Ханти-Мансі-Mazda6 / Тест-драйви Mazda

Справді, ще в жовтні я тестував передсерійні зразки цього автомобіля на гоночній трасі Euro-ring під Будапештом, а вже за пару місяців щедре на вигадки російське представництво компанії Mazda влаштувало тест вже серійної нової "шістки" на засніжених сибірських дорогах за маршрутом Сургут – Нєфтєюганськ – Ханти-Мансійськ. Ці місця для багатьох, хто ніяк не пов'язаний із нафтовидобутком, – незвідана екзотика. А знання про той самий Ханти-Мансійськ обмежуються, головним чином, відомим монологом Михайла Задорнова про туриста з цього міста, який, купуючи десь за кордоном краватки Versace, розраховується пачкою перетягнутих гумкою сотенних нафтодоларів...

Боюся, що й столичні журналісти при всій своїй загальній поінформованості знали не набагато більше – адже зазвичай тести проводяться в теплих закордонних краях. Тим цікавіше було замість звичних парижів, малаг і лос-анджелесів вирушити в чарівну таємничу подорож у саму глиб Росії, туди, де зливаються великі російські річки Об та Іртиш, і випробувати новий автомобіль не в "стерильних" євроамериканських, а в досить суворих вітчизняних умовах. Тут і пейзажі відрізняються особливою, суворою красою: безкраї, що йдуть за обрій тайгові масиви з укритих у цю пору року снігом строгих ялин, сосен і кедрів перемежовуються з величезними болотами та осоковими луками. І то тут, то там – різнокаліберні нафтові вишки, які, загалом, не псують, а своєрідно "декорують" природу та органічно підкреслюють її суворість. І якщо ти живеш серед бетонних міських брил, а відпустку проводиш на піщаних морських пляжах, то "безкрає море тайги" заворожує майже гіпнотично…

Опинившись серед цієї пишноти, красуня Mazda6 виглядає ще ефектніше та привабливіше, ніж на безликому тлі автодрому, виправдовуючи закладену в її дизайн концепцію "кідзуна" (МОТОР, листопад 2007), що передбачає, зокрема, гармонію з природою. Автор цієї ідеї та дизайну – Йоїчі Сато, який "намалював" свого часу такі самобутні та всесвітньо визнані моделі, як MX-5, RX-7 третього покоління та концепт RX-Evolv, що став предтечею RX-8. І він зумів вдало трансплантувати найяскравіші риси, енергетику та емоційність цих спортивних моделей у масовий седан сімейного класу. Достатньо побіжного погляду на характерну відточену лінію передніх крил, щоб у пам'яті одразу сплив силует чудової RX-8. Сам маестро Сато звертає увагу на схожість цієї лінії з формою та гострою гранню класичного японського меча.

Що ж, саме час дізнатися, як разить цей меч у місцях, набагато ближчих до Країни вранішнього сонця, ніж далека європейська Угорщина. Тим більше що перший, полігонний тест (з урахуванням його специфіки та прохання організаторів не забувати, що Mazda6 при всьому її стрімкому вигляді та спортивному іміджі марки загалом – все ж стандартний дорожній, а не гоночний автомобіль) був, знову ж таки, досить "стерильним", а тут – найщоденніші, тобто "бойові" для дорожньої машини умови. Хоча на засніжених дорогах теж особливо не розгуляєшся, якщо тільки не спаде на думку дурна ідея пограти в Еріка Карлссона, Томмі Мяккінена та Маркуса Гронхольма разом узятих, не володіючи відповідними навичками та автомобілем…

І все ж є якась неповторна чарівність у їзді по припорошеному снігом шосе, коли машина рухається по-котячому м'яко та нечутно, а Mazda6 у цьому особливо гарна – японці добре попрацювали над шумоізоляцією, значно посиливши її порівняно з машинами попереднього покоління, а плавність ходу звертає на себе увагу і без снігу. Але сніг тут усюди, і дорога хоч і розчищена, але досить вимоглива до водія. Тут би не завадив повний привід, однак передньопривідна "шістка" на гарній зимовій гумі досить упевнено тримає і таку дорогу. Знає своє діло і система стабілізації: працює ефективно, але при цьому коректно – про її втручання частіше можна судити з миготливого індикатора, ніж за відчуттями. Нова Mazda, як і личить гарному сімейному седану, взагалі демонструє людині за кермом свою дружність: середньостатистичний водій у своїх щоденних поїздках цілком може покластися на її передбачуваний характер та впевнені повадки.

Версія зі 147-сильним дволітровим мотором у цьому плані – найоптимальніший вибір: автомобіль достатньо потужний і динамічний, але не агресивний. Прибавка в 23 к.с. для досить великої та важкої машини – не бозна-яка в абсолютному вираженні, однак двигун об'ємом 2,5 л, що забезпечує її разом із 40 додатковими Нм, надає новій "шістці" вельми помітну агресію та помітний же виграш у динаміці при прискореннях. Порівняно з найпотужнішою попередницею (оснащеною мотором 2,3 л) вона також розганяється до 100 км/год на відчутні 0,9 с швидше і при цьому витрачає в змішаному циклі на 0,6 л бензину менше. І, власне, саме ця версія, за ідеєю, покликана продемонструвати та підкреслити спортивні амбіції в характері нового седана.

