Вівця Доллі / Тест-драйви Citroen

Незважаючи на численні протести з боку як релігійних і громадських організацій, так і величезної кількості звичайних людей, у 1996 році британські вчені на чолі з Яном Вілмутом здійснили-таки перше у світі клонування ссавця, яким стала відома вівця Доллі, яка, передчасно постарівши, прожила вдвічі менше за “оригінал”.

Точно так само, незважаючи на численні протести з боку цінителів чистоти автомобільної “породи” та самобутності марок, до технології клонування вдалися ще раніше і в автомобілебудуванні, а нині все більше компаній вдається до уніфікації та випускає машини, побудовані на спільних платформах з використанням спільних агрегатів і часом наділені разючою зовнішньою схожістю.

Першою серйозною спробою побудувати кілька автомобілів різних марок на одній спільній платформі став у середині вісімдесятих проект під назвою Tipo 4, до якого мали увійти Alfa Romeo 164, Fiat Croma, Lancia Thema та Saab 9000. Той проект благополучно розвалився, і ми отримали чотири абсолютно різні, мало в чому уніфіковані машини. Але час іде, уніфікація пускає свої щупальця все глибше.

Окрім застосування спільних вузлів та агрегатів у межах одного великого концерну (яскравий приклад – VW, Audi, Skoda, SEAT і навіть Lamborghini), дедалі частіше трапляються спільні проекти незалежних одна від одної компаній. Чудовий приклад такої кооперації – дуже популярні “близнюки-трійнята” Peugeot 107, Citroen C1 та Toyota Aygo. Фокус, як кажуть, удався, і концерн PSA вирішив його повторити, задіявши цього разу як донора автомобіль іншого японського виробника – Mitsubishi Motor Company. Так у давно і добре відомого Outlander XL – з’явилися два “клоновані” брати-близнюки, майже не відрізняються один від одного, – Peugeot 4007 і Citroen C-Crosser.

Причому іронія долі полягає в тому, що ще не так давно, у 90-х роках, Citroen за допомогою свого оригінального позашляховика ZX Rally Raid громив у Кубку з ралі-кросу саме Mitsubishi, здобувши 36 перемог у 42 гонках і завоювавши п’ять титулів поспіль. Однак часи змінюються, а разом із ними змінюються і пріоритети. Розмірковувати про все це і знайомитися з новинкою від Citroen ми вирушили в мальовничі околиці майбутньої столиці олімпіади – міста Сочі.

В очікуванні ключів від машин є час оцінити нечисленні зовнішні метаморфози. Збоку і ззаду C-Crosser точнісінько копіює своїх братів (або сестер – “овечка” ж), зате основна його відмінність виставлена напоказ – це інше, ніж у співплатформенників, оформлення “фасаду”, тож спереду він упізнається беззаперечно. Мабуть, після того як дизайнерам дозволили попрацювати тільки з передньою частиною, наклавши табу на все інше, ті вирішили хоч тут відігратися сповна.

Фірмовий “подвійний шеврон”, розпластаний на всю ширину “обличчя”, химерної форми світлотехніка та “усмішка” величезного повітрозабірника надали зовнішності кросовера часточку французького шарму. Чудове доповнення – напрочуд гарні 18-дюймові колісні диски у версії Exclusive. Мабуть, можна сказати, що з усієї трійки “клонів” Citroen здається найвдалішим. Прісний на вигляд Outlander XL і “рибоподібний” 4007 йому явно програють. Ставимо “плюсик”. Але ось нарешті в моїх руках ключ, можна рушати в путь сочинськими серпантинами. А по дорозі подивимося, що нового з’явилося в інтер’єрі.

Сідаю за кермо і одразу розумію, що всередину дизайнерів зовсім не пустили. Тільки один, особливо завзятий, вирвався і встиг приліпити на маточину рульового колеса фірмову емблему. В усьому іншому C-Crosser – точна копія того ж Mitsubishi Outlander XL. Різниці жодної! І сидіння, і колодязі приладів, і вузький інформаційний дисплей, і рукоятки керування мікрокліматом, і навіть “коліщатко” вибору режимів трансмісії – усе без будь-яких переробок узято в “японця”. Шкода, звісно, що так мало свого. Адже ми знаємо, що французи вміють робити дуже оригінальні інтер’єри, причому за невеликі гроші.

За прикладами далеко ходити не треба. Згадайте хоча б С4 або Picasso – індивідуальності їм не позичати. Може, змінилася якість оздоблення? І тут повз. Усі матеріали анітрохи не кращі за ті, що використані на XL або 4007. Та сама простота і та сама якість. Ні, вони аж ніяк не погані, але відсутність хоч якоїсь родзинки не може не засмучувати. І навряд чи в цій ролі можуть виступити додаткові два складні сидіння в багажнику, які постачаються вже в базовій комплектації (для Mitsubishi це опція). Чи часто доводиться на середньорозмірному SUV їздити всімох? Мені здається, відповідь очевидна – ні, не в цьому “сіль” таких автомобілів. Та й тісно там, на гальорці, навіть дітям, не кажучи вже про високорослих пасажирів. До того ж і жорсткувато – зовсім на крайній випадок ці сидіння.

