BMW
Двигун: бензиновий.
Робочий об'єм — 1995 куб. см
Віддача — 129 к.с. при 5750 об/хв
Піковий крутний момент — 180 Нм при 3250 об/хв
Максимальна швидкість — 204 км/год
Спринт до сотні — 10,1 секунди
Коробка: 6-діапазонний «автомат»
Привід — задній
Гальмівна система:
спереду — вентильовані диски
ззаду — звичайні дискові
Апетит:
у місті — 10,7 л на сотню
на шосе — 6,1 л на сотню
у змішаному ритмі — 7,8 л на сотню
Споряджена маса: 1335 кг
Шини: 205/55R16
Альфред, за кермом 11 років.
BMW — це без перебільшення один із найвиразніших і тому легко впізнаваних автомобілів у світі. Його можна любити чи не дуже, лаяти чи нахвалювати, але дорікнути у відсутності власного обличчя — неможливо. Кожна «баварка» схожа на своїх родичів манерою їзди та бійцівським характером, проте при цьому в кожної — свій характер. «Одиничка» вже давно борознить наші дороги, але інтересу від цього не втратила. На мою думку, це один із найбільш вдалих за дизайном апаратів в актуальній гамі BMW. Погляньте самі: лінії плоских боковин вивірені до міліметра, вузькі бічні стекла візуально ущільнюють силует. Передок із незвичною оптикою чимось нагадує родстери марки. А довгокапотний профіль додає спортивності і, насмілюся припустити, дає відмінне розважування — водій сидить майже по центру — а отже, і чудову керованість.
Салон витриманий у фірмовому «копійчаному» ключі. Це стосується і вигинів передньої панелі, і лінії дверної ручки. Окремо відзначу бездоганну якість оздоблення та продуманість приладів і органів керування. Посадка — по-спортивному низька, ноги витягнуті далеко вперед, лінія скління припадає на рівень плечей. Одразу помічаєш, що огляд спереду та ззаду обмежений — дзеркала завузькі, хоча на керуванні це ніяк не позначається. Секрет у тому, що інженери зробили бічні дзеркала панорамними. Загалом інтер'єр народжує особливий, ні на що не схожий настрій.
Досить лірики, час за кермо. Відкриваю бардачок — і там, у фірмовій папці для документів, знову красується значок BMW. Дрібниця, а приємно. Незважаючи на скромні габарити, за кермом не тісно, а от ззаду пасажирам буде не надто вільно — кабіна помітно зсунута назад. Але кого хвилюють задні сідоки? Ця машина створена для водія. На холостих мотор видає негучний, хриплуватий рокіт — одразу зрозуміло, що він готовий не лише до спокійної їзди, а й до активної. Запуск, до речі, здійснюється кнопкою, як у багатьох старших моделей.
У русі «копійка» не піднесла сюрпризів — це класична BMW. На плавні рухи кермом реакції спокійні, але варто діяти різкіше — і машина стає гострою та агресивною. У міській боротьбі за місце в потоці «одиничка» здатна грати першу скрипку. Перешикування — чіткі, без кренів. Навіть із повним салоном і на «автоматі» машина «вистрілює» як із гармати, пересуватися на ній — суцільне задоволення. На пристойних швидкостях двигун майже не чути, навіть прикро: приємний рокіт дістається оточенню, а не водієві. Автомобіль із задоволенням пірнає в повороти, тримає траєкторію залізно, і змусити його кренитися — завдання не з легких. Кумедне спостереження: ямки на дорозі стали цікавими! Вони як фішки в слаломі — азартно об'їжджати їх на повному ходу. Машина до таких маневрів готова чудово, за кермом — істинна насолода. Це така міська — хоча й далекій дорозі вона не чужа — маленька бійцівська рибка, яка при скромних розмірах не розгубила породистих рис і залишилася на сто відсотків BMW. А сам статус BMW означає багато, і я навіть готовий погодитися, що він вартий запитаних грошей, але… Думаю, він не стане повсякденним транспортом солідного чоловіка чи дами — затісний. Швидше, його подарують витонченій блондинці чи молодому чоловікові на день народження від батьків.
Вадим, стаж водіння 9 років.
Зізнаюся чесно, за кермо задньопривідного автомобіля я сідаю вперше (не рахуючи, звісно, «четвірок» і «шісток»). Головне питання, яке мене мучило: чи потрібно скидати газ у повороті? Але перш ніж рушити, уважно оглядаю «одиничку» зовні та всередині. Зовні — звичайний автомобіль С-класу, але з яскравою зовнішністю BMW. Цей дизайн не переплутаєш ні з чим. Ставлю подумки жирний плюс: мало хто розбиратиметься, «одиничка» це чи «трійка», зате всі відзначать — BMW. На водійському місці зручно і все інтуїтивно зрозуміло, на передньому пасажирському — комфортно. А от ззаду колінам може бути затісно, приблизно як в Opel Astra. Про якість матеріалів і внутрішній дизайн говорити нецікаво — і так зрозуміло, що все на висоті. Штатна акустика влаштує всіх, окрім затятих меломанів. Із пасивною безпекою теж повний порядок: 8 подушок, жорсткий кузов, сталеві протиударні елементи — загалом, 5 зірок за NCAP. Само собою, «бідних» комплектацій тут не буває.
