Переродження класики / Тест-драйви Jaguar

Вже після перших кількох хвилин за кермом Jaguar я зрозумів, що спокійного життя в дні тест-драйву в мене не буде. Погляди всіх оточуючих, здавалося, були спрямовані саме на мене. І я зрозумів, як мають почуватися (за наявності в них міркування) екзотичні рибки в акваріумі або як було андерсенівському голому королю. Але, звісно ж, не моя скромна персона змушувала всіх вивертати шиї. Людям подобалася моя “кішечка”. Чудова, смарагдово-зелена “кішечка”. Ні, це визначення – не наслідок кислотної вечірки. Люди, які оберталися вслід пролітаючому повз XF, мене зрозуміють – мова про дуже гарний, чудово переливчастий на сонці колір, що віддалено нагадує легендарний british racing green.

Припаркувавши автомобіль біля редакції, я іноді висовувався у вікно і бачив, що божевілля тривало. Навколо машини постійно ходило по кілька людей, з неприхованою цікавістю роздивляючись, вивчаючи її та вдивляючись через скло всередину. Вкотре вийшовши на вулицю з метою отруїти себе звичною кількістю нікотину, я виявив біля XF пару хлопчаків, один з яких, не зовсім розуміючи, що за дивовижний автомобіль перед ним, висловлював різні припущення. На що другий, мабуть, більш обізнаний у цій справі, відповідав йому: “Та ти що! Це ж “ягуар”, лапоть!”

Стою, спостерігаю за цими пацанами, а сам думаю: “А Jaguar це?” (На цьому місці ще одна порція читачів вважатиме мене не зовсім при здоровому глузді, але сенс у моїх словах є.) Красивий? Для більшості – безумовно, так. По-англійськи чопорний? Мабуть, і це є. Солідний? Ще який! Порівняно з попереднім S-Type його наступник суттєво виріс у розмірах. Елегантний? Без сумніву! Погляньте хоча б на сильно нахилені переднє та заднє скло, стильний капот з підштамповкою та чудову задню частину з витягнутою на всю ширину хромованою планкою з написом Jaguar. Але щось все одно не так.

Порода не простежується вже так явно, як раніше. Спадкоємець славетних Mk вгадується насилу. Думка про те, що справжні англійські цінності в дизайні втрачені, постійно ворушиться десь у глибині підсвідомості. Де класична “чотириока” світлотехніка, де обов’язковий похилий багажник? Їх немає. І тих, хто пам’ятає легендарні моделі ХК і XJS минулих поколінь, це не може не засмутити.

Але не можна не визнати і всю безглуздість розмов про те, що Jaguar має залишитися “ягуаром”. У сучасному автомобільному світі це неможливо, хочемо ми цього чи ні. Британці, працюючи над створенням XF, чудово це розуміли. Як розуміли і те, що на одних фірмових традиціях тепер далеко не поїдеш, що для збільшення продажів потрібно щось ще. Концепт-кар C XF, представлений на торішньому Детройтському автосалоні, показав, що новий Jaguar буде іншим. І тисячі людей у всьому світі завмерли в очікуванні серійного седана. Фанати марки чекали початку продажів із надією, що XF все-таки вийде більш схожим на її класичні моделі. Решта, розуміючи, що повернення до минулого вже не буде, чекали Jaguar XXI століття – оригінальний і високотехнологічний. І, як ми бачимо, саме їхні надії справдилися.

Варто визнати: незважаючи на те, що в зовнішності сучасного Jaguar навряд чи можна розгледіти англійський автомобіль, її не можна назвати буденною. Приземкуватий силует у поєднанні з деякими приголомшливими дизайнерськими знахідками – повітрозабірниками на передніх крилах, потужними “стегнами”, оригінальною світлотехнікою та виштамповками з боків – притягує погляди, як магніт. Автомобіль справді нагадує кішку, що приготувалася до стрибка, напружену та зібрану. Вкотре пробігаю поглядом по плавних поверхнях XF і розумію, що, можливо, років через п’ятдесят і про цей автомобіль говоритимуть, як про представника “класичної англійської школи”. Все тече, все змінюється.

Інтер’єр Jaguar XF, можливо, не такий затишний, як у попередніх моделей компанії. Він підкорює іншим: філігранною якістю виготовлення та цілою низкою інноваційних рішень. Крісла, зручну посадку в яких знаходиш з першого разу, пошиті з чудової світлої шкіри. Верх передньої панелі та кермо теж оброблені шкірою, але темно-коричневою. Шви – ідеальні. Оздоблення деревом і металом – всюди до місця і не залишає сумнівів у своїй “справжності”. Дещо випадають із розкішної обстановки блоки керування мікрокліматом і склопідйомниками, запозичені у Ford, але з урахуванням “космічного” блакитного підсвічування про це навіть не згадуєш. У темний час доби це неонове світіння буквально зачаровує!