Французи кажуть, що значно поліпшили шумоізоляцію. Тут не все так однозначно. Двигун ізольований від внутрішнього простору дуже добре. Його навіть на високих обертах ледь чутно, і зрозуміти, що мотор уже працює, можна тільки за ожилими приладами. Тиша і благодать. А ось шум від дороги – кочення шин, камінці, що б’ють по арках – на мій погляд, не зменшився. То за що ж вибагливий покупець має обрати C-Crosser замість уже рік як продаваного Outlander XL? Невже тільки за одну гарненьку “мордочку”? Безперечно, багато хто обирає автомобіль за зовнішністю, але в Citroen припасли і ще дещо.

Головне те, що французький автомобіль буде доступний з 2,2-літровим турбодизелем HDi у поєднанні з 6-ступінчастою “механікою”. Цей мотор власної розробки – гордість Citroen. Справжній сучасний, потужний (160 к.с.), тяговитий (300 Нм), екологічний, економічний і тихий дизель. Двигуни HDi завжди були гарні, але їх ніколи офіційно не постачали в Росію з причини, відомої кожному, – погана якість дизпалива. А тут мало того що зважилися, так ще й комплектують агрегат сажовим фільтром. Нагадаю, що переважна більшість автомобілів, що постачаються в Росію, позбавлені сажового фільтра – через велику кількість твердих частинок, що осідають, він швидко забивається і виходить з ладу. Як же вийшли з цього становища фахівці PSA? Вони придумали спеціальну систему FAP, яка автоматично допалює незгорілі частинки. Щойно система отримує сигнал з датчиків фільтра про необхідність його “прочищення”, у канал упорскується паливо і протягом двадцяти хвилин за температури понад 450 градусів відбувається повне випалювання осілих частинок сажі. Фільтр знову як новий і готовий до роботи. Що ж, у майбутньому подивимося, як проявить себе цей двигун у наших умовах. У будь-якому разі, наявність дизельної версії – ще один, уже великий “плюс”.

А поки що в нашому розпорядженні лише версії з 2,4-літровою “четвіркою” і варіатором, тобто знову з тією самою начинкою, що й в Outlander XL. Це поєднання можна оцінити як необхідне і достатнє. Цілком достатнє для більшості “цивільних” ситуацій. Немає кращого місця для випробувань усіх систем автомобіля, ніж гірські дороги-серпантини. У поєднанні з ґрунтовими путівцями кращого полігону для тестів і не знайдеш. Затишна і багатолика Красна Поляна підходить для першого знайомства якнайкраще.

Рушаємо. Мотор добре тягне майже із самого низу, а варіатор створює ілюзію “ступінчастості”, нарощуючи оберти двигуна поступово і майже виключаючи нудне завивання. Динаміка, звісно, помірна, але цілком на рівні більшості “звичайних” автомобілів. А влаштовувати гонки за кермом C-Crosser навряд чи хтось стане, хоча спробувати можна. Тут на допомогу прийдуть “гоночні” підрульові перемикачі-пелюстки. До речі, виготовлені вони з анодованого алюмінію, а не штампованої пластмаси, і створюють враження добротності та надійності.

Перебираючи вручну “віртуальні” передачі варіатора, можна надати автомобілю драйверських повадок – швидко вирватися вперед на обгоні і піти у відрив або, входячи в черговий віраж, погасити швидкість, не торкаючись педалі гальма. Гірська дорога різноманітна і несподівана. Ліворуч, праворуч, угору, вниз, то сповільнюючись і ледь стримуючи автомобіль на спуску, то прискорюючись на рівних ділянках… Загалом, найрізноманітніші режими для перевірки роботи і двигуна, і трансмісії, і рульового керування. Гарну керованість, треба гадати, разом із платформою Citroen також перейняв у Mitsubishi. Точне налаштування рульового керування викликає захоплення.

Автомобіль входить у найкрутіші віражі та повороти без додаткової корекції курсу підрулюванням, а за надмірного завзяття водія або лихацтва електронна система вчасно призупинить знесення передніх коліс, що почалося, і виправить напрямок руху. Налаштування підвісок трохи змінили – зробили більш європейськими, і від того плавність ходу стала комфортнішою, хоча при цьому керованість зберегла свою точність і прозорість. Щоправда, є одне маленьке “але”, і воно стосується топової версії – Exclusive.

Слів немає, на великих і красивих вісімнадцятидюймових дисках і низькопрофільній гумі в цій версії C-Crosser чудово виглядає, чудово рулиться, а на гладкому асфальті за рівнем комфорту і плавності ходу, вмінню протистояти хвилеподібним розгойдуванням і кренам може зрівнятися з добротною легковичкою! Але варто йому з’їхати з шосе або потрапити на путівець, як усі дорожні стики і розломи, тріщини та вибоїни жорстко і гулко відізвуться в салоні автомобіля. Для бездоріжжя доречнішим буде все ж варіант Comfort з “взуттям” на шістнадцятидюймових дисках і високій гумі. І все ж за вищепереліченими показниками C-Crosser сміливо можна назвати одним із найкращих серед “паркетників”.

Що ж виходить у підсумку? Безперечно, Citroen C-Crosser – найсправжнісінька “овечка Доллі”, плід генетичного клонування японської платформи та кузова. Але при цьому наша “вівця” перенесла ще пластичну операцію на “обличчі” та отримала нове дизельне “серце”. Цього може виявитися цілком достатньо, щоб порушити інтерес до французького позашляховика. А враховуючи те, яку популярність у нас має Outlander XL, компанії Citroen цілком під силу продати заплановані на цей рік 2500 екземплярів C-Crosser.

Фото: Олександр Горюнов