Найбільше мені було цікаво, як поведе себе «задушений» дволітровий мотор у BMW 118 (129 к.с. і 180 Нм) — наскільки він хороший для міста та траси? Нагадаю, що сучасний двигун 1.8 у Opel і Honda видає зараз 140 к.с. і 175 Нм, а у BMW 120 мотор 2.0 — 150 к.с. і 200 Нм. Отже, їдемо містом. У режимі «D» підкуповує плавність ходу та відмінна тяга на «низах», що дозволяє швидко перешикуватися. Якщо дорога вільніша — перемикаюся в режим «S»: автомобіль стає жвавим та агресивним. Іноді корисне і ручне перемикання. АКПП 6-ступінчаста, сучасна, з чесною логікою: якщо вибрав «3», то ввімкнеться саме третя. Плюс дві автоматичні функції: при 1000 об/хв вмикається знижена, у червоному секторі — підвищена.
До речі, «плюс» тут розташований ближче до водія — це зручно, якщо ви пересіли з «механіки», але таке розташування «+» і «-» змушує перший час плутатися після інших АКПП. Давно помітив, що будь-який автомобіль диктує стиль їзди: на швидкій машині навіть спокійна людина намагається «притопити», і навпаки — на повільній навіть «гонщик» отримає задоволення від плавної їзди. BMW 118 вирізняється з цього правила: на ній однаково приємна й агресивна, і спокійна їзда. Ще один жирний плюс. Двигун тут шикарний. По-перше, система Doppel-VANOS — зміна фаз газорозподілу, причому незалежно для впускних і випускних клапанів. Це дає оптимальну характеристику крутного моменту в усьому діапазоні обертів. По-друге, система Valvenronic, яка дозволяє подати більше повітря. Підсумок — більше потужності при меншій витраті палива. Двигуни у BMW завжди були еталоном для наслідування.
А що ж із поворотами — чи треба тут скидати «газ»? При швидкості 200 — напевно, так. Хоча й тут працюватиме СВС (контроль гальмування в поворотах) і DSC (курсова стійкість). У поворотах BMW 118 стійкіша за звичайний передньопривідний автомобіль, чому сприяє й ідеальне розважування 50:50.
Садиков Ленар, керівник сайту www.autokazan.ru. Стаж водіння 9 років.
Перше питання, яке виникло при погляді на автомобіль: «Для кого він?».
Жодної агресії, компактність — припустив, що «напевно, для жінок», і з цією думкою приступив до огляду інтер'єру.
Перше, що кинулося в очі, — дуже гармонійне поєднання сірого салону з екстер'єром, усе виглядає як єдине ціле. На водійському місці все зручно, усе продумано. Панель приладів не така строга, як у старших побратимів, що знову ж таки підтверджувало думку про те, що автомобільчик жіночий. Загалом, особливо яскравих емоцій інтер'єр не викликав — усе зроблено добротно та продумано, без нарікань. А от дзеркала не сподобалися: замалі, і за весь тест я так до них і не звик.
Пересідаю на заднє сидіння і відзначаю, як тут тісно: дві людини — це максимум, а коли уточнюю, що автомобіль класу С, стає сумнувато.
Отже, поїхали. 30 хвилин їзди на задньому сидінні переконують мене, що на заднє сидіння в цю машину свою сім'ю я б не посадив — жорстко, трясе і втомлює.
Нарешті доходить черга до мене. Сідаю за кермо — і одразу почуваюся як удома: жодних зайвих рухів із налаштуваннями, просто сів і поїхав, наче все життя на цій машині їздив. Після того як натрусився на задньому дивані, спереду здається цілком затишно. Перший час звикаю до автомата. Виїжджаємо на трасу, я у своїй звичній манері тисну газ, розкручую мотор — і… нічого. Динаміки наче немає. Додаю газу, чекаю реакції — відчуття ті самі. Під'їжджаємо до знака 70, і тут мені кажуть, що тут часто чергують даїшники. Вперше кидаю погляд на спідометр і ціпенію: стрілка перевалила за 140 км/год. Перша думка — прилад бреше!
За моїми відчуттями, я їхав щонайбільше сотню. Скидаю швидкість: 120, 100, 80. І починаю по-справжньому співчувати тому, хто володітиме цією машиною. Тому що їхати трасою зі швидкістю 80 км/год на цьому автомобілі — це як рухатися в похоронній процесії.
Заїжджаємо в місто — і картина повністю змінюється. Я ніби прокидаюся, і машина теж. Починаю маневрувати вузькими вуличками, і автомобіль перетворюється на хижака, який тільки й чекає, щоб йому дали газу — щоб він чітко й блискавично обігнав когось або на пристойній швидкості влетів у поворот. Це чудово! Мотор тішить чудовою динамікою, у поворотах машина стоїть як укопана: жодного натяку на крен чи занос. Кермо — сама досконалість, кожен рух дає рівно той результат, якого чекаєш.
Повертаємося назад, і знову спливає моє перше питання: «Для кого ж усе-таки ця машина?» Агресивний характер у місті, жорсткість, від якої страждають задні пасажири… Для жінок? Щось я сумніваюся.
Плюси:
Динаміка та керованість — це БМВ, і тут більше нічого додавати не потрібно.
Мінуси:
Дзеркала замалі. У С-класі для задніх пасажирів місця відверто мало.