Натискаю на кнопку запуску двигуна, і одночасно з тим, як під капотом із соковитим гарчанням оживає давно знайома 4,2-літрова “вісімка”, в салоні відбуваються дві речі, які викликають на моїй фізіономії дитячу усмішку розчулення: із центрального тунелю виростає обертовий циліндр, за допомогою якого здійснюється вибір режиму роботи 6-ступінчастого “автомата”, і, повертаючись навколо власної осі, з’являються дефлектори вентиляції, які до цього були “замасковані” під металеве оздоблення передньої панелі. Ні те, ні інше раніше не зустрічалося на жодному із серійних автомобілів. Найоригінальніші рішення! Хоча, звісно ж, такі, що коштують додаткових грошей і потенційно загрожують зайвими несправностями.

У русі Jaguar неймовірно комфортний. Підвіска з адаптивними амортизаторами CATS спокійно, без метушні відпрацьовує нерівності, майже не турбуючи пасажирів. Знову ж таки, як кішка, що м’яко ступає на своїх лапах. Мабуть, і E Classe, і 5 series, з якими XF покликаний боротися, йому тут не суперники. Зі зростанням швидкості помічаю, що гучність аудіосистеми Bowers & Wilkins (не “якоїсь там” Bose!) не збільшується. А це й не потрібно! Тиша в салоні на будь-якій швидкості – гробова. Лише голос мотора та баритон чудово налаштованого випуску на високих обертах трохи пробивається – рівно настільки, щоб не забути про 300 сил потужності, не більше того. А зовні цей звук просто будоражить кров! Тут порода нікуди не поділася – це Jaguar!

Виїжджаю на знайоме широке підмосковне шосе з однією думкою: невже весь сенс був у створенні ще одного комфортабельного лайнера? Невже з керованості та швидкості XF програє своїм конкурентам? Переводжу важіль… ні, повертаю (не знаю, як це назвати українською, але в англійській мові є чудове слово jog) цей самий jog автоматичної КПП у положення S, і “кішка” звіріє! Реакції на газ стають набагато гострішими, підвіска збирається, коробка змушує двигун крутитися до самого “верху” і тримає передачу до останнього. Прекрасний “автомат”. Підрульові пелюстки – порожня іграшка для доморощених “шумахерів”. XF мчить уперед. Набір другої “сотні” майже такий же стрімкий, як і першої. Не встигаєш оком зморгнути, а на спідометрі вже за 200 км/год.

Кермо при швидкісних маневрах налите приємною інформативною важкістю. Мабуть, можна сказати, що з керованості XF несильно поступається купе XK, якщо поступає взагалі. Непомітно пролетіли 20 км автостради. Розвертаюся на “метелику” розв’язки, відзначаючи зовсім невеликі крени та чудовий баланс автомобіля, і повертаюся назад у місто. Швидкість близько 180 км/год – крейсерська. Складається відчуття, що неспішно котиш на 100–120. У салоні все та ж тиша та спокій. Але на кожному маневрі чи обгоні “кішка” напружує м’язи і знову стрімко кидається вперед, хижо пожираючи кілометр за кілометром. Оце так! Чудово!! Адже це версія XF зі звичайним, а не більш ніж 400-сильним турбованим мотором!!!

Мені здається, захисники “англійського класицизму” даремно плюються вслід новому Jaguar XF. Не подобається зовні? І класика має перероджуватися. Не до душі дивний інтер’єр? Але він, як і раніше, чудово скроєний і, до того ж, набув масу цікавих, оригінальних і чудово виконаних “штучок”. Замало аргументів. Вони ніщо, навіть порівняно з тим, як чудово їде XF.

Я, звісно, не Нострадамус, але мені бачиться таке майбутнє. XF чекає успіх. Причому його купить багато людей, які раніше не мали уявлення про Jaguar, і не в останню чергу за його і сучасний, і при цьому відмінний від інших дизайн, за те, щоб бути в центрі уваги. І вони точно не пошкодують про покупку, пізнавши цей автомобіль у русі. А ті, хто приймають зараз XF у багнети, зрозуміють, що це був справжнісінький Jaguar, коли на світ з’явиться наступне покоління моделі. Так було завжди, так буде й надалі…