Mazda CX-7. Нова кров
На перший погляд, цей автомобіль мало чим відрізняється від десятків своїх конкурентів у сегменті SUV: п'ять повноцінних посадкових місць у салоні, півкубометра вільного простору в багажнику і без малого дві з половиною сотні «коней» під капотом. Американці, незважаючи на зовнішню демократичність, люди дуже консервативні, і поглядів своїх не змінюють, зокрема й на те, як має виглядати ідеальний кросовер. А враховуючи той факт, що «сірі» дилери цілий рік завозили Mazda CX-7 до Росії саме з протилежного берега Атлантики, «проамериканська» орієнтація новинки сумнівів не викликає. Здавалося б, на догоду смакам справжніх янкі інженери Mazda мали б і рівень комфорту передбачити відповідний, а ні... Кругом, звісно, повно підсклянників, ніш, поличок, боксів і «бардачків», але загалом інтер'єр витриманий у європейському дусі. Насамперед це стосується ергономіки пасажирських крісел. Взяти хоча б посадку – японці не взяли до уваги традиційне американське уявлення про те, що комфортні сидіння – це величезні безформні дивани. Навпаки, і водійське, і пасажирські сидіння в СХ-7 спрофільовані дуже навіть непогано, навіть на крутих поворотах із них не вислизаєш. Та й загалом сидіти зручно – ледь відчутні огріхи компенсуються найширшим діапазоном регулювань і практично ідеальним з погляду ергономіки розташуванням важелів і кнопок, задіяних у процесі «підгонки» крісел. Втім, першокласною ергономікою салону можуть похвалитися багато суперників Mazda CX-7, що борються з ним за увагу російських автолюбителів - крокодилоподібний Infiniti FX, ближчі до європейських стандартів Nissan Murano, Lexus RX і власне «європеєць» VW Touareg. Щоб досягти успіху, Mazda CX-7 просто зобов'язана брати покупця чимось іншим. Власне, на пошуки цього «чогось іншого» ми й вирушимо.
Почнемо, як завжди, з дизайну. Хоча екстер'єр, на мій погляд, далеко не найсильніша сторона японського кросовера. Нарочита експресивність, нетрадиційне виконання, відмова від класичних пропорцій – так можна сказати про Subaru Tribeca або той самий Infiniti, але аж ніяк не про Mazda CX-7. Як би це дивно не прозвучало, причина криється в прагненні скрізь і завжди дотримуватися єдиного корпоративного стилю. Подібне ж прагнення, до речі, напевно не найкращим чином позначиться на долі нової версії популярного в нас седана Mazda 6, але зараз не про нього. Отже, зовні СХ-7 дуже сильно схожий на… Mazda… я б сказав, на будь-яку сучасну Mazda. З одного боку, це дає змогу одразу визначити належність кросовера до дружної ZOOM-родини, але з іншого, геть позбавляє його індивідуальності. Заради справедливості варто зауважити, що японці спробували згладити це враження, використовуючи різного роду «примочки» на кшталт лінії скління, що ламається ближче до корми, але сильного ефекту ті не справили. Єдине, що рятує дизайн Mazda CX-7 від повного й беззастережного провалу – оригінальний профіль кузова, промальований у повній відповідності до традиційно сильної спортивної «маздівської» стилістики. Втім, не будемо вдаватися в дискусії про зовнішність цього авто, тим більше, що вашому кореспонденту неодноразово доводилося переконуватися у справедливості вислову «скільки людей, стільки й думок», та й попит на СХ-7 вносить свої корективи. Загалом, як резюме з першого пункту скажу: гарний цей Mazda чи ні – справа смаку. Його можна любити, можна ненавидіти, але те, що автомобіль оригінальний і на 100% впізнаваний, заперечувати безглуздо.
А тому перейдемо до другої складової будь-якого авто – до інтер'єру. Одвічне протистояння моди та корпоративного стилю явно простежується і в салоні, щоправда, в цьому разі перемогу здобуває мода. Стилістику салону аж ніяк не назвеш пересічною – ось це вже справді виклик конкурентам, це і є та сама «свіжа кров», у припливі якої свого часу так потребували практично всі виробники кросоверів, зациклені на брутальному стилі мілітарі. Першопрохідцями дизайнери Mazda, звісно, не стали, але й момент не втратили, вчасно заскочивши на підніжку поїзда, що вже відходив.
