвого: усі кнопки на центральній консолі розкладені за функціональними групами, а складання даху повністю автоматизоване. Достатньо затиснути потрібну клавішу на 20 секунд. Якщо погода сприяє, верх краще прибрати — річ не лише у відчутті польоту, яке дарує родстер, а й у додатковому просторі. Із піднятим дахом Z4 сприймається тісним і маленьким. Посадка водія низька і майже ідеальна, але кермо здалося мені надміру пухким і не найзручнішим. Зусилля на всіх трьох педалях теж завеликі — боюся, тендітній дівчині за кермом «емки» доведеться несолодко.
Звичайний BMW Z4, що випускається з 2002 року, завжди був швидким, але все ж звичайним дорожнім автомобілем. Версія M Roadster перетворює швидкість на справжній культ. Утім, річ не про максимальні цифри на довгій прямій, а про ті емоції, які відчуває водій. Недарма електроніка обмежує розгін на позначці 250 км/год.
Нехай пробачать мене співробітники ДПС, але, готуючись до тесту, я планував витиснути з родстера все на одному з підмосковних шосе. Однак після поїздки містом стало ясно: Z4 M — це зовсім інше втілення швидкості. Машина створена не для рекордних заїздів автобанами, а для енергійної їзди в міському потоці або, що ще краще, на гоночному кільці.
У рваному міському ритмі відчувається не лише величезна міць на високих обертах, а й упевнена тяга в середньому і навіть нижньому діапазонах. Система зміни фаз газорозподілу DoubleVANOS дає змогу спокійно прискорюватися на п'ятій передачі вже з 1500 об/хв, коли швидкість ледь перевищує 50 км/год. Для різкого ривка достатньо ввімкнути другу — і Z4 M буквально вистрілює, розкручуючи стрілку тахометра до вражаючих 8000 об/хв.
Розгін з місця до сотні займає п'ять секунд — стільки ж потрібно машині, щоб прискоритися з 80 до 120 км/год на четвертій передачі. Подальший набір швидкості вражає не менше, і лише після 180 км/год, коли закінчується четвертий ступінь, темп трохи спадає. Та й водієві на такій швидкості доводиться міцніше тримати руки на кермі: коротка база і жорстка підвіска вимагають підвищеної концентрації. Будь наші дороги рівнішими, напевно Z4 M почувався б упевненіше. До того ж під час руху з відкритим верхом (а інакше який сенс у родстері?) на 180 км/год у салоні виникають сильні завихрення повітря, що сподобається не кожному. Комфортним вітерець залишається лише до 150 км/год, далі він перетворюється на справжній ураган.
Як не дивно, досить жорстка спортивна підвіска не зробила Z4 M «табуреткою». Дрібні нерівності родстер ковтає добре, кузов починає трястися лише на великих вибоїнах, а на «лежачому поліцейському» підвіску можна пробити до відбійників. Утім, розумна жорсткість із лишком компенсується стійкістю. На гладкому асфальті автомобіль ніби приклеєний до дороги — він чітко прописує найкрутіші дуги, а важке кермо наповнюється соковитим реактивним зусиллям. На великих купинах у швидкісному повороті Z4 M може трохи піти з траєкторії, але водій завжди розуміє, що відбувається, і за потреби в роботу швидко вмикається система динамічної стабілізації DSC.
На закритому майданчику, де можна було вимкнути електронний «нашийник» і спробувати «емку» в екстремальних режимах, родстер показав себе значно спритнішим. Щоправда, якщо ввійти в поворот на надто високій швидкості, Z4 M трохи знесе назовні, але нічого страшного не станеться. А от на виході з віражу перебір із газом загрожує миттєвим заносом — стабілізувати машину вдається далеко не завжди. При цьому зірвати задні колеса в пробуксовку досить складно, і навіть свідомо зробити це на сухому асфальті зможе не кожен.
Звісно, «емка» погано пристосована для далеких подорожей розбитими російськими дорогами, зате чудово підходить для міста чи заміських виїздів у теплі дні. Саме в таких умовах розкривається весь закладений у неї потенціал, а дрібні незручності — скромний багажник на 260 літрів, відсутність запаски (замість неї — балончик із герметиком) і тугі педалі — відходять на другий план перед чистим задоволенням від водіння. А тісний двомісний салон — це вже питання особистих уподобань.
Прощатися з BMW Z4 M було відверто сумно. Родстер абсолютно непрактичний і в кращому разі може стати другим автомобілем у сім'ї, але задоволення від їзди на ньому складно з чимось порівняти. В «емці» гармонійно поєднуються не лише вражаюча динаміка та керованість, а й відчуття свободи і швидкості від відкритої машини, доповнене комфортом. Тож цінителів свіжого вітру та стилю навряд чи відлякає ціна майже в €80 000.
Леонід Павлов