Aston Martin нарешті дістався і до Росії офіційно, хоч і з помітним запізненням. Ми не стали довго чекати і одразу ж вирушили на тест-драйв порівняно доступного купе V8 Vantage. Кайф від керування суперкаром засніженими московськими вулицями ми отримали колосальний.

Появи британців на нашому ринку ми чекали досить довго. Ferrari, Lamborghini і навіть 1001-сильні Bugatti вже активно продаються, а ось Aston Martin тільки зараз звернув погляд у наш бік. Чи не запізнився він до розділу того самого ласого пирога під назвою Luxury? Відповідь на це питання стане ясною через рік, коли з'являться перші підсумки продажів. А поки наше завдання — познайомитися з легендарним суперкаром і оцінити його без упередженості, не думаючи про комерційні перспективи.

Щойно стало відомо про тест, перш за все ми поцікавилися кольором машини — для суперкара це чи не головна характеристика. У трубці так і хотілося почути «червоний», але уява відмовлялася малювати червоний Aston, і, схоже, я був не самотній. «Колір — сіро-мишачий», — відповіли мені. Отже, святотатства не сталося. Але тут же виникло питання: хто захоче викласти 158 000 євро за сіру машину, яка має підкреслювати статус власника? Відповідь вирішили шукати при особистій зустрічі і не прогадали — виглядає V8 Vantage шикарно. Напористо, але без агресії, яскраво, але не вигадливо. Можливо, хтось і не помітить Aston, проїжджаючи повз, чого не скажеш про Ferrari, але це справа смаку. А от почуття стилю в Астона не відняти. З нього можна вийти і в кросівках, і в дорогому костюмі — V8 Vantage зрозуміє і лише підкреслить образ власника, яку б роль той не грав. Звучить банально, але Aston Martin хочеться назвати машиною Джеймса Бонда, який може рятувати світ, стріляючи з двох УЗІ, або неквапливо грати в покер.

Досить лірики — пора відчинити двері «вісімки»... Втім, однією рукою зробити це не вийде, потрібна вправність. Заради аеродинаміки дизайнери сховали дверні ручки заподліцо: спочатку треба натиснути на один край, потім потягнути за інший. Не надто зручно, зате Aston не переплутаєш ні з чим — стиль і традиції завжди були основою британської автомобільної культури. Двері відчиняються теж незвично: вони не просто відходять убік, а ще й трохи піднімаються. У підсумку Aston з розчахнутими дверима більше схожий на метелика, ніж на гільйотину, на відміну від Lamborghini.

Сідаючи в м'яке, але чіпке крісло, одразу згадуєш те, про що торочить кожен прес-реліз Aston Martin, — всі машини зібрані вручну. Це правда, принаймні коли мова про інтер'єр. Добре це чи погано — кожен вирішує сам. Якщо потрібні ідеально рівні рядки, краще звернутися до більш масових брендів. Aston — для тих, хто відчуває тепло рук, що обшивали ніжнішою шкірою передню панель і обробляли дерев'яну вставку на консолі. У салоні майже немає пластику — тільки натуральні матеріали: шкіра, дерево, алюміній.

Головна зірка інтер'єру — панель приладів: на перший погляд вона майже рівномірно сіра, але при найближчому розгляді видно кристали, що прикрашають шкали. При увімкненому підсвічуванні вона нагадує ювелірний магазин. Удень зчитувати показники не так зручно, як уночі. Втім, інформацію можна отримати й інакше: швидкість продубльована на невеликому дисплеї в центрі панелі, а оберти мотора безпомилково вгадуються за звуком.

На самих низах мотор видає характерне для «вісімки» низькочастотне гарчання, яке заворожує і провокує скинути пару передач, підняти оберти і дати «атмосфернику» вдихнути на повні груди. Щойно стрілка тахометра, що обертається проти годинникової стрілки, перевалить за 4500 об/хв, двигун розкриває свій справжній, зухвалий характер. Усі 410 Нм і 385 «коней» жбурляють машину вперед із потужнішим прискоренням. У ньому немає істерики і душераздирливих зойків, як у Audi R8 або Ferrari F430: розгін швидкий, але без надриву. Машина зберігає холоднокровність і впевненість, згадуючи старе британське висловлювання: джентльмени ніколи не запізнюються і ніколи не поспішають. Навіть на швидкості далеко за 200 км/год V8 Vantage залишається спокійним. Хоча кермо варто тримати міцніше: це все ж суперкар, а не представницький Mercedes.

Підвіска передусім здивувала комфортом. Незважаючи на стильні 19-дюймові колеса замість штатних 18-дюймових, V8 Vantage впевнено проходить дорожні хвилі і навіть лежачих поліцейських. Зрозуміло, суперкар повністю позбавлений розгойдування. При цьому підвіска неймовірно енергоємна. Здається, що Aston навіть легший за заявлені 1570 кг. За відчуттями за кермом V8 Vantage нагадав зведену в найвищий ступінь Mazda MX-5 — теж, по суті, британський автомобіль. У Aston, як і у MX-5, спортивні двоважільні підвіски спереду і ззаду і максимально низький центр тяжіння, що позбавляє інженерів від боротьби з кренами за рахунок жорсткості. Для кращого розподілу ваги і зниження моменту інерції коробка передач зблокована із заднім диференціалом, а двигун оснащений системою змащення із сухим картером, що дозволяє поставити мотор нижче без скорочення кліренсу. Відкривши капот, залишається тільки захоплюватися інженерним генієм — таких машин ми ще не бачили. Кузов повністю алюмінієвий, причому профілі склеєні між собою — це найлегший і найміцніший спосіб з'єднання крилатого металу. Тож вражаюча жорсткість і низька маса не дивують.

Звичайно, на московських зимових дорогах потужний задньопривідний суперкар опинився не зовсім у своїй стихії. Але навіть у таких умовах керування «вісімкою» приносить масу задоволення. Кермо неймовірно зрозуміле та інформативне: при підході до повороту водієві залишається лише обрати, як його пройти, і дати команду — машина все зробить сама. Хочеш — вкочуйся у віраж і виходь із нього з легким ковзанням усіх коліс, хочеш — мети хвостом. Система стабілізації налаштована так, що допускає легке баловство, а для справжнього відриву її можна вимкнути.

Розлучатися з Астоном після тесту, зрозуміло, дуже непросто. Хочеться знову і знову спрямовувати купе на апекс віражу і виходити з нього боком, слухати рокіт мотора на різних обертах, перебирати передачі підрульовими пелюстками, а в заторах вивчати рядки на деталях салону. Єдине, в чому ми не дійшли згоди з колегами, — чи варто їздити на V8 Vantage цілий рік чи обмежувати споживання адреналіну літніми місяцями. Встановити зимові шини — не проблема, пічка потужна, є підігріви сидінь і лобового скла. Питання лише в концепції ставлення до автомобіля. Хтось вважає, що їздити на суперкарі взимку — це все одно що закушувати віскі докторською ковбасою. Я ж точно знаю, що опинися Aston у моєму гаражі, мені було б дуже складно сісти в будь-який інший автомобіль, незалежно від пори року...

Текст: Леонід Павлов

Редакція CarClub.ru дякує Aston Martin Moscow за допомогу в організації тест-драйву.