Екстер'єр порівняно з інтер'єром — як закуска порівняно з рясною трапезою. Внутрішній світ Mazda стає естетичним одкровенням і насолодою. При цьому його абсолютну новизну вдало доповнюють миттєво впізнавані фірмові деталі на кшталт характерно розташованих круглих дефлекторів системи вентиляції. Чудовий стиль, чітка графічна побудова деталей, вправно обіграна симетрія... І кожна дрібниця, чи то одна з десятка кнопок на центральній консолі, чи «баранець» на підрульовому важелі, залишається функціонально навантаженою. Загалом, якщо не акцентувати увагу на надмірному, на мій погляд, захопленні дизайнерів відверто бюджетними матеріалами оздоблення, інтер'єр сміливо можна оцінити на «п'ятірку».
Всіляких похвал заслуговує і багажник. Номінальна його місткість становить 455 л, що для авто такого розміру дуже навіть пристойно, а завдяки фірмовій системі трансформації салону Karakuri корисний об'єм миттєво зростає до 774 л (1348 л при завантаженні до стелі). Але найважливіша його перевага полягає в тому, що перетворити СХ-7 на вантажний фургон можна лише за пару секунд: достатньо потягнути рукоятки на бічних панелях багажного відділення - і розділена в пропорції 60:40 спинка заднього сидіння впаде, утворюючи практично рівну платформу. Крім того, в активі СХ-7 є ще й повноцінне запасне колесо, що важливо в умовах російських доріг (а часто й їх відсутності).
З ергономікою салону та вантажними можливостями «японця» ми розібралися, перейдемо тепер до технічного оснащення. До Росії постачаються дві версії СХ-7, обидві вони оснащуються 2,3-літровим бензиновим турбомотором з безпосереднім уприскуванням палива, що розвиває максимальну потужність 238 к.с., і 6-ступінчастою автоматичною КПП. До базового списку опцій входять ABS, Brake Assist, протибуксувальна система, передні та бічні подушки і шторки безпеки, імобілайзер, охоронна сигналізація, клімат-контроль і центральний замок із дистанційним керуванням. Дорожча версія кросовера передбачає встановлення шкіряного салону, ксенонових фар, датчиків дощу, світла, а також наявність «розумного» ключа, що дає змогу відкривати автомобіль без безпосереднього натискання на кнопку брелока. Словом, усе цілком пристойно. Залежно від рівня комплектації за машину просять $43 900 і $47 650 відповідно.
Ну і наостанок – про ходові якості. Силовий тандем я вже коротко описав, додам лише те, що він дає змогу автомобілю набирати максимальну швидкість у 181 км/год, розганяючись при цьому від 0 до 100 км/год за 8,3 секунди. Чому ці показники такі малі? Уся справа в специфіці – незважаючи на те, що силовий агрегат був запозичений у Mazda 6 MPS, він аж ніяк не здатний продемонструвати такий самий вибуховий характер. По-перше, його дефорсували, щоб він міг безболісно споживати 95-й бензин, а по-друге, важкий кросовер спочатку не розрахований на такий жорсткий швидкісний режим експлуатації. Те саме стосується і «позашляхових» характеристик автомобіля: 205 мм дорожнього просвіту, 18-дюймові колеса і відверто «легкові» короткі ходи підвісок, ходова частина майже як у Focus і фірмовий повний привід. Повнопривідна трансмісія з електроннокерованою багатодисковою муфтою запозичена в того самого спорт-седана MPS. За великим рахунком, її завдання полягає лише в тому, щоб утримувати автомобіль на мокрому та слизькому шосе, а зовсім не «проштовхувати» його через півметровий шар бруду. Не варто експериментувати, заганяючи CX-7 у болото, а от промчатися містом – зовсім інша справа. Розганяється кросовер без надривного виття, ривків і нав'язливих турбоям. Підвіска, кермо, гальма – усе працює бездоганно, чого, власне кажучи, японські інженери й домагалися, і чого ми, своєю чергою, чекали. Загалом, вони зробили, а ми отримали хороший міський автомобіль, решта ж – деталі.
Габарити:
| Довжина (мм) | 4680 |
| Ширина (мм) | 1870 |
| Висота (мм) | 1645 |
| Дорожній просвіт (мм) | 205 |
| Колісна база (мм) | 2750 |
| Маса (кг) | 1802 |
| Об'єм багажника (л) | 455/774/1348 |
| Роб. об'єм двигуна (см3) | 2261 |
| Макс. потужність (к.с.) | 238 при 5500 об/хв |
| Макс. крутний момент (Нм) | 350 при 3000 об/хв |
| Макс. швидкість (км/год) | 181 |
| Розгін 0–100 км/год (с) | 8,3 |
| Середня витрата палива (л) | 11,5 |
| Ціна (грн.) | 1 141 000–1 265 000 |
Журнал «Автогід» 9 листопада 2007 № 41(41)
Джерело – www.automania.ru