Поставши перед нами в четвертому поколінні, Мерседес С-клас виступає вже у вигляді цілком місткого сімейного автомобіля.Коментарі (4)Світ зростає, і прискорюються в ньому не лише люди, а й машини. 25 років тому Мерседес 190 був наймолодшою моделлю з трипроменевою зіркою, за що й отримав миле прізвисько «бебі-бенц». Однак за чверть століття на ринок вийшли ще компактніші А та Б-класи, а також майже іграшковий недо-Мерседес – Смарт. Таким чином, С-класу, прототипом якого і був 190-ий, довелося піднятися на пару сходинок вище, і зараз, поставши перед нами в четвертому поколінні, він виступає вже у вигляді цілком місткого сімейного автомобіля. З деякою натяжкою він може відноситися до бізнес-класу, а вже за кількістю опцій «бебі-бенц» впевнено випереджає багато японських люксових моделей. За доплату передбачена система превентивної безпеки Pre-Safe, активне шасі Agility Control, здатне змінювати жорсткість амортизаторів, а також реакції машини на газ і реактивне зусилля на кермі, і т.д. А вже про варіанти оздоблення салону і вибір моторів краще не згадувати – різні сорти шкіри, екзотичне дерево, одним словом – Мерседес.
Однак розкіш – це більше для S-класу, «цешки» частіше купують у фіксованих комплектаціях. І тут клієнтів чекає розчарування. Величезне по діаметру кермо виконане з простенького пластику, що явно не відповідає статусу машини. Воно нагадує Мерседеси 20-30-річної давності, коли гідропідсилювач керма був у дивину. Схоже, дизайнери черпали ідеї у представницької моделі, але, оцінивши бюджет, вирішили зробити баранку максимально простенькою. Так само непоказно виглядає і центральна консоль – здається, вона запозичена у Opel Astra і повторює її за формою та якістю пластику.
У базовому виконанні С-клас оснащується до межі спрощеним варіантом інтерфейсної системи Command. Прихований за кришкою в центрі передньої панелі дисплей відображає лише роботу аудіосистеми, кнопки управління якої продубльовані на консолі. І лише в дорогих 6-циліндрових моделях дисплей має більш значний розмір і нагадує повноцінну систему Command, відому за старшими моделями.
Шумоізоляція Мерседеса, як і раніше, гарна. Єдине, що пробивається в салон, – гул від дороги і шум мотора після 4500 об/хв. Незважаючи на гострі грані кузова і величезні дзеркала, водій і пасажири С-класу абсолютно захищені від аеродинамічних шумів. Навіть коли швидкість перевалює за 200 км/год, у салоні цілком можна спілкуватися, не напружуючи голосу.
Зовні пропорції нової «цешки» нагадують класичний 190-ий. Але стрімкі боковини кузова відсилають до «трійки» BMW, а округла корма С-класу нагадує зменшене в масштабі купе CL, що дещо контрастує з гострокутим передком. У задні ліхтарі вбудована хитромудра вентиляційна система, яка створює притискну силу і дозволяє седану обходитися без спойлера, а також знижує забруднюваність ліхтарів. От тільки цікаво, що буде, коли вузькі вентиляційні отвори заб'ються брудом, змішаним з «коктейлем Лужкова».
С-клас пропонується з двома варіантами оформлення передка. Класична версія оснащується традиційною радіаторною решіткою і зіркою-прицілом на капоті. Водіям, які віддають перевагу активному стилю, адресована версія Avangarde з агресивною решіткою і великою зіркою в стилі купе Мерседес. При цьому жодних технічних відмінностей між комплектаціями немає. Порадившись із колегами-журналістами, яка з версій краща, ми так і не дійшли спільної думки. Зовні однозначно краще виглядає Avangarde, але, перебуваючи в салоні, приємніше спостерігати на капоті класичну трикутну зірку – без неї С-клас уже ніби й не Мерседес. Ймовірно, доведеться погоджуватися на аляпуватий «колгосп-тюнінг» і прикрашати машину двома зірками…
Незважаючи на спірний дизайн і простеньке оздоблення салону, щодо керованості Мерседес зробив значний крок уперед. Розширена колія і жорсткіший кузов позитивно позначилися на стійкості в поворотах. Жорсткіші амортизатори виключають розгойдування у віражах, від якого страждав попередній С-клас. Загалом керувати машиною тепер набагато цікавіше, за цим параметром Mercedes став нагадувати BMW, хоча «трійка» ще жорсткіша і гостріша у своїх реакціях.
Мені вдалося покататися на машинах з трьома різними моторами. 185-сильний компресорний двигун версії С200 К, як і раніше, відрізняється гарною тягою у всьому діапазоні обертів і в поєднанні з 5-ступінчастим «автоматом» є цілком оптимальним вибором. С280 з 3,0-літровим мотором V6 – це вже вельми динамічний автомобіль, здатний тягатися з більшістю автомобілів на дорозі. А ось найпотужніший із доступних на російському ринку С350 розчарував. Ні, мотор чесно видає заявлені 272 к.с., до того ж розгін супроводжується приємним басовитим саундтреком. Але підвіска у топ-версії виявилася стандартною, і вона насилу справляється з важким мотором і 7-ступінчастим «автоматом». У підсумку С350 не може похвалитися нічим, окрім розгінної динаміки, а за керованістю він поступається скромнішим версіям. Любителям погоняти, як і раніше, краще звернутися до дилерів BMW або запастися терпінням і чекати осені, коли в Росії з'являться Мерседеси з адаптивною підвіскою Agility Control.
Вже після закінчення тесту мені вдалося покататися на С-класі нещодавно знятого з виробництва покоління. Оце справжній Мерседес! Якість оздоблювальних матеріалів і дизайн салону цікавіші та кращі. Звукоізоляція також відмінна. Так, керується він не так динамічно, більше крениться в поворотах, не такий однозначний на високій швидкості, але в ньому більше лиску і вальяжності, за яку так цінують Мерседес. І навіть незважаючи на всі свої драйверські амбіції, опинися в мене зараз у кишені зайвих 30-35 тисяч євро, я б без сумніву віддав їх за старий С-клас, благо у дилерів ще є фінальні моделі за вельми привабливими цінами. Така «цешка» впевнено обходить BMW і Audi за стилем і комфортом і ще мінімум пару-трійку років буде радувати своїми стрімкими лініями та очкоподібними фарами.
Текст і фото: Леонід Павлов.