Однак досвідченому, просунутому "драйверу", який бажає не лише возити себе, коханого, на роботу, дружину за покупками, дітей до тещі, а тещу на дачу, але й отримувати задоволення від активного, спортивного водіння, більше підійде, як не дивно, найменш потужна версія зі 120-сильним мотором об'ємом 1,8 л. В умовах міського руху цих показників цілком достатньо, зате на звивистих заміських шосе завдяки колесам меншого діаметра (але теж легкосплавним у стандартній комплектації!), "взутим" у вищі та вужчі шини, вона куди більш податлива і дозволяє, особливо з вимкненою системою стабілізації, досить ефективно "грати" задньою віссю. Це було помітно ще на автодромі в Угорщині, а на снігових дорогах Сибіру стало ще очевиднішим – і за відчуттями, і за ефектними сніговими "фейєрверками" позаду коліс.

Причому "ловиться" нова "шістка" – якщо загалом володієш відповідними базовими навичками – дуже легко й невимушено. Однак за такого стилю їзди, як відомо, не буває зайвою стійкість автомобіля до кренів і водійське крісло, що забезпечує ефективну бічну підтримку тіла. В Угорщині і з тим, і з іншим спостерігалася повна біда, і це викликало досаду навіть з урахуванням того, що цільове призначення "шістки" не передбачає її участі в гонках. Однак в умовах більш стриманої та акуратної їзди звичайними шосе, а не трасою автодрому, обидва ці недоліки проявляються вже не настільки критично, а часом і зовсім непомітні.

Але повернімося до менш "бешкетної", але потужнішої топ-версії, яка, до речі, пропонується в комплектації не лише з назвою Luxury, що говорить сама за себе, а й з не менш промовистою Sport. У чому ж справа? Невже конструктори та маркетологи прорахувалися в позиціонуванні версій? Аж ніяк. Уся справа в тенденціях останнього часу та вельми радикальній "ревізії" поняття спортивності в масовій свідомості – а Mazda6, не забуваймо, – це масовий, надзвичайно популярний автомобіль. Як не крути (в тому числі й кермове колесо), а такі ознаки спортивної поведінки машини, як її заточена інтерактивність і чуйність на "провокації" з боку водія, стають дедалі менш затребуваними.

Занадто вже вузьке коло тих, хто дня прожити не може без проходження поворотів у керованому заносі та інших викрутасів. Зате дедалі більше тих, хто просто не має подібних навичок і цінує можливість їздити комфортно та безпечно, кому більше до вподоби лінійність і передбачуваність у повадках машини, її здатність допомагати водієві та виправляти його помилки. І ця більшість "спортивність" уявляє собі приблизно так (окрім зовнішнього вигляду): "Я втопив – вона рвонула". Тож із цього погляду 2,5-літрова топ-версія нової Mazda6 (при тому, що це сімейний седан дуже гарного рівня) – 100%-ве попадання в "яблучко". А дві інші версії практично повністю закривають собою решту простору у своїй класовій ніші. Тим, хто не прагне перемог у "гонках" від світлофора до світлофора або ж любить "погратися" з машиною, з її задньою віссю, підійде версія з мотором 1,8. А для всіх інших – золота середина з двигуном 2,0.

Втім, усі ці поведінкові нюанси у випадку з автомобілем такого класу – від лукавого. У сухому залишку все одно залишається таке: машина по-сучасному динамічна і при цьому не екстремальна, її реакції на роботу всіма органами керування (завдяки і їм самим, і прекрасному шасі) приємно прозорі та точні, але не лякають нервовою гостротою. Чудово проявила себе залишена недооціненою в умовах автодрому й така, що виявилася дуже зручною в практиці повсякденної експлуатації, "мережа перехресних функцій" (Cross-Functional Net) – допоміжна система, що дозволяє легко та швидко керувати вісьмома параметрами інформаційно-розважальної та кліматичної систем, практично не відводячи очей від дороги й не відриваючи рук від керма – за допомогою комбінації лише двох кнопок і одного важелька на ньому.

Елементарна для зимової Росії ситуація: їдеш вузьким засніженим шосе (саме таким, як веде із Сургута до Ханти-Мансійська), пильно контролюючи рух обома руками на кермі, зупинятися не хочеш або не можеш, а потрібно переглянути покази бортового комп'ютера, знайти потрібну радіостанцію або, скажімо, змінити температуру повітря, що надходить у салон, чи режим обдування. Одного невірного руху, надто тривалого відволікання погляду на потрібні кнопки в районі центральної консолі та запізнілої реакції в таких умовах достатньо, щоб миттю опинитися в кюветі на узбіччі, якщо не на зустрічній смузі! А за кермом нової Mazda6 лише торкнувся, не дивлячись, однієї з кнопочок CF Net, трохи опустив очі на інформаційний дисплей, де відображається лише те, що тобі в цей момент потрібно, – і все діло.

Одним словом, починаючи світові продажі своєї нової "шістки" саме в Росії, Mazda не помилилася з місцем проведення тесту: автомобіль показав себе у всій своїй і зовнішній, і функціональній красі – стильний, привабливий, зручний, надійний, "морозостійкий", із цілком резонними "замашками" на вищий клас і з певною спортивністю в характері, як би її хто не розумів. Що ж, сибірська зима, мальовнича тайгова природа, доброзичливі місцеві жителі – ханти та мансі, гіпнотично діюча піраміда – пам'ятник народам Півночі, 70-тонний монумент "Мамонти", присвячений цим бродячим тут колись разом із доісторичними кочівниками милим волохатим ссавцям, приголомшливої краси грандіозний підвісний міст через велику російську річку Об, неймовірно смачна строганина та багато іншого – усе це залишило дуже яскраве та тепле, попри холод, враження. І Mazda6 у цьому ряду не підкачала.