«Гарячий і зовсім білий» — цією фразою з «Кавказької полонянки» хочеться описати і наш Audi A3 White Edition. Але якщо з кольором все гаразд, то з «температурою» вийшла помилка. Під капотом стильного білого Sportback з чорним скляним дахом і такою ж радіаторною решіткою ховається 150-сильний мотор, який, на жаль, не запалює. Табун коней під капотом не збурює уяву, а динаміку можна назвати хіба що впевненою. За внутрішніми габаритами A3 майже дотягує до сімейних моделей рівня BMW 3-ї серії, тому й маса чимала — якісний пластик і чудова шумоізоляція важать пристойно.
Зате на трасі A3 — справжній арієць. На рівному асфальті машина ніби приклеєна до дороги, і зрозуміти реальну швидкість можна тільки за спідометром або показаннями радара. До 180 км/год у салоні зберігається досить низький рівень шуму. Навіть при повному натисканні на газ мотор лише номінально нагадує про себе — це й приховує відчуття розгону. Ось тільки широкі покришки на дисках S-Line змушують A3 реагувати на колію, що трохи псує картину. До речі, обіцяної економії від безпосереднього вприскування FSI я так і не помітив: витрата залежно від стилю їзди тримається в межах 11–13 літрів. Стільки ж споживає нещодавно протестований Honda CR-V з таким самим за потужністю 2,0-літровим мотором, хоча він важчий і повнопривідний.
А ось як A3 керується! Вона вміє бути суворою і прямолінійною, але іноді дозволяє собі вільності й маленькі хитрощі. Варто скинути газ або покачати кермом — і «трійка» охоче йде в легкий, добре контрольований замет. При спокійному вході у віраж машина не опирається, охоче лягає на дугу і в граничному повороті тонко балансує на межі замету й зносу. З увімкненою ESP це спокійний і динамічний автомобіль, а от якщо вимкнути електронний «нашийник», на звивистій дорозі Audi здатна подарувати водієві масу позитивних емоцій. Головне — не заплутатися в 6-ступінчастому «автоматі» й заздалегідь обрати потрібну передачу. Тим, хто любить ручне перемикання, варто замовити опційні пелюстки під кермом — з ними їзда стає ще запальнішою. Руки не потрібно відривати від дуже чутливого й легкого керма, а при гальмуванні двигуном «трійка» завзято гарчить.
Керованості під стать комбіновані спортивні крісла S-Line від Recaro. Німці вміють робити чудові сидіння, це факт. І кермо чудово лежить у руках. Салон балансує між розкішшю та спортивністю: подекуди вставки зі справжнього алюмінію, решта — щедро декоровано м’якими й дорогими сортами пластику. Ось тільки магнітола Audi Concert, як і раніше, розчаровує — як німцям вдається ставити в хороші машини таку посередню аудіосистему? Передні крісла й кермо мають величезні діапазони регулювань, і за будь-якого їх положення за водієм на задньому сидінні залишається достатньо місця. Стеля висока, салон просторий — можна розміститися дуже вільно. Бракує лише регулювання кута нахилу спинки, як у компактвенах, і тоді вчотирьох можна було б хоч на край світу. Третього пасажира ззаду не чекають: великий центральний тунель, розрахований на повнопривідну трансмісію, змушує середнього сідока приймати незручну позу. Зате багажник не підвів: 5-дверна версія Sportback на 84 мм довша за тридверку та її прародителя Volkswagen Golf V. Під підлогою ховається вузька докатка, але об’єм багажника виріс з 350 до 370 літрів — ще трохи, і був би універсал.
Тим не менш, навіть у новому виконанні Audi A3 — будь він білим або будь-яким іншим — залишається хорошим, але все ж нуднуватим автомобілем. Йому б скинути вантаж надуманої солідності й пару сотень кілограмів — гляди, і градус би піднявся, і блиск в очах водія з’явився. Альтернатива схудненню — замість атмосферника поставити 2,0-літровий турбомотор на 200 к.с. Ось тоді хетчбек заграв би всіма кольорами веселки.
Що стосується ціни, то протестований A3 з 2,0-літровим двигуном, «автоматом» і багатим набором опцій коштує 40 000 доларів — порівняно з відомим японським паркетником або седанами середнього класу. Ціни на A3 з 200-сильним турбомотором стартують з позначки 43–45 000 доларів, але приблизно стільки ж просять за стильніший і динамічніший седан Lexus IS250. Істина десь поруч, але ідеал недосяжний…
Текст: Леонід Павлов.